WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Проблема генези українського народу в українській освіті ХХІ століття - Реферат

Проблема генези українського народу в українській освіті ХХІ століття - Реферат

етномовна група східнослов'янських племен, яка почала усвідомлювати себе як особливу етнокультурну окремість. Від кінця ІХ ст. ця етнічна єдність розвивалася у складі Києво-Руської держави [1, 83-85].
Адепти києво-руської концепції (В.Балушок, С.Конча) стверджують, що процес становлення українського етносу відбувався в часи Київської Русі (882 - 1132 роки), а остаточно закінчився після її розпаду - в середині XII ст. В.Балушок основним індикатором появи етносу вважає етнічну самосвідомість, яка сформувалась у період Київської Русі і спричинила появу відповідного етноніма. Таким чином, етнос, який виникає на землях Південної Русі в кінці ХІІ - на початку ХІІІ ст., є саме українським [8]. С.Конча подає орієнтовану на хронологічний аспект схему етногенезу [9]:
І. Передісторія українців: 1) слов'янська спільнота - до ІV-V ст. н.е., 2) велике розселення слов'ян - V-VІІ ст., внаслідок якого відбувається дезінтеграція слов'янської етномовної єдності.
ІІ. Початок етногенезу українців: 1) припинення процесу міграцій і консолідація слов'янських груп у рамках співплемінностей (племен) - VІІІ - Х ст., 2) розмивання племінних кордонів в епоху відносної єдності Русі - кінець Х - початок ХІІ ст., фіксація деяких мовних явищ, що можуть бути трактовані як українські, 3) концентрація основної маси населення Південної Русі в межах Галицько-Волинських земель у зв'язку з тиском з боку кочовиків - ХІІ-ХІІІ ст.
ІІІ. Завершення етногенезу: 1) оформлення специфічнихособливостей української мови - XIV - початок XVI ст., 2) зворотна колонізація Наддніпрянщини і лісостепової смуги - оформлення важливих етнографічних особливостей і завершення формування українського етносу в межах його основної етнічної території - XV - XVI ст.
Прибічники четвертої концепції (П.Толочко, М.Котляр) твердять, що свій історичний шлях українці почали лише після розпаду давньоруської народності у XIV - XV ст.
Вивчаючи етногенез народу, досліджуючи його генетичне коріння у товщі тисячоліть, ми будуємо міцне підґрунтя для становлення українця як громадянина сучасної європейської держави. Як зазначає кандидат історичних наук Ю.Фігурний, "кожен народ, який претендує на провідне місце в цивілізаційному історичному процесі, хоче, щоб його інтелектуальна еліта дослідила свої витоки і створила власну родовідну книгу - етногенез нації. Це і є одним із наріжних каменів надійного підмурівка потужної політичної нації й держави" [7, 346].
Займаючись дослідженням українського етносу як одного з важливих концентрів українознавства, треба наголосити, що ця проблема має багатовимірний характер. П.Кононенко наголошує: "…Різні етапи генезису українського етносу - це етапи не тільки з'єднання в національну цілісність, а й диференційні процеси: і в самому етносі (в плані формування духовно-інтелектуальних, соціо-психічних типів, груп та особистостей), і між етносами в процесі їхньої взаємодії. При цьому і єднальний, і диференціюючий процеси дуже складні, оскільки зачіпають сфери і біофізичні (природний генотип людини), й духовні, адже в ході схрещення людей і рас відбувається багатоаспектна взаємодія на рівні як фізичних, так і соціальних та культурно-релігійних структур, точиться боротьба формованих тисячоліттями якостей і рис, наслідком якої стає перемога одних первнів й асиміляція інших, або гармонізація частин, або повне відчуження їх" [3, 87].
Проблема штучного "конструювання" історії у рамках освітнього процесу стає все більш помітною. Відповідальність вченого перед суспільством - це не лише декларативний постулат, але й моральний імператив. Рівень викладання історії повинен відповідати багатьом вимогам, найперша з яких - об'єктивність. У змісті гуманітарних наук має реалізовуватися завдання раціонального поєднання фактологічного та інтерпретаційного матеріалів, а популяризаторські теорії не повинні виходити за межі здорового глузду. Синтезований характер викладання історії передбачає найширше використання універсальних українознавчих концепцій як найбільш відповідних гуманістичному виміру освіти.
Недаремно вчені-українознавці Петро і Тарас Кононенки наголошують: "…Кожне покоління на питання: коли виник український етнос, яким був і є його зв'язок з нацією, державою та вселюдством; що він вносить у загальноосвітній розвиток цивілізації і культури - повинне знайти свою відповідь. Без цього ми не будемо господарями своєї долі" [4, 3].
На жаль, ще багато питань цієї галузі лишаються відкритими. Молоде покоління українознавців має дати відповіді на них. Нині проводиться ряд цікавих досліджень, результати яких незабаром будуть представлені широкій науковій громадськості.
Література
1. Баран В.Д. Етногенез українського народу// Україна-Етнос. Науково-понятійно-термінологічний словник-довідник з етнологічних та дотичних до них проблем українознавства. - К., 2006.
2. Залізняк Л.Л. Походження українського народу. - К., 1996.
3. Кононенко П.П. Українознавство. - К., 1996. - 384 с.
4. Кононенко П.П., Кононенко Т.П. Український етнос: генеза і перспективи. Історичний нарис. - Обухів, 2003. - 519 с.
5. Освіта. - № 40 (5224).- 11-18 жовтня 2006 р.
6. Тиводар М. П. Етнологія. - Ужгород, 1998. - 580 c.
7. Фігурний Ю. С. Український етнос як один із важливих концентрів українознавства: Збірник наукових праць Науково-дослідного інституту українознавства - К., 2003. - Т. І.
8. http://uaznavstvo.univ.kiev.ua/ua/conf/balushok.html
9. http://uaznavstvo.univ.kiev.ua/ua/conf/koncha.html
Loading...

 
 

Цікаве