WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Проблеми сталого розвитку в усьому світі і в Україні - Реферат

Проблеми сталого розвитку в усьому світі і в Україні - Реферат

Можливо, лише у вирішенні проблеми біорізноманітності відбулися деякі зрушення. Що ж до викидів шкідливих газів в атмосферу, то вони збільшилися, а природні ресурси планети виснажуються ще інтенсивніше. Нічого не змінилося на краще й у вирішенні проблеми опустелювання все нових і нових земель на планеті. До речі, цей процес відбувається й в Україні.
На сьогодні результати Йоганнесбурзької конференції ООН із питань сталого розвитку оцінюються досить критично і навіть отримують на свою адресу відверті кепкування, оскільки їй не вдалося вирішити основне завдання - поліпшити добробут жителів найбідніших країн світу й зберегти та збагатити природу. Дехто називає конференцію ООН в Південно-Африканській республіці форумом втрачених можливостей, який продемонстрував перемогу егоїзму й жадібності розвинутих країн. На мою думку, ще рано робити остаточну оцінку результатів форуму хоча б тому, що ми не мали ще можливості навіть ознайомитися з його заключними документами. Треба також враховувати, що зустрічі, подібні тим, які відбулися в Стокгольмі, Ріо-де-Жанейро, Йоганнесбурзі дуже важливі тому, що вони формують колективну, міжнародну науково і політичне виважену думку про подальший розвиток світу. У науці й політиці великомасштабні самміти, конгреси, форуми, конференції, симпозіуми тощо вкрай необхідні, вони створюють особливу атмосферу, у якій ведуться дискусії, полеміка, виробляються спільні рішення з того чи іншого питання. Для серйозних результатів потрібен час. Нерідко досить тривалий. Але його слід пройти, активно працюючи над втіленням колективно прийнятих документів.
Руйнування навколишнього середовища відбувається за цілком, так би мовити, "мирної" діяльності промисловості, будівництва і сільського господарства. Але інвайронментальний підхід передбачає врахування і збройних конфліктів, мілітаризації, різних форм сепаратизму; й економічної відособленості, які, врешті-решт, призводять до розтрачування ресурсів і підривають стійкість екосистем. Тому в будь-якій сфері діяльності людини слід враховувати інвайронментальну вартість тієї чи іншої дії. Інвайронменталізм ми розглядаємо як носій нової системи вселюдських цінностей, як новий всесвітній світогляд. Ясна річ, він стане або вже є утопійним, якщо інвайропментальні ідеї не оволодіють усім людством і, насамперед, правлячою та інтелектуальною елітою планети. Планетарний характер ідеї вимагає планетарного й сприйняття. Але для цього потрібний час. А саме його при загрозливій глобальній інвайронментальній кризі майже немає.
Перш ніж продовжити інвайронментальну розмову, вважаю за доцільне коротко зупинитись на термінологічному аспекті нашої теми. Ми вжили термін "інвайронменталізм". Близькими до нього є "інвайронментапістика", "інвайронментальний" тощо. В українській науковій літературі ці терміни або зовсім відсутні, або вживаються дуже рідко. Значно частіше їх можна зустріти в зарубіжній. Вони стають звичними і розповсюдженими, оскільки виникли не випадково.
Посилення суспільного й наукового інтересу до проблем навколишнього середовища, взаємозв'язків між природою, людиною та живою і неживою природою почало змінювати зміст академічної екології вже 10 - 20 років тому. Багато дослідників визначають екологію як міждисциплінарну, інтегруючу науку, яка створює міст між природничими і суспільними науками. Екологія, яка нещодавно була розділом біології, вийшла за межі останньої. В літературі і громадському житті, спілкуванні, виступах політичних діячів розпочалась плутанина в термінах. Все, що стосується охорони природи, будь-якого забруднення (в природі, побуті, поведінці людей тощо), знищення живої і неживої природи, безвідходних чи маловідходних технологій, зводиться часто-густо до поняття "екологія". Екологія як наука поступово втрачає предмет і методи своїх досліджень, чіткі їх орієнтири. Такі вирази, як "екологічна криза", "екологія харчування" не мають ні логіки, ні змісту, якщо виходити з понять академічної екології. Справжні екологи мають чимало попрацювати, аби зберегти й поняття, і зміст, і предмет своєї науки. Головним змістом екології повинні запишатись накопичення і розвиток біологічних знань про взаємозв'язки, взаємовідношення і взаємозалежність між живими організмами та між останніми і неживою природою. Носіями і творцями справжніх екологічних знань повинні бути насамперед ботаніки, зоологи і мікробіологи. Юристи, економісти, філософи, технологи та інші фахівці, які мають науковий інтерес до навколишнього середовища, фактично розглядають юридичні, економічні та інші аспекти природоохоронної діяльності, яка в прикладному плані, безперечно, пов'язана з екологією, але не є екологією.
Сьогодні термін "екологія" відомий кожній людині. Він вживається де треба, де й не треба, став траплятися на сторінках газет, наукових і популярних книжок, лунає з екранів телевізорів. Його чуємо від політичних, громадських і державних діячів. Рідко, майже зовсім не зустрінеш термінології, похідної від англійського "environment" - "навколишнє середовище". Але вся наукова термінологія перевантажена термінами англійського походження. Гадаю, що досить швидко і в українській науковій літературі, а потім і в публіцистиці швидко набудуть широкого розповсюдження поняття й терміни, котрі вживатимуться завжди, коли мова йтиме про науку, що вивчає ті аспекти екології, економіки, політології, освіти, технології, які визначають сучасний стан і віддалене майбутнє навколишнього середовища. Ця наука одержала назву "інвайронменталістика". Деякі вчені пропонують назву "інвайронментологія". Важко сказати чи стане це поняття поширеним найближчим часом, але для мене очевидно, що зміст, який вкладається в це поняття, буде все глибше проникати у свідомість не тільки учених, а й широкої громадськості. Принаймні вкрай необхідно, щоб люди усвідомили: загроза глобальної інвайронментальної катастрофи реальна, запобігти їй чи уникнути її можна, лише об'єднавши інтелектуальні й матеріальні ресурси планети.
В екологічній та інвайронментальній літературі нам все частіше трапляється поняття екологічного імперативу, змістом якого є нагальна вимога, що постала перед суспільством, - розробляти економічні, технічні та соціальні плани на найближчу та віддалену перспективу, спираючись насамперед на закони живої природи. Стабільне й довічне існування людства на середньоєвропейському рівні можливе лише за умови, коли воно забезпечить відповідний стан біосфери. Від докембрію до XIX ст. живий покрив - біосфера - функціонував злагоджено. Стійкість усієї цілісної, динамічної й організованої системи підтримувалась майже непорушеним кругообігом неживої матерії, енергії й органічних форм. У круговоротіживої речовини важливу роль відіграють процеси взаємодії популяцій різних видів, які створюють біоценоз. Біогеохімічні закономірності біосфери виявляються в закономірностях екологічної організації живої матерії. Різноманітність видів, що зростала в ході еволюції, забезпечувала стійкість біосфери. Поява на Землі людини, виникнення могутньої індустрії призвели до інтенсивного й масштабного впливу на біосферу з боку промислового й сільськогосподарського виробництв, котрий все посилюється. Ринкова економіка виявилась неспроможною опанувати глобальні екологічні проблеми. Ринкові сили орієнтовані на окремих осіб, промислові компанії чи країни. Поза увагою залишається вселюдський, глобальний
Loading...

 
 

Цікаве