WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Соціально-політична інтеграція українців у поліетнічне середовище Канади - Реферат

Соціально-політична інтеграція українців у поліетнічне середовище Канади - Реферат

провінціях Австро-Угорщини. У Львові, Чернівцях та інших західноукраїнських містах діяли представництва пароплавних, залізничних та інших компаній. Серед них були: "Голланд-Америка" (голландська), "Австро-Американа" (австрійська), "Кенедіан Пасифік Рейлвей" (канадська), "Кунард" (англійська). Вони створили в Галичині та на Буковині широку мережу агентств, котра за своєю розгалуженістю не мала аналогів в інших європейських країнах [12].
Не зважаючи на протидію властей, діяльність агентств по вербовці за океан набирала розмаху і з початком XX століття набула широких масштабів. Кожний агент, який завербував сім'ю до Канади, одержував п'ять доларів за чоловіка й по два долари за кожного члена сім'ї [13]. Австро-угорські власті намагалися обмежити еміграцію із своїх земель.Ще у 1897 році був прийнятий закон, який дозволяв діяльність агентств лише тих фірм, котрі мали угоду з цісарським урядом [14].
Проводячи загалом позитивну імміграційну політику, власті країни здійснювали і здійснюють суворий контроль за тими, хто прибував чи й сьогодні прибуває до Канади. Іммігранти розглядаються за потенційною економічною придатністю, причому крім фізичного здоров'я перевіряється й особистість людини. У 80-і роки XX століття канадські власті намагалися корегувати чисельність переселенців, враховуючи економічну потребу та наявність безробіття в країні. З початку 1981 року квота в'їзду стала затверджуватися парламентом і протягом деякого часу вона становила приблизно 85-100 тис. осіб щорічно. Вже в 90-і роки, незважаючи на економічний спад, що пройшов на початку десятиліття, канадські власті підтримують більш високий рівень імміграції: 220-250 тис. осіб на рік [15].
Д.Корбетт у вже згадуваній праці багато уваги приділив факторам, які впливали на формування канадської державної імміграційної політики. Такими, на його думку, були: по-перше, тиск на уряд з боку працедавців; по-друге, ставлення до міграційної хвилі з боку англоканадців та франкоканадців; по-третє, протиріччя між "старими" канадцями та новоприбулими. В 1951 році канадська Торгівельна палата запропонувала урядові враховувати в імміграційній політиці необхідність подвоїти населення Канади протягом чверті століття. Асоціація промисловців в тому ж році пропонувала кабінетові надати громадянам Великої Британії фінансові пільги, щоб полегшити їхню імміграцію до Канади [16].
Англоканадці та франкоканадці по-різному ставилися до питання імміграції. Якщо перші виступали за її розширення, то другі виступали проти цього.
Говорячи про імміграційну політику Канади в часи, коли туди масово почали прибувати українці, варто було б звернути увагу на діяльність міністра внутрішніх справ країни К.Сіфтона. Саме за його безпосередньою участю було налагоджене функціонування імміграційного апарату, пропагандистської кампанії по вербовці нових робочих рук, в якій широко рекламувався "останній найкращий Захід", дава-лись обіцянки, що переселенці зможуть "створити блочні поселення та продовжити свої традиції на новій землі" [17].
Життя згодом довело, що така політика принесла бажані результати. Так протягом 1896-1907 років до Канади іммігрувало близько 500 тисяч вихідців із Британських островів, 350 тисяч із континентальної Європи, а також близько 350 тисяч із Сполучених Штатів Америки [18]. Стосовно осіб українського походження за даними канадських архівів можна навести для прикладу наступні дані: протягом 1907 року до Канади іммігрувало 2 тисячі австрійців, 2 тисячі буковинців, 14 тисяч галичан, а також близько 1 тисячі русинів [19]. Деколи зустрічаються розбіжності щодо їх кількості. Таке цілком можливе через те, що українців тривалий час не називали українцями, а йменували їх за ознакою держави чи місцевості, звідки вони прибули. Тому вони реєструвалися чиновниками в пунктах прибуття до Канади "австрійцями", "поляками", "румунами" та ін.
Власне, імміграція кінця XIX - початку XX століття заклала основи формування української етнічної групи Канади [20]. Цьому процесові сприяло створення однорідних поселень у канадських провінціях Альберта, Саскачеван, Манітоба. Серед перших українських поселень слід назвати такі: в провінції Альберта - засновану 1894 року колонію у долині річки Бівер Крік і засновані 1896 року поселення в Брудергаймі та Ребіт Хіллі; у провінції Манітоба - поселення в Стюартбурні і Канорі, що з'явилися 1896 року; у провінції Саскачеван перше українське поселення, засноване 1896 року в околиці Гренфель. Воно, однак, швидко зникло, але натомість у 1897 році з'явились поселення в Дак Лейк, Фіш Крік, Крупед Лейк. Відомий канадський дослідник Д.Крейтон називає вихідців з України серед тих поселенців, прибуття котрих привело до зміни етнічної структури населення Канади на початку XX століття [21].
Будучи найчисельнішою слов'янською імміграцією, українці вже до початку Першої світової війни складали близько 5% населення західних провінцій Канади. Наведений відсоток набуває особливого змісту, якщо враховувати першочергове значення для тогочасної Канади притоку населення для освоєння прерій, що, до речі, неодноразово підкреслювалося під час дебатів у федеральному парламенті [22].
Тут доречно згадати про досить бурхливу діяльність Осипа Олеськова, котра сприяла організації та спрямуванню західноукраїнського населення до Канади. Це був досить відомий на початку XX століття галицький економіст і громадський діяч. На жаль, про нього надовго "забули" дослідники української еміграції. Після відвідин Канади і переговорів із представниками канадського уряду він написав роботу "О еміграції", в якій детально роз'яснював умови імміграції, а також перспективи для переселенців із західноукраїнських земель до Країни Кленового Листка [23]. Його зусилля зводилися до спрямування переселення українців в організоване русло, з урахуванням реалій та особливостей Канади, а також надання деякої матеріальної допомогти першим поселенцям з метою сприяти їх адаптації у новому для них середовищі. Про це, зокрема, свідчить лист Олеськова, датований 14 квітня 1896 року, в якому автор просить імміграційного чиновника потурбуватися про транспорт для переселенців [24].
Під час перебування в Канаді, а також у подальшому листуванні з
Loading...

 
 

Цікаве