WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Походження назви річки Вісла - Реферат

Походження назви річки Вісла - Реферат

водною стихією. Імена обох цих первісних, матріархальних богинь і досі зберігають назви українських річок - Дон, Донець, Дунай, Дністер, Дніпро.
Отож етнонім вандали сходить до етноніма венди-венеди, який містить дієслівну основу vand "славити, хвалити, величати" і означає слав'яни-слов'яни. Обидва етноніми - синоніми, значеннєві двійники, вони несуть однакове значення - "славителі, слав'яни, величальники". А етнонім вандали, виходячи з того ж санскриту, складають vand+la, він означає "належний до венедів, венедський", а що венеди - слов'яни, то й "належний до слов'ян, слов'янський". Іншими словами, вандали - відгалуження венедів-слов'ян.
Щодо жіночого імені Ванда в цьому контексті, то воно ідеально стає сюди, означаючи "Слава, Хвала". Із суфіксом la, тобто Вандала, воно означатиме "Венедська, Венедка, З (племені) венедів", як, скажімо, індійське жіноче ім'я Ядаві, споріднене з польським Ядвіґа, означає "Ядавська, Ядавка, З (племені) ядавів". Подібна трансформація сталася значно пізніше і з українкою-полонянкою Настею Лісовською, яка увійшла в історію під іменем Роксолана, за тодішньою назвою української людності - роксолани.
Річкові назви на Слав-Слов є і в Україні, і в Польщі, як і назви на Венд-Венед (Венеть, Вендичанка, Вандріча, Віндава). Тому й Вісла цілком правомірно могла називатися Вандала - "Венедська, Слов'янська (річка)". Або, виходячи з первісного значення, - "Славна, Славлена, Звеличувана". Отож назва Вандала - семантичний двійник назви Вісла.
3. Вісла - Біла Вода
У XV - XVII ст. Віслу називали й Біла Вода, що підкреслює високий статусрічки, бо поняття білий, світлий, ясний у давніх уявленнях пов'язується з чистотою, праведністю, білий колір - то колір святості, праведності, жрецтва. Тому прикметно, що назва річки Стубла (stub теж сходить до основи stu "славити, хвалити"), притоки Горині, колись мала назву Білюга, а витік її - біля села Білашів у Здолбунівському районі на Рівненщині. Річка Стугна, притока Дніпра на Київщині, теж фіксується як Білка. Про річку Стужицю на Закарпатті, де й однойменне село, документ свідчить: "Стужиця - село… в долині річки Світлої" [8, 537]. Назви Стубла, Стугна, Стужиця, очевидно, зберігають первісне stu "славити, величати", яке з суфіксом la стає stula і яке бачимо в одній із давніх назв на означення Вісли - Vistula. Воно значеннєво тотожне vandala й теж означає "славний, славлений, хвалений".
Зрозуміло, що назва Стужиця утворена з первісного Стуга, з яким пов'язана й назва річки на Київщині, притоки Дніпра - Стугна, що має і варіанти Вестугна, Востугна. Це дозволяє припустити: первісна форма назви Стугна - Ві-сту-гна, вона структурно й значеннєво відповідає назві Ві-сту-ла. Причому як Вісла-Вістула у певний період означувалася Біла Вода, так і Стугна-Вістугна колись називалася Білка. Щодо Стугни, зафіксована й форма Стуга - у ній наявні елементи stu+ga. І в назвах деяких індійських річок наявне ga, наприклад, Gan-ga й Apa-ga - інша назва священної Ґанґи. Остання назва цікава тим, що рясно відбита у слов'янському світі. В Україні це Апака в басейні Сейму, Апока в Криму (тут і гора Опук), Опака в басейні Дністра, Опішня - річка й село на Полтавщині, Опічна-Опачна в басейні Південного Бугу, а в Польщі Опочиска - кошалінське воєводство. Прикметно, що Кошала - назва давньої держави в долині Ґанґи, з якої походив Рама, герой "Рамаяни", яка виявляє багато спільного з українськими (отже, й польськими) звичаями, обрядами й фольклором [4, 258 - 269]. Матір Рами звали Каушалья "Кошалійка", а жіноче ім'я Кассалія (грецька передача) на теренах України засвідчує напис IV ст. до н.е. із Сіндики біля Керченської протоки у виразно індоарійському контексті (2а, № 972). У IV ст. до н.е. біля Меотиди (Азовське море) фіксується і жіноче ім'я Тіргатао (теж грецька передача), тотожне індійському жіночому імені Дурґадеві "Дурґа-богиня" - його мала дружина сіндського царя Гекатея. А ім'я Дурґадеві вжиткове в Індії і нині [3, 89 - 94].
Апаґа розкладається на apa+ga, де apa "вода", а ga - "текти, плинути, бігти". Тобто Апаґа означає "Текуча, Біжуча вода", іншими словами, "Ріка". А коли так, то не тільки Стуга-Стугна, а й українська Ствига може мати компонент ga, і тоді вона розкладається на Стви+га, де значення га вже відоме, а Ств може споріднюватися зі stu-stav "славити, хвалити, величати". Якщо такий зв'язок справді існує, то назва Ствига означає "Славновода, Добровода", "Славна, Добра річка". У такому разі Ствига - семантичний двійник української річки Супій, назва якої означає "Славновода, Добровода". Хоча значення "славний, добрий" у назві Супій (санскр. su+peya, хінді su+pey) передає суфікс су, що надає основному слову (пій) вищу якість, якому відповідає санскр. peya, pey "вода", наявне в назві загальноскіфської святині - Ексампей.
4. Віскла й Ворскла
Обидві ці назви, як бачимо, містять скла, тобто в них щонайменше спільні другі компоненти. Це скла споріднене зі скл і сл в етнонімах склавини-слов'яни й скол у самоназві скіфів - сколоти, тим більше що для назви Ворскла засвідчена й форма Вороскол. Якщо скл-сл сходить до дієслова славити, то скол-скла-скл-сл несе значення славний. Лишається з'ясувати, що ж означає Вор-Воро у назві Ворскла-Вороскол.
Ворскла належить до водозбору Дніпра, тому привертає увагу, що на означення Дніпра, який має народнопісенні назви Славута, Славутич і Словутич, засвідчені три давні однокорінні назви - Вар, Варом і Варух [8, 173]. Де Вар і може відповідати Вор у назві Ворскла. Перші дві назви засвідчені в VI cт., причому Йордан щодо назви Вар зазначає, що вона - гуннська. Варух засвідчене у творі Костянтина Багрянородного "Про управління імперією" (Х ст.), де автор зазначає, що назва ця печенізька. А що печеніги й половці, за найновішими даними, мовно й етнічно тяжіють до індоарійських племен [3, 57 - 71], то правомірно буде залучити індійський мовний матеріал, аби з'ясувати значення Вар. У санскриті vara (хінді var) - "самець, бик, чоловік, жених" [7, 565]. Отож назва Вар на означення Дніпра означає "Самець, Бик". Та чи правомірне таке означення щодо Дніпра?
Цілком, і це підтверджують факти ще І тис. до н.е. Дніпро у Геродота - Бористен, а це - грецька передача аборигенної назви, яка в оригіналі звучала трохи інакше. Бористен розкладається на Борис+тен, де Борис - грецька передача індійського vrish, vris (іран. rus) "бик, тур", збережене в імені слов'янського "скотьєго" бога - Влес; йому функціями й іменем тотожний Вріш "Бик" - індійський "скотій" бог Шіва-Рудра (слов. Род), зображуваний із тризубцем. А тен - індоіранське danu, dаn "потік,
Loading...

 
 

Цікаве