WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Проблеми сталого розвитку в усьому світі і в Україні - Реферат

Проблеми сталого розвитку в усьому світі і в Україні - Реферат

стикаємося з "нерозумною". Політики й економісти нерідко подають екологічну дійсність у спотвореному вигляді, прикрашають її, а вона незмірно складніша, небезпечна й загрожує людству катастрофою, бо неминучими є трагедії планетарного масштабу, якщо будемо жити ілюзіями, а не реальністю.
У цьому відношенні дуже привабливою є позиція М.М.Мойсеева, який писав: "Если не будут найдены новые пути влияния человека на природу (которые еще нужно будет отыскать), на самого себя, если не будут созданы иные системы взаимоотношений между людьми, государствами и цивилизациями, то человечество очень бистро и бесславно завершит своё земное существование". Цей висновок автор робить на основі глибокого аналізу історії перебудови людиною своєї екологічної ніші. Ця перебудова є результатом розвитку науки, виробництва нових товарів, підвищення рівня життя. І завжди люди намагались бачити в своїх діях по улаштуванню життя більше позитивного, прогресивного і не помічати негативних боків модернізації. Водночас виникали проблеми, які слід було негайно вирішувати, і не одній країні, а всьому людству, усім його цивілізаціям. При цьому зіштовхуються основоположні інтереси останніх, що може призвести до конфліктних ситуацій. Такою проблемою, зокрема, є проблема ресурсів. Можна тільки дивуватися, чому багато науковців і державних діячів поводять себе так, начебто не розуміють, що вже сьогодні (краще сказати - позавчора) стукає у двері нагальна потреба практичного вирішення цієї проблеми. А це означає, що слід визначити й розподілити обов'язки та відповідальність окремих народів за долю людства як біологічного виду. Ознаками інвайронментальної кризи вже зараз, у наші дні, є нестача багатьох мінеральних ресурсів, чистої води і повітря, родючої землі, повноцінної їжі.
За даними деяких дослідників, щоб забезпечити у 2050 р. споживання для всього людства на європейському рівні, треба збільшити обсяг виробництва в 10 разів. Але це абсолютно неможливо. За цих умов більшість країн не можуть досягти тих стандартів життя Homo sapiens, яких досягли індустріальне розвинуті країни світу. А це означає, що неминучою є боротьба за ресурси. Вона відбувається вже сьогодні, але продовжиться ще в ширших масштабах як внутрішньовидова боротьба за існування, буде гострою і драматичною. Такою, яка не була притаманна ніякому іншому біологічному виду.
Уся наукова література сучасності переповнена запевненнями, що інвайронментальну кризу можна подолати технічними засобами. На думку більшості авторів, цього можна досягти, створивши нові безвідходні технології, нові методи переробки відходів, забезпечивши очищення річок, відновлення лісів тощо.
Усі ці засоби насправді можуть лише віддалити катастрофу, а не подолати кризу. Технічне переозброєння суспільства і можливе, і потрібне, але воно повинне супроводжувати підготовку, розробку і виконання багатьох інших програм докорінної перебудови суспільства, його потреб, освіти, моралі. Слід знайти якісно новий шлях розвитку людської цивілізації, який би відкинув звичні ілюзорні сподівання, начебто можливо простим удосконаленням існуючих пріоритетів досягти гармонізації відносин між природою і суспільством. На цьому шляху чи не найважливішим є усвідомлення людством необхідності змінити себе, свої потреби. Хоча годі сподіватися, що в найближчі десятиріччя людство багаторазово скоротить свої потреби, але можна твердити, що воно зможе за цей час навчитися значно ефективніше використовувати природні ресурси й набагато зменшити навантаження на біосферу. Негативні наслідки науково-технічного прогресу будуть долатись новими досягненнями науки й техніки. Більше того, інтелект людства нині цілком достатній для того, щоб перевести біосферу і суспільство на шлях, який забезпечить їм вічне існування. Люди та уряди і сьогодні знають, як зберегти тропічні ліси і тайгу, але не хочуть цього робити. Для сприйняття нових вимог їм треба змінити норми своєї поведінки, своїх дій, підкорити сучасні зусилля забезпеченню існування майбутніх поколінь. Перед людством виникає завдання вести загальнопланетарну науково-технічну політику, розробити нові принципи розподілу природних та інтелектуальних ресурсів. Але сьогодні різні цивілізації по-різному сприймають необхідність адаптуватися до нових умов та зміни життєвих стандартів аж до регламентації життя народів і навіть окремої родини. Навіть коли керівники держав і вчені знайдуть спільну мову й оберуть правильний шлях подолання інвайронментальної кризи, північноамериканська, японська, китайська, російська та інші цивілізації можуть не сприйняти цього шляху і не підуть на утвердження нових моральних засад, підкорення колективним обов'язкам, бо одна цивілізація, наприклад японська, може вважати, і скоріше так воно й буде, - що вона має переваги над іншою й повинна визначати стандарти майбутнього життя, існування природи та суспільства. Занадто різними є тихоокеанські й атлантична, африканські й південноамериканська цивілізації, щоб вони легко сприйняли інвайронменталізм. Ще важче досягти злагоди, домовленостей, спільних дій в інвайронментальній політиці, скажімо, мусульманського і християнського світів. А світові потрібний компроміс, злагода усіх цивілізацій і релігій, подолання конфронтацій між ними. Для цього людство має усвідомити, що стоїть перед безпосередньою небезпекою інвайронментальної катастрофи, яку слід загальмувати, відтягнути в часі і підготуватись до переходу на нові стандарти життя. Але цього важко, дуже важко досягти. Наведу лише один доказ слушності своїх слів. Серед глобальних проблем науки й суспільства чи не найгострішою є демографічна ситуація на планеті. Через 50 років населення Землі подвоїться, а через 150 - збільшиться до 25 мільярдів осіб. Щодобово нині народжується 260 тис. чоловік. Лише 20% населення Землі споживають 80 відсотків світових продовольчих ресурсів. На одну дитину в США витрачається в 300 разів більше коштів, ніж на одну непальську. Як узгодити два паралельні процеси:посилення екологічної кризи та швидкий і постійний ріст народонаселення? 16 тис. представників 160 країн, які зібрались у вересні 1994 р. в Каїрі на Міжнародній конференції з питань народонаселення і розвитку, не змогли досягти угоди щодо прийняття плану спільних дій по скороченню приросту населення Землі на майбутні 20 років. А як багато інших інвайронментальних проблем! І всі вони не менш складні, без їх вирішення настане катастрофа. Світова наука й світова демократія мають її попередити, хоч досвід Каїрської конференції показує, наскільки це важко зробити.
У цій статті читач відчує певний песимізм в оцінці інвайронментальної ситуації на нашій планеті. Заради об'єктивності слід сказати, що деякі вчені не поділяють цього песимізму і твердо та самовпевнено заявляють: "Катастрофи не буде". Автор цих слів також стверджує: "Ніякої демографічної кризи немає. Реальної небезпеки голоду не існує. Не слід перебільшувати й рівні штучно створеної, наведеної радіації. В глобальному масштабі ні екологічної, ні якоїсь іншої незворотної кризи на планеті не існує". Треба сказати, що більшість людей лише інтуїтивно передчувають загрозу загальнопланетарного характеру як у природі, так і в суспільстві, не спираючись на наукові факти про можливість катастрофічного кінця сучасного шляху еволюції планетарної цивілізації. На жаль, і Конгреси в Ріо та Йоганнесбурзі певною мірою заспокоїли
Loading...

 
 

Цікаве