WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Походження назви річки Вісла - Реферат

Походження назви річки Вісла - Реферат


Реферат на тему:
Походження назви річки Вісла.
1. Viscla-Vistla-Vistula
Річка Вісла в латинських і грецьких джерелах фіксується як Viscla, Vistla, Vistula. Відомий польський мовознавець Александер Брюкнер про саму назву Вісла пише, що на півночі й сході Європи немає такої іншої річкової назви, звучання якої упродовж тисячоліть лишалося б настільки незмінним, що всі Віслиці, Віслоки, Віслки і навіть діалектне називання весняних розливів віслами пішли від назви великої ріки, що в інших слов'ян така назва відсутня, хіба що на Поліссі повторюється щось подібне (є Вісла, Вісліца й болото Вісло). Тому природно запитати: чи не чужомовна ця назва, чи не дослов'янська і чи не перейшла вона нам у спадок від якоїсь первісної, аборигенної людності, що проживала тут? Але саме звучання назви, продовжує дослідник, та ще й у жіночому роді (що особливо властиве для назв слов'янських річок), переконує: у назви Вісла слов'янські витоки. Її найлегше пояснити з первісного Свісла, де початкове С згодом відпало, й порівняти її з назвами, де це початкове С уціліло: Свіслоч й Свісліна, які виводяться від sweit "світлий, білий, чистий, ясний" із суфіксом сло чи стло. А хто вагається споріднити назви Вісла, Віслок і Свіслоч, нехай зважить на численні назви з wis (weis) "білий" на німецьких і кельтських теренах. Втім, вони так само могли походити й від основи weik (wik) з піднебінним k, яке у слов'янських мовах теж дає wis; для обох цих коренів найзагальніше значення - течія, плин [10, 624]. Cтаніслав Роспонд цілком слушно зазначає, що чимало польських назв зберігають прастарі, іноді дослов'янські форми, через що їх не завжди можна переконливо витлумачити на польському чи слов'янському ґрунті і треба вдаватися до інших індоєвропейських мов. Саме до таких давніх назв польський мовознавець відносить і назву Вісла [13, 210].
Тож, найперше, важливо з'ясувати, що ж означає Vi у назві Visla-Viscla-Vistla-Vistula. Воно, як на нас, міститься у слов'янському чоловічому імені Віслав, жіночий варіант якого - Віслава - має сучасна польська поетеса й Нобелівська лауреатка Віслава Шимборська. А допомагає з'ясувати значення Vi санскритське чоловіче ім'я Вішравас і жіноче Вішрава, тотожні польським Віслав і Віслава. Вішравас і Віслав, Вішрава й Віслава - етимологічні двійники, вони мають спільне походження й однакове значення: шравас відповідає слав у численних слов'янських іменах і назвах, а Vi - те саме, що й у назві Visla-Viscla-Vistla-Vistula. Спільним для всіх чотирьох варіантів назви є і кінцеве la, очевидно, суфікс. Тоді цілком можливо, що початкове vi - префікс. Ці префікс та суфікс обрамлюють основне слово, представлене в назві Visla-Viscla-Vistla-Vistula як s-sc-st-stu. З них найповнішою є форма stu в назві Vistula, її ми й візьмемо для дослідження.
В індійській міфології ім'я Вішравас має уславлений мудрець-ріші, син Пуластьї, одного з семи божественних мудреців, які на зоряному небі уособлюють Велику Ведмедицю і санскритська назва якої Саптарші - "Сім Мудреців". У Вішраваса від дружин Ілавіли й Кешіні були сини Равана й Кубера, які посідають визначні місця в індійській міфології. Равана - "Ревун" - головний супротивник царевича Рами, боротьбі яких присвячена давньоіндійська епічна поема "Рамаяна", а Кубера - бог земних скарбів й охоронець північної сторони світу. Обидва вони звуться Вайшравас - "Син Вішраваса, Вішравасів", оскільки батько в них спільний, хоч матері різні. Індійська традиція зводить ім'я Вішравас до санскр. шру "чути" (пор. укр. слух, рос. cлушать), бо мати Вішраваса нібито завагітніла ним, коли слухала веди. А веди відносяться до категорії шруті - "почутих" із небес божественних одкровень - їх, до речі, знає "Велесова книга". Проте наукові індійські етимології пояснюють ім'я Вішравас і похідні Вішравана, Вішрута, Вішруті як "Велеславний, Багатославний, Преславний" - у всіх них бачимо початкове Ві. У санскриті є префікс vi із значенням "дуже, вкрай, винятково, надзвичайно", він посилює основне слово, в даному разі шравас, шравана, шрута й шруті, пов'язані з поняттями чути (рос. слышать) і слава (пор. рос. слыть, пол. slynny). Префікс vi - семантичний двійник плідного при назво- й іменотворенні префікса su, теж рясно відбитого на слов'янському ґрунті.
Є у санскриті й суфікс la, який творить прикметники від іменників: санскр. madhu "мед" - madhula "медовий", manju "врода" - manjula "вродливий", prithu "земля" - prithula "великий (як земля)". Є українське та польське прізвище Притула, індійські джерела знають річку Манджула, на Полтавщині є річка Манжалія, індійці мають імена Манджула (чоловіче) й Манджуліка (жіноче), а українці - прізвища Манжула й Манжуленко.
Отож у світлі сказаного, назва Vistula розкладається на Vi+stu+la, де Vi - префікс, який надає основному слову (stu) вищої якості, а la - суфікс, який творить прикметники від іменників. У санскриті є і дієслівна основа stu, яка означає "славити, хвалити, величати, шанувати" і має граматичні форми staviti, stuvite, astavit, tustava, stuta тощо [7, 752]. Початкове с у сту-став після префіксів з кінцевими i або у змінюється на ш, що споріднює санскр. stuti з укр. штити, штитися (шануватися), поштивий, поштивість, поштиво (шанобливо, чемно), поштитися (пошануватися), почтивий (поважний, чемний), честь, почесть, ушта-учта й рос. чтить, учтивый, учтивость, почтительный, почтенный, почитать, почитатель тощо. Існують і подібні польські аналоги, наприклад, czcicel, poczciwy i uczciwy, uczta "прийом", poczta "дарунок" тощо.
Є також дієслівні основи pra+stu "про-славляти" і pra-stut "про-славлений", abhi-stu "об-славляти, об-хвалювати, об-величувати" й abhi-stut "звеличений, уславлений". Санскритський префікс abhi (литов. арі) означає "довкола, звідусіль, зусібіч, довкруж" і тотожний українському префіксу обі, об-, о-: обі-знаний, обі-йдений, об-житий, об-ладнаний, об-дарований, об-хід, об-лога, об-ряд, о-глядини, огорожа, обора (первісно - об-глядини, об-горожа, об-вора - литов. api-varas) тощо. Драматичний твір санскритського поета V ст. Калідаси про юну відлюдницю Шакунталу, перші переклади якого європейськими мовами викликали фурор у Європі й дали могутній поштовх вивченню давньоіндійської літератури й культури, в оригіналі називається Абгіджняна Шакунтала, тобто Опізнана Шакунтала. Де санскр. abhijnyana походженням і значенням тотожне українському опізнана. Воно містить компоненти abhi+jnyana - ті самі, що й українське слово (опі+знана).
Важливий культовий термін stotar "славитель" від основи stu означує жерця - співця величальних гімнів при відправах, його
Loading...

 
 

Цікаве