WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Про престижність української мови - Реферат

Про престижність української мови - Реферат

варіанти: розвальни - роспись, але раздел-раскол. Хочу запитати тих ура-патріотів російської мови та наших русофілів: Що легше опанувати - один варіант, чи аж вісім версій правопису? А так звану "видиму легкість" російської мови створює те, що ця мова як своєрідний інструмент імперського панування мала та й досі має повсюдне імперативне застосування, її нав'язували в будь-якій сфері нашого життя (згадаймо, що навіть у театрах, ансамблях, драмгуртках репетиції проводились російською - як нині пам'ятаю з переданих записів по радіо одну з репетицій, коли Мирослав Вантух вигукував: "Жівєє, жівєє!", хоча ці ансамблі чи театри мали український статус), пронизувала ця мова життя кожного народу, що проживав у колишньому СРСР. Це тоді при створенні документальних фільмів корифеї української літератури, української сцени, художники, композитори (Олесь Гончар, Наталія Ужвій, Георгій та Платон Майбороди) змушені були у цих документальних фільмах калічити "той вєлікій і магучій", бо ж все творилося для всесоюзного глядача, хоча той всесоюзний глядач ні разу за все життя так і не побачив тих фільмів на своїх теле- та кіноекранах. Доходило взагалі до парадоксів, що частина міських українців за наявності у родині собаки навчали його виконувати команди лише у російському звуковому виконанні. Як же було засвоїти псові "трудний украінскій язик?" Мені якось довелося бути свідком, як директор колишнього Київського експериментального заводу сувенірних виробів "Українські самоцвіти" Борис Кирпиченко в їдальні підприємства змусив працівницю харчоблоку на видачі страв повторити іще раз весь перелік страв "на чєловєчєском язикє", бо до того вона все перелічила українською мовою. Тож нав'язуваний постійно процес насильного запровадження російської мови витворив специфічно фальшивий міф про її легке засвоєння. Звідси і ця сакраментальна фраза: "Скажіте мнє ето на чєчєнском язикє!" І відповідь українського мудрагеля; "А я чеченської мови не знаю!"
5. А як розібратися полякові чи італійцеві в тому, що "государь", "визирь", "пузырь" і "Лыфарь" пишуться зі знаком м'якшення, але "дар", "визир", "ветер","пир", "вечер" без нього? Як довести їм, що однакові "-ар" і "-ир" у словах "государь", "дар" та "визирь","визир", якщо цьому "-рь-" чи "-р" передують ідентичні голосні -а- та -й-, але чомусь "могутній" допускає різне написання? Українська мова таких апокаліпсисів чи такої "легкості" правопису не відає. Або витлумачте тому ж полякові, німцеві чи французові: чому "январский день", але "Октябрьский переворот? Тобто перше -р- тверде, а друге м'яке ? Де ж та легкість російської?
6. А пригляньмося до інших фонетичних закономірностей в українській мові: старослов'янські чи староукраїнські "понятіє", занятіє", "житіє", "битіє" тощо у своєму фонетичному самовдосконаленні дійшли нині до форм "поняття", "заняття", "життя", "буття", "завзяття", "погруддя", "прохання", "вітання", "Залужжя",скоротивши своє звучання на один склад. Ця фонетична закономірність змін чимось асоціюється з ідентичними фонетичними змінами, що характерні для італійської мови: вікторія - вітторія, Віктор-Вітторе, акцент-аччен тощо. Російська ж мова у своїй історичній застиглості у цьому розумінні набагато консервативніша. Пам'ятаю, якось академік Дм. Лихачову своїй годинній лекції по Всесоюзному радіо десяток разів повторив "бытие", тобто українською "буття", як філософська категорія, немовби не відаючи, що "битійо" - це биття палицею. Українською мовою, думаю, жоден професор не допустить такого ляпсусу, бо в нас чітке розмежування "буття" - це коли філософський термін, "биття" - це коли побутові чварина рівні родини Кайдашів. Сумно, коли такі промахи чинить "могутньою" мовою авторитетний академік. Важкою виявилась та мова навіть для професора-академіка.
