WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Походження назви Варшава (у світлі балто-українсько-індоарійських фактів) - Реферат

Походження назви Варшава (у світлі балто-українсько-індоарійських фактів) - Реферат

Ладі.
7. То що ж означає назва Варшава?
От ми і вийшли на загадкове Варша-Варш, у якому дослідники вбачають чоловіче ім'я, один із носіїв якого й подарував його майбутній польській столиці. Що, як бачимо, цілком можливе, хоча істотно: ким був той хтось - божеством, воїном, пастухом чи селянином? Найімовірніше, божеством, насамперед Шівою-Родом-Влесом-Стрибогом - Небесним Биком, дарувачем дощу, врожаю, багатства, добробуту. Втім, це могли бути й інші божества - Індра, Вішну чи Крішна, теж добре відомі на теренах України, Польщі та Прибалтії - імена їх усіх досить рясно відбиті в іменах, прізвищах, етнонімах, топонімах і гідронімах. Вони теж виступають у міфах та епосі як бики.
Традиційний індійський рік має шість сезонів, по два місяці в кожному, а починається він, як колись і в слов'ян, із середини березня (за місячним календарем відлік іде з середини сучасногомісяця). Місяці шраван (липень-серпень) і бгадрапад (серпень-вересень) складають третій сезон, сезон дощів, означуваний у санскриті словом варша, яке теж сходить до вріш-варш "дощити, зрошувати, запліднювати". Тож варша може сприйматись як похідне від вріш "бик" й означати "бичачий, зрошувальний, запліднювальний (сезон)", тобто сезон, пора, коли Небо-Бик запліднює дощем-сім'ям Землю-Корову. Прикметно в цьому плані, що в Польщі є воєводство Дещно (deszcz "дощ"), назва якого, очевидно, й відбиває це давнє уявлення, хоча, можливо, нині й не на зовсім усвідомлюваному рівні.
Індійське Варша-Варш справді може означати "Син Вріши", але в такому разі воно вже похідне. А первісною формою, від якого воно утворене, є Вріш "Бик". Отож Варша-Варш означає "Належний бикові, Бичий, Бичачий". Варша-варш - однина й означає "бичич, турич", а множина буде варшава "сини, нащадки, рід Вріши-Бика", по-слов'янському варшичі, варшави, варшавичі, варшавці, варшав'яки, варшав'яни. Варшавці-варшавичі й кравенці-коровичі - семантичні двійники, у них однакове значення - бичичі, туричі. Тож і назва Варшава може означати і "Биків-Турів", "Бичичів-Туричів", і "Місто бичичів-туричів", "Місто варшичів-варшавичів".
Слушність такого тлумачення підтримує те, що лексема бик широко відбита в польських назвах, зокрема, її воєводств і міст: Бичево, Волув і Тжциніца Воловська - вроцлавські воєводства, Воліца - влоцлавське воєводство, Воловиця - кракiвське воєводство [20 - реєстрик назв]. Але це, так би мовити, очевидний, видимий і зрозумілий рівень, поряд із яким існує рівень прихований, не одразу помітний. Ідеться про назви, нині не зовсім прозорі й зрозумілі, але які насправді теж містять значення "бик". Наприклад, назви Ґданськ і Ґдиня мають компонент gъd, gud, gut "бик", що і в назвах Ґдов, Ґуди, Ґудовичі, Соґд-Соґдіана, Суґдея-Суґдак-Судак і Суздаль (Су-ґъд-ль), етнонімах соґди-суґдейці, масаґети, ґети, ґоти, саґудати, ґуди (білоруси в литовців), ґуцули тощо.
