WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Походження назви річки Вісла - Реферат

Походження назви річки Вісла - Реферат

венеди - жрецького, волхвівського. Тобто венед Святояр - волхв, жрець. Ім'я Святояр може бути семантичним двійником імені Білояр "Біловол, Білотур", оскільки Свят в імені Святояр споріднюється з санскр. швета "світлий, білий". А білий колір у давніх уявленнях символізує жрецтво, червоний - воїнство, жовтий - селянство.
"Велесова книга" дозволяє судити, що руси й венеди споріднені мовно й етнічно. Йордан (VI ст.) мовить, що у венедів, склавинів та антів спільне походження, хоча вони в нього - три окремі народи, що аж ніяк не означає, що вони етнічно різні. Венеди й руси справді мали відмінності, але скоріше соціального й релігійного плану, через що вони й розділилися - про це також мовить "Велесова книга" на дощечці 18 - А: "Так було і в іні часи, коли руси йшли з венедами, і ті захотіли забрати богів своїх до моря і там угніздитися". Про ці ж події повідомляє і дощечка 36 - А: "Мовили Матері своїй, що будемо боронити землю нашу краще венедів, які пішли на захід сонця і там перед ворогами землю упорядковують, хибну віру взяли, тримаються її". Що знову підтверджує: між русами й венедами існувала не етнічна, а суто ідеологічна, релігійна відмінність; руси представляли воїнськийстан, а венеди - жрецький. Це підтверджують і слова "Велесової книги", що тільки венеди мали право судити русів: "А старі отці венедського роду йшли судити родичів біля Перунового дерева" (7 - А).
Все це засвідчує спорідненість венедів і русів, як і те, що венеди мають стосунок до жерців-волхвів, бо саме вони виступали суддями. Очевидно, що й польське означення італійців - влохи, споріднене з волхв, якраз і відбиває історичний зв'язок прибалтійських венедів та італійських венетів. Слов'яни-венеди виявляють спорідненість і з лідійцями-іллірійцями. А венеди-венети й іллірійці - прямі родичі слов'ян, про що недвозначно каже та ж "Велесова книга", - вони не раз приходили їм на допомогу.
А тепер звернемо погляд до Індії. "Махабгарата" мовить, що під час жертвоприносин царя Джанаки (батько Сіти - героїні "Рамаяни" й дружини царевича Рами, взірець відданості й подружньої вірності в індійців), у мудрості й красномовстві змагалися вчений брахман (жрець) Аштавакра й Вандін - придворний співець. Ім'я Вандін містить санскритську дієслівну основу vand "славити, хвалити, величати" (СРС, 564) й суфікс in, властивий як українським (Батурин, Чигирин, Малин, Пирятин, Козятин, Снятин, Ядутин), так і польським назвам (воєводства Біскупін, Ґарволін, Ґловнін, Кротошин, Ольштин, Польчин, Шишин, Вільчин), який означає володіння або наділеність чимось. Тож Вандін означає "Славитель, Величальник". Є низка термінів з основою vand, серед них синоніми вандана-вара, вандана-мала, вандана-маліка, досл. "славильний, величальний вінок", на означення гірлянд чи жмутів зеленого листя, якими заклечують браму, ворота або двері з нагоди свята, врочистої події чи вшанування почесного гостя. З цією основою є низка індійських чоловічих і жіночих імен: Вандака, Вандана "Величальник, Хвалільник, Славитель", Вандару "Хваління, Славлення, Величання", Вандатха "Хвалимий, Славлений" тощо [11, 469].
Індійські пурани знають річку Вандана, назва якої означає "Славна, Славлена", іншими словами - Славута, чим підтверджується типологія річкових назв із значенням "Славна, Славлена, Славутна". Це підтверджують українські річки Славець, Славець Великий, Славинка, Славка, Славська, Славута, Славчик, Словечна, Слов'янка (2), Слов'янець [8, 509 - 510]. Причому назви Славець, Славець Великий і Славчик пов'язані з загадковою і напрочуд "індійською" назвою Міхидра - її має притока Серету в басейні Дунаю. Там і село Міхидра, варіант назви якого - Міхиндра, що перегукується з індійськими іменами Махендра (maha "великий"+indra "цар; Індра") "Великий Цар, Великий Індра" і Махіндра "Цар землі, Індра землі". Пурани знають священну гору Махендра, а Махі "Земля" в імені Махіндра те саме, що і в індійському воїнському імені Махіпа (pa "захисник"). Ім'я Махіндра - значеннєвий двійник індійського воїнського імені Махіпа й українського та польського прізвища Мазепа [4, 166 - 176]. Індійське Махіпа має синоніми Махіпала й Махіпалака, де санскр. pala-palaka (хінді pal-palak) "захисник, воїн, цар" відбите в слов'янських іменах Ярополк "Бик-воїн, Тур-захисник" і Святополк "Захисник світу", скіфських етнонімах, імені й назві - пали, Палак і Палакій (пізньоскіфська столиця в Криму), слов'янських етнонімах поляни й поляки - "воїни, захисники, оборонці" [4, 167 - 168].
Якщо були чоловічі слов'янські імена на Ванд-Венд, то були і їхні жіночі варіанти, як те бачимо на слов'янських та індійських прикладах: Горислав і Горислава, Мирослав і Мирослава, Віслав і Віслава, Вішравас і Вішрава. А якщо були імена Венд і Вендеслав, то були й жіночі імена на Венд-Ванд. Це підтверджують індійські жіночі імена Вандініка "Славна, Славетна", Вандіта "Славлена, Хвалена", Вандья "Гідна славлення, Достойна величання" [11, 469]. До них цілком природно стає польське Ванда "Слава, Славна, Славлена, Гідна прославляння, Достойна хвали". Таке тлумачення тим правомірніше, що своїх індійських двійників мають іще два польські жіночі імена - Ядвіґа й Данута. Перше ім'я споріднене з літописним етнонімом ятвяги на означення західнобалтійського племені, тотожного індійським ядавам, родоначальник яких - Яду, син царя-кшатрія Яяті й брахманки Деваяні. Ім'я Яду відбилося в українських прізвищах Ядута-Єдута і Ядутенко-Єдутенко, назвах Ядути, Ядутин, Ятва, Ятвіж, Ятвяги, Ятвязь та ін. Відбиті вони й у поляків.
Саме з ядавів походили Крішна і його старший брат Баладева (Бальдев, Бальдей) "Могутній бог", "Білобог" - землеробське божество, атрибут і зброя якого - рало, плуг, а ім'я відбите в українців як прізвища Балодей, Болудей, Білдей, Бельдій, Більдій, Більдієнко тощо. Причому ім'я Балодей зафіксоване ще в ІІІ ст. у боспорських написах із Сіндики - країни сіндів на берегах Боспору Кімерійського (Керченської протоки), відомої ще Геродотові [3, 106 - 125]. Інші імена обох братів теж рясно відбиті у запорозьких козаків і сучасних українців, як, до речі, і в поляків, прусів-борусів, латишів та литовців. Індійські ядави мають дві інші назви - данави й сатвати "праведні" (санскр. sat й укр. суть тотожні), дві інші назви мають і ятвяги - дайнова й судовити (судова). Така потрійна відповідність, звісно ж, не випадкова. Звідси й місток до імені Данута, спорідненого з іменем ведійської богині первозданних вод Дану "Ріка, Потік", за якою ядави й отримали свою другу назву - данави "нащадки Дану". Іменем і функціями ведійська Дану тотожна слов'янській Дані, теж пов'язаній із
Loading...

 
 

Цікаве