WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Походження назви річки Вісла - Реферат

Походження назви річки Вісла - Реферат

ріка", архаїчне вже в "Ріґведі" й відбите в іменах ведійської та слов'янської богинь первозданних вод Дану і Дана, польському жіночому імені Данута й гідронімах Дон, Донець, Дунай, Дністер, Дніпро [3, 437]. До речі, як Віслу називали Біла Вода, так і тюркська назва Дніпра Ак-су "Біла Вода". Втім, це, очевидно, тюркська інтерпретація індоіранського укшан-ухшан-уксан "бик" (англ. ох).
Отож Бористен означає Бик-ріка, що цілком у руслі рясної "турово-бичачої" гідронімії, топонімії та етнонімії на теренах Давньої України і самої назви Україна - "Країна Бика-Тура" [3, 21 - 28]. Бористен - семантичний двійник сучасної назви Дніпро "Ріка-Бик" (dan "ріка"+aper "самець, бик", споріднене з вепр). Семантичним двійником назви Бористен є і Гіпаніс: цією назвою античні автори означують і Південний Буг, і Кубань. Ку в назві Кубань відповідає індоіран. go, gu "бик", а бань - санскр. pani "вода, ріка". Санскритська форма назви Гіпаніс - Gopani, Gupani, до неї найближче стоїть назва Кубань. Тож Південний Буг колись звався Gupani-Кубань "Бик-ріка".
Семантичний двійник назв Бористен та Дніпро і назва Дністер, первісно danu+ustra, де індоіран. ushtra, ustra "бик, віл" наявне в імені Заратуштра (Zarat+ushtra "Мудрий віл"). Первіснi форми назви Дністер - Danushtra, Danustra, Danustr "Ріка-Бик" [3, 429 - 433]. Назва загальноскіфської релігійної святині Ексампей, про яку пише Геродот, теж означає Бик-ріка. Тут Ексам - грецька передача індоіран. укшан-уксан, ухшан-ухсан "бик", відбите в назвах Оксфорд "Брід Бика" (пор. Боспор "Переправа Бика") та Окс-Вахш "Бик" - давня назва Аму-Дар'ї, якій ще зовсім недавно приносили в пожертву биків [4, 131 - 141]. А про пей уже мовилося попереду.
Назвою Бористен означувалась і давня Ольвія. Але топонім Бористен творився дещо інакше, ніж гідронім Бористен. В основі його те ж vrish "бик", але тен - грецька передача не danu, dan, don "ріка", а індоіранського sthan, stan "місце, місцевість, край, країна", яке має і форму дан. Наприклад, іран. maydan "місце,де збираються" - майдан, площа, jamadan "місце, куди збирають, складають" - чемодан, валіза, guldan "місце для квітів" - ваза, siyohdan "місце для чорнила" - чорнильниця тощо. Тож гідронім Бористен означає Бик-ріка, а топонім Бористен - Місто Бика, Биків-Турів. В Україні безліч "волових", "бичачих" і "турових" назв, а в Польщі, зокрема, маємо Бичево й Волув - вроцлавські воєводства, Воловіце - краківське воєводство (12, 597, 607), Воловно - колись Віндіка, Ґданськ і Ґдиня. Та й назва польської столиці - Варшава - стоїть у цьому ряду. Але про це - в наступній статті.
Назва Ворскла може означати і "Бикославна", і "Водославна", оскільки в давніх уявленнях поняття бик і вода, вода і достаток, достаток і цар, цар і бик-тур невіддільні. Небесний Бик уособлював дощ, чоловічі води, що запліднює Корову-Землю. Недарма "скотій" бог Влес-Велес стояв у Києві на березі Почайни, а не біля "двору теремного", як інші божества. А поряд із "воловими" воєводствами у Польщі є і воєводство Дещно (від deszcz "дощ") [12, 597]. Тож відомий іще зі шкільної лави вірш про Ворсклу, що це "річка невеличка, тече здавна дуже славна не водою, а війною, де швед поліг головою", попри нібито заперечення, насправді вказує, що річка колись таки була славна саме водою. Що й відбив компонент скла "славна". Той самий, що й у назві Віскла-Вісла й етнонімах сколоти-склавини-слов'яни [4, 58 - 65].
