WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Проблема природи в системі українознавства - Реферат

Проблема природи в системі українознавства - Реферат

княжна, цілком реально усвідомлюючи, що в чужинецькому, естетично і науково слабко розвиненому, амбіційному, психоенергетично агресивному суспільстві їй потрібна буде психічна розрада для душі: здоров'я і краса далеко не останні чинники в житті. Перша книга надавала їй упевненості в своїх силах, у всепереможність правди, честі та моральності. Слов'янське та давньоукраїнське суспільство не мало гаремів та багатоженства, бо традиційне обожнення жінки не дозволяло цього робити. Прикрий приклад продемонстрував майбутній київський князь Володимир Великий, коли ще князював у Новгороді, і там прийняв іслам (пише О.Пріцак, посилаючись на арабомовні джерела), який дозволяв мати багато дружин. Проте цей випадок не характерний ані для його батька, Святослава Великого - Завойовника, ані для інших київських, чернігівських та галицьких князів. Навпаки: не лише багато дружин не було характерним, а і щонайменша подружня зрада розцінювалася як гріх. Відчуття рівня родинності, спертого на рівності і любові жінки і чоловіка, дуже відчутні у "Слові о полку Ігоревім". Західна Європа також не практикувала на той час кількох дружин, проте полюбовниці, фаворитки тощо були неодмінним і традиційним атрибутом західноєвропейської аристократії. Коли дочка іспанського короля Марія-Тереза Австрійська одружилася із французьким королем Людовиком, то вже через рік він мав офіційних фавориток, дружина ж мала робити вигляд, що це її не цікавить. Та й із сучасного життя західного суспільства - "діяльність" президента США Клінтона і реакція його дружини - це речі традиційні. Хоча і стосовно жінок літературні джерела наводять багато свідчень їхньої традиційної "пустотливості", бо саме через це виник специфічний західноєвропейських винахід - залізна конструкція "пасок вірності". Такі традиції не влаштовували ані Анну, ані Євпраксію, ані їхню попередницю Медею. Це один із суттєвих моментів в різниці поміж західноєвропейською та східно-центральноєвропейською свідомістю. І він часто ставав трагічним.
Західна Європа, як і уся Європа взагалі, та Західна Азія завжди упадали перед красою і розумом слов'янок. Вісім поколінь польських монархів були одруженими з давньоукраїнськими князівнами. Проте основою зовнішньої краси було гарне здоров'я усіх слов'ян і їхнє душевне здоров'я. Тому Анна й взяла з Києва "Травник", який значно доповнила особистими спостереженнями: лікування та профілактика рослинними природними засобами - це найдавніший пріоритет слов'ян та індійців. Наприклад, в Рігведі мандала X, 97 виключно присвячена "вихвалянню лікарських рослин". В цьому гімні з перших слів означено, що мова ітиме лише про рослини "народжені на три покоління раніше богів", їх сто сім різновидів і вони коричневі за кольором. В українців, балканців, болгарів знахарство-травознавство - чи не найдавніша професія.
Гарне здоров'я формується з дієтичного, але поживного харчування та догляду за собою, не полишеною є й традиційна рослинна косметика. Усе це існувало в українського народу з давніх часів, але воно було немов для внутрішнього користування без виходу в Світ; західноєвропейська традиція ці здобутки ігнорувала, зверхньо ставлячись через свою одвічну природну пихатість. Сьогодні ж дуже багато чого стає у них на Заході одкровенням, але ж воно апробовано у нас ще за давньоукраїнських часів. "Каву", яку сьогодні пропонують західному Світу прагматичні бразильці чи японці, яка не те що не шкодить здоров'ю, а ще й надає лікувально-оздоровчого впливу, наш народ споживав ще за часів, коли з'явився ячмінь, бо цикорій (народна назва Петрові батоги) росте на нашому терені мільйони років. Хіба додавши ще трохи жолудів тощо. І в побуті, особливо в селах, вона була присутня завжди аж до кінця XX ст. Західна Європа та США страждають від переїдань, тож придивімось, що домінує в їхній кухні, а це ще видно із літературних джерел - "Гаргантюа й Пантагрюеля" або "Тіля Уленшпігеля" - м'ясна їжа. Звичайно, не слід розглядати усіх в одній площині і не зважати на кліматичні умови: холод і вологість вимагають споживання більшої кількості їжі, вищої її калорійності та жирності.
Проте на теренах сучасної України ще за часів протолюдей не існувало карієсу, тобто хвороби зубів, поширенню якої сприяє споживання м'яса; в Західній Європі і в ті часи був поширений карієс, як і поїдання м'яса без обмеження. Наші ж пращури надавали перевагу рослинній їжі, віл використовувався як тягова сила, а не для їжі, а корова - для отримання молочних продуктів, а серед тваринної їжі домінувала свиня.
Слід наголосити, що свійська свиня широко представлена серед одомашнених тварин однієї з найдавніших землеробських цивілізацій Світу - в Давньоукраїнській-Трипільській. Вона присутня і в давньокитайській землеробській цивілізації Яньшао. Китайський ієрогліф "дім" складається з графеми "свиня" під "дахом". Та й у Давньому Єгипті богиню неба Нут зображували у вигляді свині, яка годує своїх поросят - небесні зорі, а богиню Ісіду ототожнювали із свинею. Богині материнства у образі свині були в Месопотамії, Скандинавії, у давніх кельтів. Через те, що у давніх українців корова і віл були священними і недоторканними тотемами (як і у індійців), то жертовною істотою була свиня. С. Наливайко (4) наголошує, що поняттю "українці" тотожні "коровичі". Традицію жертвоприношення богині землеробства Деметрі, а також Аресу та Геї було привнесено до Еллади з наших терен, як і харчування свининою. Те саме і з давнім Римом. На теренах сучасної Росії і по сей день пріоритетним є споживання яловичини, у тюрків - баранини, у монголів - конини. Цю обставину слід вважати суттєвою психоетнічною рисою. Традиція давніх семітських народів не мала негативного ставлення до свиней, навіть найдавніші зображення цієї істоти відомі з Месопотамії. Проте іудейсько-мусульманське світосприйняття, яке асоціює свиню з тваринною похітливістю (в давньогрецькому міфі Цирцея перетворювала своїх залицяльників на свиней), мало вплив на інші культури. Та й Ісус Христос, лікуючи двох біснуватих, вигнав з них бісів, які увійшли до свинячого гурту, посприяв негативному ставленню до образу свині.
Але слід наголосити, що українців від інших народів, які харчуються свининою, відрізняє прихильність до сала. Саме сало сприяє людському організму позбавлятися від шкідливих речовин, які потрапили в середину організму. Сало забирає на себе тяжкі метали, радіонукліди і разом з рослинною їжею сприяє їх виведенню з організму. Україна завжди мала підвищений радіаційний фон, тому можливості покращення життя в цих умовах були пріоритетними. Саме тому сало й перетворилося в традиційний продукт української національної кухні. Люди ж, які не бажали приймати український спосіб харчування, зникали, а ті що обирали - ставали українцями. Сьогодні це питання на підсвідомому рівні є актуальним для усіх мігрантів на український терен. Питання споживання сапа іукраїнської національної кухні для Криму є дуже актуальним, хоча на свідомому рівні це і не виглядає очевидним. Допокищо!
Людська спільнота з терен давньої України мала землеробсько-скотарський
Loading...

 
 

Цікаве