WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Проблема законів історії в сучасній українській соціально-філософській думці - Реферат

Проблема законів історії в сучасній українській соціально-філософській думці - Реферат

позитивізмом (переважно М.Вебером). Найважливішу ж рису класичного розуміння законів історії, крім згаданої вище лінійності, дослідник вбачає в перебільшенні значущості субстанціональності та намаганнях створити універсальну систему "всеохоплюючих" законів цілераціональної діяльності. Враховується при цьому, що в західноєвропейській літературі наукова і практична шкідливість законів історії зводиться до ролі інструмента тотального політиканства [1, 429]. Притаманне ж поширеному нині в Україні класичному підходу до законів історії з акцентом на субстанціонально-номологічне тлумачення (за І.Бойченком) демонструє "обмеженість у розумінні історичної реальності". Намагання подолати таку обмеженість зумовили "актуальність пошуків альтернативних щодо… традиційного підходу способів з'ясування соціально-номологічної проблематики" [1, 430], серед якої свою значущість має і проблема законів історії.
Безумовно, альтернативність у творчих дослідженнях законів історії в сучасних умовах проявляється, насамперед, у їхній протилежності традиційному раціонально-детерміністичному, хронологічному і далі - діахронному поглядам на тлумачення цих законів. Такою протилежністю є нелінійний підхід, у якому провідну роль відіграє опора на синергетику дисипативних систем. "З позицій нелінійного аналізу, - зазначає І.Бойченко, - суспільство постає як система не тільки складна, а й дисипативна. Тобто система, в якій, на відміну від систем консервативних, притаманні якісні й необоротні зміни" [1, 435]. Дослідник констатує, що певні форми нелінійного тлумачення законів історії властиві німецьким і французьким філософам (Ф.Шеллінг, Ж.Мішле, К.Маркс, Ф.Енгельс тощо). Проте найвиразніше це тлумачення проявилося у зв'язку із загальним "синергетичним поворотом" у філософії історії, що настав переважно з 70-х років ХХ ст. Проте цей напрямок тільки починає розгортатися. "Праці монографічного характеру з цієї проблематики, - констатує І.Бойченко, - поки що відсутні, по суті, повністю. Явно бракує навіть спеціальних наукових розвідок на рівні статей чи розділів монографій, хоч ця тематика за сучасних умов стає дедалі актуальнішою" [1, 435].
Доцільно зазначити, що, характеризуючи закони в межах класичної та посткласичної парадигм, І.Бойченко, як і інші дослідники, утримується від суджень про те, скільки існує таких законів. Очевидно, варто нині вести мову не про число законів історії, а про те, які, сформульовані науковцями попередніх століть, закони не викликають у сучасної філософсько-історичної думки заперечень.
Правда, при антропологічній інтерпретації вчений формулює закони, котрі не являють собою"закони-приписи цілераціональної діяльності" у межах суспільства, зрозумілого як механізм. Заодно не говорить І.Бойченко і про закони суспільства, витлумаченого як "соціальний організм", бо в межах антропологічного виміру законів постають не субстанціональні, а смисложиттєві критерії. "Тут у центрі уваги, - зазначає І.Бойченко, - смисложиттєві, внутрішні закони, творцем, носієм і провідником яких у життя виступає людина" [1, 438].
Виходячи з тези, згідно з якою історія - це інтегративний процес сумісного існування етносів, культур, цивілізацій і людських індивідів, І.Бойченко робить висновок про те, що людиноцентризм - один з наріжних законів історії. Про нього потрібно вести мову в першу чергу саме тому, що не історичний процес, "а, навпаки, - саме буття людини є основою і формою вияву історичної реальності" [1, 439]. Тому потрібно брати до уваги, що в межах антропоцентризму "на перший план виходить тлумачення закону як об'єктивного закону виникнення суб'єктивності" [там само].
Другим же за значущістю в ієрархії законів історії І.Бойченко вважає "самопізнання й самоздійснення індивідуальної людської істоти" [1, 443]. Даний закон, з погляду вченого, пояснює співвідношення свободи особи і суспільної необхідності, мікро- і макрокосму, суть самопізнання, горизонт актуалізованої сучасної та горизонт історичної свідомості тощо. Зрештою, цей закон найбільше сприяє пізнанню та розумінню суті людської відповідальності за особисту й загальну історію людства.
Підкреслимо, що ми так детально зупинилися на аналізі І.Бойченком стану вивчення проблеми законів історії, насамперед, з тих міркувань, що на сьогодні воно залишається першим і єдиним ґрунтовним вивченням цієї теми в українській філософській думці. Разом з тим воно виявило і загальні складнощі подібних досліджень, оскільки часто вчені розповідають, як треба уявляти закони історії, хоча їх не називають і не формулюють.
Одночасно стало відомим, що визнання чи невизнання законів історії залежить від трактування "історії". Якщо історія тлумачиться як термін, котрий є синонімом "оповіді", то закони історії мають розумітися як закони оповіді. Якщо ж історія трактується як "об'єктивний процес розвитку суспільства", тоді слід говорити не про закони історії, а про закони суспільства.
Загалом же вивчення стану дослідження проблеми законів історії в сучасній українській філософській думці дозволяє зробити висновок про те, що вітчизняна історія дослідження цих законів, по суті, не вивчена і належить до перспективних об'єктів історико-філософських та філософсько-історичних досліджень.
Література
1. Бойченко І.В. Філософія історії. - К.: Знання, 2000.
2. Історична наука: термінологічний і понятійний довідник: Навчальний посібник / В.М.Литвин, В.І.Гусєв, А.Г. Слюсаренко та ін. - К.: Вища школа, 2002.
3. Кремень В.Г., Табачник Д.В., Ткаченко В.М. Україна: альтернативи поступу (критика історичного досвіду). - К.: ARC-UKRAINE, 1996.
4. Куценко В.І. Социальная задача как категория исторического материализма. - К.: Наукова думка, 1976.
5. Литвин В.М. Україна-2004. Події. Документи. Факти: У 3 т. - К.: 3 Медіа, 2005. - Т. 1.
6. Потульницький В.А. Українська та світова історична наука: рефлексії на межі століть // Український історичний журнал. - 2000. - № 1.
7. Реєнт О.П. Деякі проблеми історії України ХІХ - початку ХХ ст.: стан і перспективи наукової розробки // Український історичний журнал. - 2000. - № 2.
8. Угода про створення коаліції демократичних сил у Верховній Раді України V скликання // "Голос України". - 24 червня 2006 р.
9. Энциклопедический словарь: 7-е изд. - М.: Т-во "Бр. А. и И. Гранат и Ко", 1914. - Т. 22.
Loading...

 
 

Цікаве