WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Проблема етногенезу українського народу у шкільних і вузівських підручниках - Реферат

Проблема етногенезу українського народу у шкільних і вузівських підручниках - Реферат


Реферат
на тему:
Проблема етногенезу українського народу у шкільних і вузівських підручниках
Висвітлення процесів етногенезу будь-якого європейського чи неєвропейського народу - складна, об'ємна, а у багатьох випадках - політично гостра проблема. Це стосується повною мірою слов'янських народів, і в їх числі - народу українського, давня історія якого у багатьох працях приправлена політичними настроями їх авторів, як чужих, так і доморощених. З іншого боку, нам не завжди вдається відійти від емоційного сприймання внутрішніх процесів давнього населення України, що також не сприяє їх об'єктивному висвітленню. Організатор і головуючий нашого Конгресу академік П.П.Кононенко у короткій доповіді, але у великій установчій статті "Українська освіта у світовому часопросторі", опублікованій у газеті "Освіта" за 11 - 18 жовтня цього року, дав аналітично-критичну оцінку сучасного стану всього освітянського процесу в Україні, проаналізував підручники від початкових до заключних класів. Виявилось, що у плані навчального матеріалу (і зокрема - виховання українця, свідомого громадянина-патріота своєї держави) необхідно не тільки багато чого покращити, але й виправити. При цьому - удосконалити саму направленість патріотичного виховання. Виробити її сучасну суспільно-філософську концепцію з урахуванням основних засад українознавства.
Зупинюсь лише на одному питанні з теми нашого Конгресу, що зазначене у заголовку статті, конкретніше: з якого часу, з якої історичної доби починається самоусвідомлення і виділення слов'янських народів, зокрема українського народу, тобто коли починаються процеси його етногенезу. Чи історія України, початок якої відкривається з появою на її сучасній території розумної людської істоти (палеолітичній стоянці біля с. Королеве на Закарпатті близько одного мільйона років), - це історія нашого краю, чи історія нашого українського народу. У навчальній літературі, у тому числі в підручниках та посібниках, висловлене різне трактування цього питання. В сучасній етнополітичній літературі, зокрема науково-популярній, можна знайти декілька концепцій представленої у нашому виступі проблеми: первісно-палеолітична, трипільська, арійська, ранньосередньовічна, давньоруська, пізньосередньовічна. Перед тим, як перейти до аналітичних оцінок згаданих концепцій, подивимось хоча б вибірково, як в історичній та археологічній літературі висвітлюються підходи до проблем народотворення.
Видатний український історик М.С.Грушевський у першому томі багатотомної фундаментальної праці "Історія України-Руси" починає історію України від появи на її території перших поселень палеолітичної людини; історію слов'янських племен - предків українського народу - з раннього середньовіччя, коли писемні джерела фіксують процеси великого розселення слов'ян. "Від часів слов'янського розселення історія нинішньої українсько-руської території стає історією українсько-руського народу" [4, 3]. До цього часу, на думку М.Грушевського, - це ще передісторія, у якій всі її етапи взаємопов'язані та…" у формі останків попередньої людності чи у формі певної (археологічної - В.Баран) культури вложені в саму землю" [4, 15]. Археологія, за М.Грушевським, "робить дуже важливі прислуги для культурної історії українсько-руської території" [4, 15]. При цьому він застерігає археологів і мовознавців від "фантастичних теорій" і закликає не сходити з дороги строго методичного досліду. Як відомо, М.Грушевський, не відкидаючи зовнішніх впливів на процеси східнослов'янського народо- і державотворення, перевагу надавав внутрішнім факторам.
Основні методологічні засади М.Грушевського отримали підтримку і з певними корективами були продовжені в багатьох працях українських археологів, істориків та етнологів. У цьому відношенні етапною працею в українській історіографії, присвяченою давній історії України, стала монографія В.П.Петрова - відомого археолога, мовознавця, етнолога та письменника - "Етногенез слов'ян". Долаючи теорії міграціонізму та автохтонізму, він закликає до історизму, вказує на необхідність "зберегти історичну конкретність…, рахуватись із свідченнями джерел, зважати на факти". "Ні проблема народу, ані проблема слов'янства не розв'язуються посиланнями на осілість, хліборобство, поховальний обряд тощо" [7, 10, 112]. Разом з тим, за В.П.Петровим, етнічний розвиток - це не тільки просторова експансія, переселення, зміна території, коли один народ заступає інший, який приходить, щоб посісти покинуті землі [7, 3]. Звідси робиться висновок, що "самих голих абстракцій не досить, щоб в посиланні на рух і переселення або на незмінність автохтонної осілості знайти розв'язання проблеми слов'янського етногенезу". Виходячи з теоретичних засад В. П. Петрова, спадкоємність або відмінність археологічних культур на території України слід вивчати конкретно, зважаючи на їх особливості на кожному хронологічному етапі. Ідучи цим шляхом, крок за кроком будуть збільшуватись можливості досліджень етнокультурного розвитку давнього населення України, його генетичної спадковості. Усі, навіть найдавніші події, повинні враховуватись в історичних реконструкціях. При цьому слід зважати на те, що первісна історія України - "це безіменна, не велемовна історія. Яка з глибини тисячоліть промовляє до нащадків лише безсловесними предметами, знаками-символами тих подій і процесів, що нуртували в її надрах. Вона не зберегла нам жодної назви племені чи народу, що жив у прадавні часи на нашій землі" [5, 13].
Видатний український історик-археолог М.Ю.Брайчевський, розглядаючи давню історію України від початків заселення її території людиною, що здатна виготовляти знаряддя праці, і до періоду утворення племен і народів, застерігає від спроб "прив'язати до давніх етнічних груп, представлених енеолітичними культурами та доби бронзи… сучасну етнонімічну номенклатуру, шукати якихось "чистих", чи прямих генетичних ліній… доведеться, мабуть, примиритися з тим, - пише М.Брайчевський, - що ми ніколи не дізнаємося ані імені творців тих численних культур, ані їхньої мови, а тому мусимо задовольнитися умовною археологічною термінологією: "трипільські племена", "комарівські", "ямні" т. д." [3, 3, 25].
В останні роки вийшли в світ нові численні статті і монографії, присвячені цій проблематиці. В них дається оцінка джерел і, з урахуванням нагромаджених знань, часто з нових позицій розробляються проблеми етнокультурного, соціально-економічного і суспільного розвитку давнього населення України, зроблені спроби історичних реконструкцій [2]. Особлива увага приділяється давній історії слов'ян, зокрема предкам сучасних східнослов'янських народів, питанням їх виникнення, диференціації та місця в історії Європи. Слід відзначити, що в аналітичних працях та вузівських і шкільних підручниках, за окремими винятками, їх автори, користуючись першоджерелами та вірно розуміючи закономірності історичного процесу, початки первісної історії нашого краю - території України - подають як передісторію, не змішуючи з питаннямиетногенезу українського народу та інших слов'янських народів. Але якщо ми на сучасному рівні розвитку лінгвістики, археології, антропології та інших суміжних наук не в змозі довести своє пряме
Loading...

 
 

Цікаве