Тлумачення назви Ворскла як "Водославна, Добровода" підтверджують українські річки Добра, Добра Вода, Добровода, Доброводка, Добровідка, а прикметники добрий і славний семантично близькі. Ці назви є, очевидно, українським перекладом давніх, вже непрозорих і не зовсім зрозумілих назв, таких, скажімо, як ті ж Ворскла чи Вісла, Супій, Сувид, Сувід, Сувод, Суводня тощо. Це водночас і річкові назви з префіксом Су, тотожного Ві, який передає значення "добрий, славний". Сюди ж, певно, долучається й річка Субот у басейні Росі, варіанти назви якої - Субод, Субодь, у яких здогадно можна вбачати й форму Суводь. Прикметно, що ця річка тече в Сквирському і Фастівському районах на Київщині, через села Великополовецьке та Малополовецьке, а мові половців, як і індійських раджпутів, саме й властива міна в-б. Що, до речі, відбите і в українських прізвищах. Так, раджпутсько-половецьке ім'я Balvir "Могутній, Славний Герой", що має і форму Balbir, у козаків і сучасних українців відбите в прізвищах Балвір, Бальвір, Балбир, Балбиренко [3, 185 - 196].
Цікаво, що й Стубла, притока Стиру (басейн Дніпра), бере початок біля села Половці на Рівненщині [8, 537]. А stubh, як зазначалося, одна з видових форм санскритської дієслівної основи stu "славити, хвалити, величати". Оце stubh із суфіксом la, тобто stubhla, на слов'янському ґрунті й дало Стубла, яке означає те саме, що й stula в назві Vistula, тобто "Славна, Славлена". Із префіксом Vi назва мала б форму Віштубгла (санскр. с після і та у стає ш), а слов'янську - Вістубла. Тоді вона повністю відповідала б назві Вісла - і структурно, і етимологічно.
Фастів, Яготин, Сквира й прилеглі до них території свого часу належали українській шляхті половецького походження, а Сквира навіть називалася Половеччина. Сама назва Фастів, певно, означає Славів, Хвалин і сходить до основи хваст "хвалити, славити" (пор. синоніми хвастун і хвалько). Назва ґданьського воєводства Хващизно, певно, й споріднюється з назвою Фастів-Хвастів і означає Славно, Хвально. Село Славів є неподалік Фастова-Хвастова, на Житомирщині. Де, до речі, й річка Висхла, назва якої може бути споріднена з Вісла-Віскла. Тим більше, що вона - притока річки Білка.
Література
1. Велесова книга. - K., 2003.
2. Гідронімія України в її міжмовних і міждіалектних зв'язках. - К., 1981.
3. 2а. Корпус боспорских надписей. - М.-Л., 1965.
4. Наливайко Степан. Індоарійські таємниці України. - К., 2004.
5. Наливайко Степан. Таємниці розкриває санскрит. - К., 2000.
6. Непокупный Анатолий. Балто-севернославянские языковые связи. - К., 1976.
7. Нидерле Людвик. Славянские древности. - М., 2000.
8. Санскритско-русский словарь. - М., 1978.
9. Словник гідронімів України. - К., 1979.
10. Трубачев Олег. Indoarica в Северном Причерноморье. - М., 1999.
11. Bruckner Aleksander. Slownik etymologiczny jezyka polskiego. - Warszawa, 1970.
12. Gandhi Maneka. Hindu Names. - New Delhi, 1993.
13. Hensel Witold. Polska Starozytna. - Wroclaw-Warszawa-Krakow-Gdansk, 1980.
14. Rospond Stanislaw. Gramatyka historyczna jezyka polskiego. - Warszawa, 1973.
Loading...

 
 

Цікаве