WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Походження назви Варшава (у світлі балто-українсько-індоарійських фактів) - Реферат

Походження назви Варшава (у світлі балто-українсько-індоарійських фактів) - Реферат

112-113]. У зв'язку з чим привертають увагу "чорні" імена двох важливих для нашої розмови персонажів: Яду, родоначальника ядавів-ятвягів, яке може споріднюватися з латис. jodas "чорний", і Крішна "Чорний", який сам походив із ядавів-ятвягів.
"Велесова книга" на дощечці 7є містить дещо загадкові, але прикметні слова: "Дажбог нас народив од корови Замунь, тому ми - кравенці: скіфи, анти, руси, боруси й сурожці" [3, 33; 38]. Корова Замунь тут - Корова-Земля, бо в іранських мовах zamin - це"земля". А кравенці означає коровичі, це, як на нас, давня форма етноніма, спорідненого з сучасним українці. Тож кравенці ведуть родовід від Матері-Землі, уособленої в образі Корови-Замунь, Корови-Землі. Вони - сини Корови-Землі, коров'яни-земляни, а батько їх - Дажбог-Небо, уособлюваний у подобі бика, тура. Тому кравенці - й бичичі, туричі. І санскритське go, gu, gau, і польське діалектне karv, саме й відбите в етнонімі кравенці, означають і "корова", і "бик". А ще - "земля" (пор. грецьке geo "земля"), що сходить до тих незглибимо давніх часів, коли в людській свідомості центром світобудови була Земля - Мати, Богиня, Годувальниця, Захисниця, Покрова (детальніше див.: 8, 150-157).
Як бачимо, п'ять племен задіяні і в "Ріґведі", і у "Велесовій книзі", у якій засвідчено низку суто індійських реалій, серед них ашвамедга - царський обряд жертвоприносин білого коня, сварґа й тривіди. Останнє особливо показове, бо засвідчує, що мова йде про надзвичайно давні часи, коли ведійські арії знали лише три веди (triveda), а четверта ("Атхарваведа") долучилася значно пізніше, від чого постав і термін чатурведа "чотири веди". Для нас украй істотно, що серед 5 племен, охоплених назвою кравенці, значаться й боруси, яких є всі підстави ототожнити з прусами. Українська лексикографія ХVII ст. термін Пруская земля пояснює як "Prusia, Borussia", а Прусак - "Prussus, Borussus, Pruthen(us)". Тобто Прусія - це Борусія, а пруси-боруси - західнобалтійське плем'я.
У цьому плані цікаві думки польських дослідників про етимологію етноніма пруси. К.Римут припускає його походження від зниклого prus "кінь", а Я.Белятович і собі схильний вважати, що найдавніші назви Prusy в Моравії походять не від балтійського етноніма, а від слов'янського prus "кінь". Їхні міркування до певної міри слушні, але їх треба дещо уточнити: слово prus не зникло, воно лише фонетично видозмінилось і може означати не тільки "кінь", а й "самець, бик, віл".
І це підтверджує санскрит. Санскр. vrish, яке має відповідники в сучасних балтійських мовах, означає не тільки "бик", а й "самець", через що cанскр. vrishan не тільки "бик-плідник, бугай", а й "жеребець", vrishak не тільки "бичок", а й "лошак", vrishni не тільки "мужній, ярий", а й "баран, цап". Саме зі вріш споріднені етноніми руси, русичі, русини, руснаки й назви Русь, Рось, Росава, Русава й Роська, щодо якої, до речі, зафіксована й назва Самець [10, 28-38]. Роська - притока Росі, в гирлі якої було літописне місто Родень, назву якого пов'язують із Родом, тотожним ведійському Рудрі, який у ведах означується як "рудий бик" і "рудий вепр небес". Поряд із літописним Роднем розташований Канів із його Дівич-горою. А в Польщі Каневів добрий десяток, як і "дівиних" та "дівочих" назв.