7. Коли ж уважно приглянемося до рефлексу німецького - о - умляут та до рефлексу німецького -п- в українській та російській мовах, то переконаємось, що російська мова тут далеко не послідовна і не зрозуміло, як могли створитись такі нюанси відтворення. Простежимо послідовно за цими рефлексами.
Німецька мова Українська мова Російська мова
Goethe Ґете Гете
Schroder Шредер Шрёдер
Amobe Амеба Амёба
Mobel Меблі Мебель
Okonomie Економіка Экономика
Okonomisch Економічний Экономический
Okologie Екологія Экология
Heine Гейне, хоча краще [Ґейне] Гайне
Російське Ґейне цілком спотворює звучання прізвища німецького поета, як це бачимо і у відтворенні прізвища іншого німецького поета Ґете у формі Гете.
З наведених прикладів бачимо, що російська мова відтворює німецький -о- умляут аж трьома рефлексами, тобто -е-, -е-, -з- тоді, як українська мова знає один-єдиний рефлекс -е-. Думається, читач сам може зробити висновки з наведених прикладів, котрі однозначно свідчать про те, що українська мова аж ніяк не важча за російську і про те, що українська мова в силу розмаїтих заборон царським урядом, у силу відсутності наукових інституцій, бо не дозволялися навіть початкові школи з українською мовою навчання, та, незважаючи на всі репресії, логіка розвитку української мови, її внутрішні закони розвитку, природна мудрість носіїв нашої мови сприяли тому, що українська мова витворила без усіляких лінгвістичних порад та консультацій академіків іноземного походження, як це було в Росії наприкінці XVII, у XVIII та напочатку XIX століття, створила струнку й логічну систему відтворення голосних та приголосних західноєвропейських мов.
У цьому зв'язку хотілося б навести ще одну паралель передачі українською мовою наприкінці XIX та на початку XX століть ще однієї часто вживаної лексеми німецькою das Land, а англійською - land. Тут нам допоможе "Словник чужомовних слів" колективу авторів, що побачив світ 1932 року в Харкові і свідчив про те, що тодішній правопис цілком логічно і послідовно передавав написання цих лексем українською мовою. У згаданому Словнику, автори якого І. Бойків, О. Ізюмов, Г. Калишевський та Микола Трохименко, читаємо "плягіят", "пляж", "плякат", "плян", "плянтатор", "плантація", де все збалансовано і зведено до одного знаменника, але згодом під благотворним впливом "прогресивного" російського правопису маємо написання пляж, але план, Фінляндія, як і в російській, але Ірландія, Шотландія, як і в російській, де чомусь ті "ланди" передають по-різному. А за правописом Голоскевича все було уніфіковано: Фінляндія, Ірландія, Шотландія.
Безперечно, тогочасні академіки Російської Академії наук німецького, англійського, мабуть, і шведського походження кожен по-своєму наполягав на написанні. Маючи чужих академіків, росіяни спромоглися і на такий "уніфікований" правопис, який і нав'язали нам після 1933 року, коли ув'язнили не лише літеру "Ґ-ґ" у Ґулаґах на цілі прийдешні десятиліття, а й репресували всіх чотирьох авторів "Словника чужомовних слів", бо ж за переконанням репресантів це повинен би бути "Словник іноземних слів".
Тож уніфіковане написання лексем пляж, плякат, плян, люкс, Люксембург, клюб раптом стало неоковирним, бо створювало різнобій з російським правописом. Найбільшим "фахівцям-мовознавцям"у складі Політбюро Центрального комітету партії теж не подобалась така уніфікація, що віддаляла українську мову од російської, тому й були внесені насильницькі зміни до українського правопису, і мовознавець Леонід Булаховський 1933 року входив до ЦК КП(б) України ще з літерою "Ґ, ґ", а вже з ЦК партії виходив без неї. Звичайно, сьогодні важко повертатися до колишньої логічної і стрункої системи українського правопису, коли виросло кілька поколінь нової інтелігенції, переконання яких не може подолати навіть логіка проекту нового українського правопису, створена доктором філології, членом-кореспондентом НАН України Василем Німчуком, котрий, правда, ідучи назустріч "войовничим атеїстам" у справі нового правопису, навіть відмовився
Loading...

 
 

Цікаве