WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Проблема природи в системі українознавства - Реферат

Проблема природи в системі українознавства - Реферат

Тож можливості для одержання великої кількості коконів були якнайкращі. Сьогодні вже майже ніхто й не знає, що для найпершого та найкращого паперу в Китаї використовувався шовк і тому потреба в ньому була дуже великою. Тож з України на Схід йшов Шовковичний шлях - кокони дуже легкі, проте дуже об'ємні та й загарбати їх ніхто не загарбає. Якщо прискіпливо придивитися, де зупинився і повернув на Індію Олександр Великий-Македонець, то буде зрозуміло, що простував він в тяжких умовах гір не задля прогулянки, а задля Тохарського князівства. Великої загадки минувшини: мова була одним із давніших зразків індоєвропейської мови; культурний комплекс поєднав в собі давні елліністичну та північно-індійську з певними елементами китайської культури; проте мешканці не були монголоїдами. І там було поширене шовкотворіння! Ці обставини є дуже великим тлом для порівняльних досліджень психоетнічної екології.
Розуміння краси, яке проходить через естетику природи, істотно залежить від природного середовища і досить прозаїчних обставин, пов'язаних з ним: у половців одне спільне слово визначало зелений та синій колір, вони не потребували розмежування цих кольорів, але якщо б вони помітили, що світло-зелена вода приємна на смак, а синя викликає отруєння через присутність у ній шкідливої мікрофлори, тоді вони були б вимушені цілком свідомо розрізняти їх за кольором і відповідно позначати різними найменуваннями. А життя островитян усього світу безпосередньо залежить від кольору води. Життя ж в довкіллі півночі навчило автохтонів на око визначати найменші нюанси білого кольору - снігу, а тубільців тропічних теренів - нюанси зеленої барви лісу, тубільців пустелі жовтої - піску. Тому усі ці природні утилітарні пріоритети кольору перейшли і в побут, і в фольклор, а опосередковано вони визначають культурні символи, навіть - державні.
Коліроподіл в природі чи не найдивовижніша подія, бо він сприймається у найбільш повному обсязі лише людиною. Природний жовтий колір у квітах завжди ніжний і теплий, він дуже шанований людьми, хоча жовтизна обличчя самої людини викликає стурбованість про здоров'я. В Китаї жовтий колір стиглих плодів - символ землі, яка віддає своє багатство людям, а вислів "персикове лице" - свідчив про чарівність. Бузковий, присутність якого в кольорі обличчя свідчить про серцево-судинну хворобу, - в квітах вабить своєю вишуканістю. Світло-синя фарба в усіх своїх поєднаннях нагадує небесні простори. Космонавти свідчать, що планета наша голубого кольору та й голубі очі завжди милі людині, проте елліни не культивували цей колір. Стиглі плоди персика і граната - символ безсмертя, весни, родинного щастя, добробуту є результатом взаємодії землі (жовтий колір) та неба (голубий), - вважає китайська міфологія.. Зелений - заспокійливий колір є символом достатку і комфортності для людини, а в природних умовах він одвічно втілював в собі безпечне існування всього живого. Символічні кольори Давньоукраїнської Трипільської культури: червоний, чорний, білий.
На ранніх етапах ґенези людства рослини були символічним втіленням богорозуміння, являли собою візуальний образ того чи іншого Бога. В усіх народів семантичною основою психоетнічної "моделі Світу" є Дерево Пізнання, Дерево Життя, яке тримає Всесвіт. Таким на Далекому Сході були персикове дерево, сосна, слива, а в Єгипті - платан, фінікова пальма. Китайські монахи вважали гінкго дволопастеве прадеревом Світу. Тому цей давній релікт третинного періоду зберігся до наших днів. Милування китайців квітучим персиковим деревом аналогічне українському милуванню квітучою вишнею, а сьогодні бузком.
Українська рослинна магічність надає вербі першість. Верба біла - це найдавніше наше праведне дерево. Тому її гілки у Вербну неділю використовують замість листя священної. В Середземномор'ї - пальми, якими зустрічали Ісуса Христа. До речі Т. Шевченко згадує в своєму щоденнику, веденого на засланні, про вербу, що росла у нього на Мангишлаці на городі і біля якої він проводив увесь свій вільний час. Під нею він бачив "дивні сни", напівреальні, напівмістичні, які повертали його додому, до друзів; багато чого з тих снів перейшло в вірші. А парк на Сінній (Львівській) площі у Києві, який він також побачив уві сні, сьогодні вже розпочав своє існування. Усі китайські поети як за обов'язок оспівували вербу, а про художників то й годі говорити. Як в наших, так і в китайських селах вербовими віниками вимітали нечисту, лиху силу з хати. У китайців верба - символ жінки, і жінки вербними гілочками заколювали волосся або сплітали віночки на голову. Проте на Україні в більш наближені до нас часи образ прадерева Світу перебрала на себе яблуня; семантику ж яйця-райця - молодильне яблуко.
Психоетнічною особливістю, засвідченою в українському фольклорі, є певна лагідність у ставленні до Природи. Лад і Лада у давніх українців були божествами кохання і злагоди. І разом з тим, Ладо - божество весни. Отже, рослини в українському національному світогляді втілювали в собі одвічну гармонію Всесвіту, а Ладо в найширшому розумінні - любов всесвітню, гуманізовану духовність суспільства. Тобто Ладо - духовно-містичний символ природного довкілля, заплідненого Всевишньою Ідеєю, у загальній моделі світобудови давніх українців.
Дослідження психоетнічних особливостей українського етносу у безпосередній сув'язі із національним природним довкіллям і порівняння отриманих результатів з результатами досліджень, аналогічних проблем у інших етносів, допомагають розгледіти, що українські партнерські пріоритети в Європі знаходяться в Балкано-Дунайському регіоні, але не в Західній Європі, азійські пріоритети - це Китай та Індія.
На завершення наведемо фрагмент 26 дощечки Велесової Книги, який свідчить про те, яким пращури наші вважали Вирій:
А там зла немає, і трави зелені зустрічають їх
І зустрічають шелестом своїм про волю Божу і щастя людей тих
І маємо глядіти степи райські на небі, яке є синім,
І та синь іде од бога Сварога.
І Велес іде править отарами їхніми;
І йдуть на злаки і води живі,
І ніхто не поневолений у краї тому, і нема рабів там,
І жертви іншої, як хліби, немає.
І се виноград, і мед і зерно дають до молитов тих.
І тако проголошуємо славу богам, які суть отці наші і ми сини їхні.
Використана література:
1. Валлентайн Дж. У. Эволюция многоклеточных растений и животных.// Эволюция - М: Мир, 1981.
2. Велесова книга: Легенди. Міти. Думи. Упорядкування Б.І. Яценка - К.: Індоєвропа. 1995.
3. Вуд Ф.Г. Морские млекопитающие и человек. - Л.: Гидромет, 1979.
4. Наливайко С. І. Таємниці розкриває санскрит. - К.: Просвіта, 2000
5. Снєжко Є.В. Традиційне харчування українського народу як об'єкт українознавчих дослідженьfile://Українознавство/ - наука самопізнання українського народу - К.: НДІУ, 2001.
6. Сніжко В. В. Нариси з психоетнічної екології України - К.: Веселка, 2001.
7. Сніжко В. В Проблеми єдності етногенезу та розвитку природи в Україні Українознавство, ч 1 - 2, 2002, с 46 - 53.
Loading...

 
 

Цікаве