WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Про престижність української мови - Реферат

Про престижність української мови - Реферат

"Могуть" тієї мови полягає єдино в тому, що вона виділяється серед інших слов'янських мов своєю перенасиченістю морфологічними складниками слова. Мені особисто впала в очі та "могуть" якось у студентські літа під час навчання у Львівському університеті, коли нам поспіль нав'язували ту мову. Тоді, у п'ятдесяті роки, курс історії ВКП(б) та політичної економії викладали і тлумачили на семінарах переважно російською. Такою ж мовою треба було виголошувати реферати, здійснювати виступи в обговоренні. Але в моїх однокурсників, що виростали в українських родинах та в українському середовищі Галичини, Волині, Буковини та Закарпаття, це особливих захоплень не викликало. Пам'ятаю протест мого однокурсника Івана Ющука, висловлений під час перерви у розмові зі мною на першому поверсі корпусу по вул. Університетській, 1, коли ми після семінарських занять з історії ВКП(б) у Музи Данилівни обмінювались враженнями: "А чому ми, українці, в українському університеті імені Івана Франка на українській землі мусимо відповідати на семінарських заняттях незвичною для нас російською мовою?" Ми обурювались хіба що поміж собою, бо вже відали про долю нашого ровесника з української філології, який на мітингу 5 березня 1953 року, присвяченому смерті "тирана Торквемади" (за оцінкою Дмитра Павличка), мав необережність висловитись жартома, що чорна кішка примчала теж до університету на траурний мітинг, присвячений Сталіну. Наступного дня Бориса Васильона, вихідця з Мирогощі, що на Рівненщині, вже відрахували з числа студентів університету ...
Коли постало питання про підготовку іспиту з політекономії, то я прискіпливо оглянув обидва підручники. Російською, якщо не помилюсь, - 525 сторінок, українською - 500 сторінок. Зрозуміло, я віддав перевагу українському підручнику і цурався російського, як нечистий ладану. Виходить, тепер за такої скрутної ситуації з папером та книгодрукуванням ми можемо кожен 21-й примірник книжки віддрукувати на заощадженому папері, якщо відмовимося видавати друковану продукцію російською мовою, яка ковтає і поглинає зайві тонни паперу. Пам'ятається, якось розповідав один із колишніх секретарів редакції колишніх двомовних українсько-російських республіканських газет, що для них було священним правилом спершу верстати газету російською, а вже згодом українською мовою, бо якщо навпаки, то російський варіант уже в українські рамки ніяк не встигнеш! Бо ж велика і могутня ...
Школяреві зрозуміло, що українські вирази "зміст, рух, збори, перукарня, співіснування, іменник, прикметник, займенник, числівник, прислівник, вигук", якщо йдеться про кількість складів чи тих же знаків, напишеш швидше, аніж "содержание, движение, собрание, парикмахерская, сосуществование, имя существительное, имя прилагательное, местоимение, числительное, наречие, междометие". Додаймо до цього завжди довші на один склад форми російських прикметників. Тож зіставляючи українські і російські слова, мимоволі запитуєш: яка перевага російської мови в тому, що вона у власному словотворі використовує додаткові афікси, без яких обходиться українська та інші слов'янські мови, наприклад:
Російська мова Українська мова Польська мова Чеська мова
Вступление вступ wstep Vstup
Наступление Наступ - Nastup
Нападение Напад Napad Napad
Землетрясение Землетрус Trzesenie ziemi Zemetreseni
Земледелие Землеробство - zemedelstvi
Як бачимо, використання додаткових афіксів у словотворі аж ніяк не має жодних переваг, а навпаки - у підсумку створює надто складні лексичні новотвори, що займають не лише значну частину рядка, а й стають каменем спотикання при опануванні іноземцем російської мови.