У назві опольського воєводства Ґославиця, спорідненої зі слов'янським іменем Ґослав-Ґоєслав, Ґо-Ґоє теж "Бик", а слов'янське ім'я Ґослав-Ґоєслав тотожне санскритському Goshravas-Gaushravas "Бикославний". Та оскільки імена з компонентом "бик" має низка верховних індійських божеств, то Goshravas-Ґослав, як і Vrishashravas-Врішослав-Влесослав, може означати й Індрослав, Шівослав, Вішнуслав, Крішнослав, Камослав, Карнослав, Сур'єслав (Зореслав, Сонцеслав). Втім, і Вроцлав може споріднюватися з інд. Врішашравас-Врішослав і Врішравас-Вріслав та означати "Бикославний", як і укр. Браслав-Брацлав - Бреслау в німецькому оформленні. Ім'я Ярослав, тотожне грецькому Геракл, яке має різновиди Геркле, Геркулес, Іраклій, теж містить значення "бик" (санскр. var "бик, самець, муж", із яким споріднене інд. vir "богатир, герой" і грец. heros), теж означає "Бикославний". У Польщі є воєводство Ярослав. Можливо, сюди ж стає і Ґаврони - назва каліського воєводства: "Слово о полку Ігоревім" знає етнонім бусове врани "бики вороні"; gawrony може означати те саме, бо go-gu "бик" відбите і в Польщі (Ґопло й ґопляни). І назва Каліш стає сюди (санскр. kala "чорний", kali "чорна"), а Калі "Чорна" - Земля-Корова й дружина Шіви-Вріши-Влеса-Бика.
Так чи інакше, а Варшава - надзвичайно давня, високостатусна й полісемантична назва, причетна до широкого й винятково важливого кола понять, що їх містить дієслівна основа vrish-varsh: небо-бик-дощ-земля-корова-зрошення-запліднення-врожай-багатство-добробут-лад. Лад органі-зований, упорядкований, справедливий і праведний. Його й уособлює бик-тур - у давніх уявленнях - втілення досконалої краси, нездоланної могутності й божественності, наділений світотворчими якостями, опора й захисник світоладу, закону, непохитності космічних процесів, моральних, етичних, суспільних і релігійних устоїв. Як на опорах тримається міст, так і світ тримається на бикові-законові-ладові. Мостова опора в українській і польській мовах - бик, що якраз і сходить до давніх уявлень про бика - опору світу. В українців і поляків бик - символ творення, парубок, а віл - чоловік, телиця - дівчина, корова - жінка, земля. На таку символіку багаті весільні пісні й весільна обрядовість обох народів, фольклор. Край, країна чи місто, в назві яких містилося значення "бик", вважалися праведними, чеснотливими, набожними. Північне Причорномор'я, отже, Україну й Польщу, давні астрогеографічні карти розміщують під знаком Тельця. По-латинському Taurus, по-санскритському Вріш, по-слов'янському Влес-Велес. Тобто - під знаком Тура-Бика.
Всі ці давні уявлення і відбиває назва польської столиці - Варшава.
Література
1. Боплан Гійом. Опис України. - Львів, 1990.
2. Велесова книга. - К., 2003.
3. Вовк Федір. Студії з української етнографії та антропології. - К., 1995.
4. Лелеков Л.А. Термин арья в древнеиндийской и древнеиранской традициях // Древняя Индия: Историко-культурные связи. - М., 1982.
5. Ловмяньский Хенрик. Норманны и Русь. - М., 1985.
6. Наливайко Степан. Індоарійські таємниці України. - К., 2004.
7. Наливайко Степан. Назва Полтава за "Ріґведою" і "Махабгаратою" // Українознавство.
8. Наливайко Степан. Пан і пані: наш високий предківський спадок // Українознавство. - 2004. - №3 - 4.
9. Наливайко Степан. Таємниці розкриває санскрит. - К., 2000.
10. Непокупный Анатолий. Балто-севернославянские языковые связи. - К., 1976.
11. Пахалина Т.Н. Ваханский язык. - М., 1975.
12. Санскритско-русский словарь. - М., 1978.
13. Словник гідронімів України. - К., 1979.
14. Чаттерджи С.К. Введение в индоарийское языкознание. - М., 1977.
15. Bruckner Aleksander. Slownik etymologiczny jezyka polskiego.
16. Gandhi Maneka. Hindu Names. - New Delhi, 1993.
17. Hensel Witold. Polska Starozytna. - Wroclaw-Warszawa-Krakow-Gdansk, 1980.
18. Rospond Stanislaw. Gramatyka historyczna jezyka polskiego. - Warszawa, 1973.
Loading...

 
 

Цікаве