WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Проблема генези українського народу в українській освіті ХХІ століття - Реферат

Проблема генези українського народу в українській освіті ХХІ століття - Реферат


Реферат
на тему:
Проблема генези українського народу в українській освіті ХХІ століття
Кризовий стан української освіти, особливо в галузі українознавства, викликає неспокій, він помітний навіть неозброєним оком. На думку П.Кононенка, доктора філологічних наук, академіка, професора, лауреата Міжнародної премії ім. Й.Г. Гердера, директора НДІУ МОН України, ця криза проявляється у тому, що не лише учні, а й учителі не володіють технікою, методологією, не забезпечені підручниками, і саме тому освіта стала об'єктом ринкової кон'юнктури. Причинами цих явищ Міністр освіти і науки України С.Ніколаєнко називає "недостатнє фінансування, матеріально-технічне й інформаційне забезпечення виховних і навчальних закладів; несприятливу демографічну ситуацію; брак підручників і належного кадрового забезпечення" [5, 2]. Проте він вважає, що "безпідставно шукати причини кризових явищ лише у зовнішніх обставинах. Наявні елементи низького професіоналізму та формалізму у вихованні та навчанні" [5, 2]. Завданням української освіти С.Ніколаєнко вважає виховання гідних громадян своєї країни, які усвідомлюють свою етнічну унікальність, люблять свою землю, мову і культуру. На думку П.Кононенка, "покликання школи - формування людей-громадян демократичного суспільства". Адже "освіта набуває універсально важливої ролі, є мірою національного суверенітету та безпеки країни" [5, 7].
Важливим компонентом патріотичного виховання може стати вивчення та дослідження проблеми генези українського народу. Чому нас так цікавить ця проблема? П.Кононенко наголошує: "Розкриття українського етногенезу - це шлях до пізнання кожним свого органічного зв'язку з рідним народом, його природою, історією, мовою, культурою… а тим самим з… вселюдством, космосом... Це - найефективніший шлях до самопізнання та самореалізації, отже - до щастя" [4, 87].
Що ж ми розуміємо під поняттям "етногенез"? Саме слово походить від грецьких слів ethnos (народ) і genesis (походження, народження, виникнення, джерело), дослівно поняття означає "походження народу". Вперше у науковий обіг цей термін увів ще у 20-і роки XX ст. відомий радянський мовознавець М. Я. Мар.
Залежно від тлумачення етносів як соціальних, біологічних чи соціально-біологічних міжпоколінних людських спільнот, у сучасній етнології розрізняють соціально-історичну, біосоціальну і соціально-біологічну концепції етногенезу.
Соціально-історична концепція випливає із соціальної теорії етносів. У радянській історіографії утворилося три підходи у її трактовці. Перший, обґрунтований С.Токарєвим, кваліфікував етногенез як безперервний процес. Другий - розділяє загальний процес розвитку етносу на момент (фазу) його зародження та фазу його історії, тобто етногенез трактується лише як початковий момент зародження етносу - складання ядра і формування його специфічного обличчя. Третій - визнає лише етнічну історію, не виділяючи у ній фаз, у тому числі й початкової (етногенетичної). Радянські історики дотримувалися другого підходу, який і нині вважається найбільш прийнятним. Ю.Бромлей розумів етногенез як виникнення кожної етнічної спільноти, а В.Алексеєв - як сукупність історичних явищ і процесів, які мають місце в ході формування того чи іншого народу і призводять до кінцевого складання етнічного обличчя.
Біосоціальна концепція. Її творцем був визначний вчений Л.Гумільов, який вважав, що етногенез - це процес проходження суперетносом усіх стадій (фаз) свого розвитку, що відбуваються з моменту виникнення етнічної системи, у результаті пасіонарного поштовху, до їх переходу в статичний стан чи зникнення. На основі історичних матеріалів автор концепції доводив, що всі процеси етногенезу, протяжність кожного з яких коливається в межах 1200 - 1500 років, розгортаються через зміну фаз. Кожну зміну фаз він пов'язував зі зміною рівня пасіонарної напруги.
Соціально-біологічна концепція ґрунтується на поєднанні соціально-історичних та біологічних (популяційних) чинників. Прихильником її виступає сучасний учений-етнолог М.Тиводар. Він визначає етногенез як "сукупність історичних (соціально-культурних і біологічних) процесів, що проявляються при функціонуванні етносів від початків виникнення, на основі раніше існуючих компонентів, до складання обличчя етнічних спільнот та їх зникнення" [6, 80]. Наведене визначення трактує етногенез як нерозривний соціально-біологічний процес.
На нашу думку, найбільш суголосною для висвітлення проблеми походження українського народу є концепція трактування етногенезу як початкового моменту зародження етносу - складання ядра і формування його специфічного обличчя.
Л.Залізняк у праці "Походження українського народу" виокремлює чотири концепції етногенезу, створених іншими дослідниками: арійсько-трипільську, ранньослов'янську, києво-руську і пізньосередньовічну [2, 3].
Прихильники арійсько-трипільської концепції (Ю.Шилов, С.Плачинда та ін.) вважають, що саме на теренах сучасної України утворилася перша людська цивілізація, а її творцями були українці. З часом вони передали здобутки своєї культури більш відсталим народам. Творці другої концепції (В.Баран та Л.Залізняк) доводять, що предками українців були носії празької (пам'ятки типу Корчак) та пеньківської культур (І тис. н.е.: V-VII ст.), яких, очевидно, слід ототожнювати з корінними етносами українських теренів - склавінами та антами. Виникнення ж назви "Україна" сягає ранньосередньовічного періоду, коли на інтегрованій склавіно-антській основі утворюється єдина дніпро-дністровська
Loading...

 
 

Цікаве