У санскриті vrishа (хінді vrish) - загальне означення самця, бугая, бика-плідника і дослівно означає "зрошувач, запліднювач". Слово сходить до дієслівної основи vrish "бризкати, зволожувати, зрошувати, дощити, запліднювати", з якою споріднені укр. роса, росити, зрошувати, зрошення (щодо назви Рось зафіксовані й форми Ръш, Ръса, Рша). Початкове в може відпадати і в індійських (врішабга і рішабга "бик"), і в слов'янських (врожай і рожай, Владислав і Ладислав, Владимир і Ладимир) мовах.
Отож ми вбачаємо в етнонімі боруси компоненти бо+руси, де бо - різновид слова буй "бик" (латин. bos "бик"), а рус - споріднене з інд. vrish та іран. rus "бик", відбите, наприклад, в іранському імені Rustam, семантичному двійнику індійського імені Gotam, дослівне значення яких "Найбичіший", тобто "Найяріший, Найбуйніший". Інакше "Ярий Бик" або "Могутній Герой, Славний Богатир, Неперевершений Воїн", оскільки порівняння мужнього, доблесного воїна з биком-туром звичне для епосів багатьох народів, серед них і українського та польського.
У такому разі слово борус має компоненти бо+рус, і обидва вони означають "бик", тобто структурно бо-рус - бик+бик. Це не повинно дивувати, таке явище властиве різним індоєвропейським мовам: буй-тур і яр-тур, буй+віл і воло+буй (прізвища Волобуй, Волобуєв, Волобуєнко) у слов'ян, памірське dyruksh (dyr "тур"+uksh "бик") [12, 197], санскритське go, gu, gau "бик"+vrish "бик", з чого, можливо, і польське, і українське прізвище Гавриш. Таке подвоєння слів-синонімів уточнювало і посилювало загальне значення складного слова, що могло передаватись і з допомогою префіксів, суфіксів, прикметників, інших граматично-лексичних засобів. Тому боруси не просто бичичі, туричі, а могутньобичичі, могутньотуричі. У такому разі етнонім боруси стає в один ряд із назвами скіфи, руси, анти, сурожці, що їх "Велесова книга" сукупно означує кравенці, тобто коровичі, бичичі, туричі.
Таким чином, маємо 5 ведійських, 5 епічно-індійських і 5 давньо-українських племен. Якщо порівняти етноніми в цих трьох списках, то впадає в око подібність назв ану й анти, турвашу й туровці, яду і ятвяги, друх'ю і дрегва (дреговичі), боруси й пруси, пуру й поляни-руси. "Велесова книга" ці п'ять племен означує збірним етнонімом кравенці, який включає і слов'янські, і балтійські племена, що знову-таки промовляє за балто-слов'янську етнічну спорідненість. Індійський епос п'ять ведійських племен означує збірним етнонімом каурави, який, очевидно, споріднений зі збірним етнонімом кравенці.
6. Три семантичні поля основи vrish-varsh "кропити, бризкати, дощити, зрошувати, запліднювати"
Численні індоарійсько-українсько-польські cходження саме в цьому ареалі дають підстави сміливо залучати індійський мовний матеріал і для пояснення назви Варшава. А вона, як на нас, споріднена із санскр. vrisha, хінді vrish "самець, бик, бугай", наявним і в балтійських мовах (напр., латис. virsnis "бик"), що відбите в імені слов'янського божества Влес-Велес, назві Бористен (vrish+danu "ріка") на означення Дніпра, численних назвах на Рос і Рус. Ім'я Вріша-Вріш "Бик, Самець" мали Індра (у "Ріґведі"), Вішну й Крішна (в епосі), імена яких відбиті в Україні та Польщі. Вріша наявне в імені Врішапарван - батька Шарміштхи, матері Ану, Друх'ю та Пуру й дружини царя Яяті. Та й ім'я Яяті може означати "Бик" (пор. лит. jautis "бик"). Але санскритська дієслівна основа vrish-varsh має три основні значеннєві поля.
6.1. Вріша, Вріш "Самець, Бик, Бугай" - ім'я Шіви і його їздової тварини, білого (сивого) бика, а також Індри, Вішну, Крішни, Сур'ї-Сонця й Карни - могутнього воїна, дошлюбного сина Прітхи-Кунті
Loading...

 
 

Цікаве