3. Окремі фонетичні закони, що діяли і діють по сей день в українській, російській та інших слов'янських мовах, набагато послідовніші в українській мові, аніж в російській та інших мовах слов'ян. Беремо загальнознане у слов'янських мовах е (ять), яке з'явилося у слов'янських мовах на місці колишніх дифтонгів -аі- та -рі- . Тож усі первинні е (ять) дали послідовно в українській мові -і- або -ї- : німецьке teilen-teilte-geteilt-делить-ділити-dzielic, але dzial-delit, але dil. Старослов'янські чи давньоукраїнські лексеми з е (ять) давали такі рефлекси в українській, російській, польській та чеській мовах: тело-тіло-тело-cialo-telo, гнездо-гніздо-гнездо, але гнёзда-gniazdo-hnizdo, звезда-звізда-звезда, але звёзди-gwiazda-hvezda; лето-літа-лето-lato-leto, вера-віра-вера-wiara-vira, лес-ліс-лес-las, але w lies-les, белый-білий-белий-bialy, але bielic-bily, але belost-beloba. Придивись, читачу, біля української парадигми ми не поставили жодного "але", але кожна інша слов'янська мова, в т. ч. престижна російська, має такі "але". Бо в українській мові кожне первісне "е" (ять) дало лише "і" або "ї"
Подекуди все ще в дусі російських шовіністів продовжують мусолити ту недолугу думку, іноді навіть на хвилях мюнхенської, а тепер празької "Свободи", мовляв, українська мова - це лише "блєдная тєнь русского язика". До Мюнхена і до Праги надто далеко, як не гукай - не докричишся, не почують, особливо тоді, коли не хочуть почути. Але хотілося б, щоб хоча на шпальтах наукових видань Міжнародної Школи Україністики спростувати чи заперечити той нонсенс російського великодержавницького шовінізму та щоб майбутні україністи-слухачі МШУ ознайомилися з іншою думкою: якщо це стосується процитованих слів "вступление, нападение, наступление, землетрясение, тощо, то вони дійсно "могутні" на фоні українських, чеських та польських лексем, і якщо українська мова на престижному паризькому конкурсі посідає призове місце, а російську навіть не називають близько до призерів, то кожна об'єктивна, тверезомисляча людина голосуватиме за таку "тінь" обома руками. Бо якщо носії т. зв. "престижної" російської мови навіть не спромоглися витворити для таких повсякденно вживаних слів, як назви місяців, своїх рідних, зрозумілих термінів, то яка ж тут престижність, перевага над іншими мовами? Запозичити в інших народів - не така вже проблема. Створіть самостійно своє - ото показник! Інколи ставлю російським словесникам таке звичайнісіньке просте запитання: Як ви тлумачите своїм учням етимологію сентября, дев'ятогомісяця, якщо в його основі число "сім", десятого місяця "октября", в основі якого окто - "вісім", одинадцятого місяця ноября, в основі якого "дев'ять", дванадцятого місяця декабря, в основі якого "десять". Одні знизують плечима, інші твердять щось на зразок того, що так само в англійців та французів, а знайшовся якось і такий російський мудрагель, який твердив, що октябрь цілком по-російському, бо, мовляв, у нас була октябрьская революція, то звідси і назва місяця.
Українському словесникові таких проблем не доводиться розв'язувати, бо завдяки дохідливості українських термінів - назв місяців - школярі вже завчасно, наввипередки намагаються розповісти на уроці, що липень - то липа цвіте, а серпень - то вже жнива, а жовтень і листопад мають настільки прозоре значення, що взагалі ,не потребує ніяких тлумачень. Але все ж росіяни не можуть позбутися свого переконання, що "укрАінскій язик - ето очєнь трудний язик". Бачте, поляк чи німець українську мову опановує легше, а тим, хто галасує "про вєковую дружбу", хто проживає в українському середовищі вже в третьому або і в четвертому поколінні, чомусь нашої мови не збагнути, діставшись? навіть до нашого українського парламенту.
4. Але як можна говорити про "очєнь трудний украінскій язик" і про аж надто легку російську? Зіставмо хоча б правопис двох ідентичних префіксів "без-" і "роз-". При вивченні нашої мови достатньо запам'ятати, що в кінці згаданих префіксів необхідно писати з-. Що ж у російській? - Попробуйте маленькому школяреві втовкмачити, що пишуть в одних випадках без-, а в інших бес-: бездельник, але бессердечный. А щодо російського роз-, то тут узагалі аж чотири
Loading...

 
 

Цікаве