WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Регіональні проблеми впровадження української мови як державної у сферу освіти України - Реферат

Регіональні проблеми впровадження української мови як державної у сферу освіти України - Реферат

України, зокрема у Східному та Південному регіонах. Гострою проблемою було й те, що майже в усіх регіонах держави бракувало україномовних дипломованихспеціалістів. Її намагалися вирішити спеціальні факультети ряду педагогічних університетів шляхом перекваліфікації російськомовних кадрів на україномовні, а також шляхом позапланового набору у педагогічні вузи держави [5].
Факти свідчать, що на початок 1993 н./р. не вистачало понад 5000 учителів. Це було вдвічі більше, ніж у 1992 н./р. У Луганській області бракувало 552 вчителів, Запорізькій - 534, у АРК - 605, Миколаївській області - 444, Одеській - 404, Донецькій - 306, у Києві - 250. Збільшувався дефіцит учителів української мови у Запорізькій (142 проти 96 у 1992 н./р.), Одеській (238 проти 90) областях та у Києві (90 проти 52). Всього не вистачало понад 1,3 тис. вчителів української мови [21].
Дефіцит кадрів був пов'язаний і з відсутністю юридичної відповідальності за невиконання договорів цільової підготовки, з послабленням вимог до закріплення кадрів на місцях відповідно до держзамовлення. Значна кількість випускників сільськогосподарських вищих навчальних закладів не влаштовувалася на роботу за призначенням, а переходила на підприємства, що діяли на комерційній основі. Така практика призводила до нестачі кадрів керівників і фахівців не тільки в освітній, а й у різних галузях господарства. Наприклад, у 1991 - 1993 роках сільськогосподарські вищі навчальні заклади України закінчили 133 тисячі чоловік, повернулося у сільську місцевість лише 90 тисяч. При цьому третина з них не змогла влаштуватися на роботу за фахом [2, 46]. Здебільшого випускники вузів не прибували на роботу за держзамовленням. Так, тільки у Запорізькій області не прибули до навчально-виховних установ 536 випускників вищих педагогічних закладів. Подібне явище спостерігалося і в інших галузях, зокрема в правоохоронних навчальних закладах, де більше половини випускників юридичного факультету Львівського, Донецького університетів, третина Київського отримали право на вільне працевлаштування [6]. Найбільш складною була ситуація з дефіцитом учителів і викладачів у Донецькій області, де було 576 вакансій і 439 працюючих пенсіонерів [7]. В Одеській області вакантними були у 1995 р. 576 місць, а працюючих пенсіонерів - 2071; у Кіровоградській, у відповідності до вимог Закону про мови, у 1994 - 1995 н./р. було додатково відкрито 70 україномовних класів у школах з російською мовою навчання. Разом з тим, з області вибуло 400 вчителів, в результаті чого залишилися незаміщеними 443 вакантні посади, а кількість працюючих пенсіонерів складала 673 особи [16].
Протягом 1993 - 1994 років зі шкіл Київської області вибуло 1573 педпрацівники, заміщували ці посади 1608 пенсіонерів (7%). На початку 1994 - 1995 н./р. у вищих навчальних закладах не вистачало 576 педагогів, що було вдвічі більше проти минулого навчального року (299). З року в рік зменшувалася кількість спеціалістів, у тому числі вчителів української мови і літератури. Якщо у 1991 р. у навчальні заклади області прибуло 1159 педагогів, то у 1992 р. - 952, у 1993 р. - 744, у 1994 р. - 655 [8].
Слабо проводилася робота по закріпленню випускників педінституту в школах Миколаївської області. Так, з 15 випускників Миколаївського педінституту, направлених у школи обласного центру у 1994 р., до роботи приступило менше половини, а у 1995 р. з 1159 випускників, замовлених областю, - лише 504 чол. З 37 осіб, замовлених Баштанським районним відділом освіти, прибуло лише 2 вчителі [13].
Школи Чернігівської області відчували гостру потребу в учителях ряду спеціальностей, зокрема і з української мови та літератури. Так, на початок 1994 - 1995 н./р. було незаміщено 52 вакансії вчителів з української мови. Разом з тим, у м. Чернігові було додатково відкрито 117 шкіл з українською мовою навчання (3120 учнів) [17].
У 1995 р., в основному, по Україні педагогічними та іншими вищими навчальними закладами, які здійснювали підготовку кадрів для загальноосвітніх шкіл, було випущено майже 30 тис. молодих спеціалістів. З них направлено у заклади освіти 18 тис. чол. (60% від випуску) при реальній потребі 24 тис. чол. На робочі місця прибуло, згідно з направленням, 13,8 тис. чол. (76,7% від направлених), а станом на 1 листопада 1995 р. їх залишилося 13,4 тис. чол. Від загальної кількості молодих педагогів, підготовлених вузами України у 1995 р., лише 44,7% було використано за прямим призначенням [19].
Погіршувалася кадрова ситуація в системі вищої освіти. Так, на початок 1996 н./р. з вузів III і IV рівнів акредитації вибуло 180 докторів наук, професорів та майже 1100 кандидатів наук, доцентів, що було пов'язано зі зниженням престижу наукової і викладацької роботи. Лише за 1996 р. з вищої школи вибуло 1692 доктори і кандидати наук у віці 35 - 50 років. Найбільший відтік кадрів вищої кваліфікації був у східних областях. Наприклад, у 1996 р. Харківський університет втратив 9 докторів наук, Харківський економічний університет - 7 і 17 кандидатів наук, Східноукраїнський університет - 24 кандидати наук тощо [20].
Разом з тим, 94% абітурієнтів вступні іспити до ВНЗ України у 1996 р. складали українською мовою, а слухати лекції цією мовою висловилися у 1999 р. 90% студентів зросійщеного Донбасу. Це свідчить про те, що бажання студентів вчитися українською мовою не завжди задовольнялося у зв'язку з небажанням окремих викладачів і керівників закладів різних рівнів це здійснювати. З іншого боку, соціальна незахищеність працівників освіти і пов'язане з цим падіння престижності педагогічної праці також гальмували процес впровадження української мови у сферу освіти. Наслідком таких дій було те, що у мовноосвітній сфері м. Севастополя українська мова майже не вивчалася. В АРК у 1996 р. українську мову вивчало всього 392 учні, кримськотатарську - 1109, а російську - 310825. Відсоток україномовних учнів регіону був дуже малим порівняно з кількістю учнів, які навчалися російською мовою. Всі інші мови практично не вивчалися, крім англійської і кримськотатарської. З 1 вересня 2005 - 2006 н./р. відкрилося 7 нових українських шкіл. Загальна їх кількість - 13, в них налічується 177 класів, де навчається 3450 учнів. Загальна кількість учнів, які навчаються українською мовою, складає 10015 чоловік, що є дуже мало для цього регіону [22]. На півострові немає жодного україномовного вузу, а єдиний Таврійський університет зі статусом національного є російськомовним. Вивчення української мови у вищих начальних закладах Кримського півострова здійснювалося в межах 14%. Біля 5% викладачів читали дисципліни державною мовою. У Севастопольському технічному університеті кількість студентів, яка не вивчала державної мови, становила 67,82 % [9, 433]. Отже, такий стан розвитку подій свідчить про небажання влади півострова впроваджувати державну мову у навчальні
Loading...

 
 

Цікаве