WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Походження назви Варшава (у світлі балто-українсько-індоарійських фактів) - Реферат

Походження назви Варшава (у світлі балто-українсько-індоарійських фактів) - Реферат

різних соціальних станів: Яду й Турвашу по матері представляють брахманський стан, Ану, Друх'ю і Пуру - воїнський. Такерозмежування помітне і в "Рігведі": вона мовить, що племена яду й турвашу Індра "привів із далеких країв" [5, 152]. Найправеднішим серед цих п'яти племен чи народів веди вважають плем'я пуру, яке найбільше шанувало Індру й ведійські звичаї. Всі п'ятеро братів стали родоначальниками племен або родів: від Яду пішли ядави, від Пуру - паурави, від Друх'ю - драухви, від Турвашу - таурави, від Ану - анави. Ядави, як згадувалося, мають іще дві назви - сатвати й данави, як і ятвяги - судовити (судова) й дайнова, що й на епічно-міфологічному рівні підтверджує спорідненість ядавів і ятвягів.
Ім'я Яду із санскриту означає "Провидець, Провісник, Жрець, Чародій, Чаклун, Чарівник, Кудесник", воно має і форму Джаду, відбиту в укр. чудо, чудовий, чудесний, чудний, зачудований. Відоме казкове чудо-юдо - не що інше як дві форми давнього і нині не зовсім зрозумілого слова. Тож ядави означає "жерці, кудесники, чародії, провидці". Таке ж значення, певно, й літописного ятвяги. Це певною мірою пояснює, чому ятвяги й споріднені з ними племена найдовше опиралися прийняттю християнства і чому проти них здійснювали походи вже зхристиянізовані київські й галицько-волинські князі - вони ревно обстоювали предківську віру. Тоді в новому світлі постають українські назви Чудин, Чудель, Чуднів, Кудин, Ядути, Ядутин, Ятвяги, Ятвіж і Ятвязь, прізвища Кудин, Кудко, Кудинець, Кудиненко, Ядута-Єдута, Ядутенко-Єдутенко тощо та подібні польські факти.
Назви п'яти ведійських племен, тотожні іменам п'яти синів Яяті, мають надзвичайний перегук із назвами балтійських і слов'янських племен, які в літописні часи розташовувалися фактично поряд. Якщо ядави відповідають ятвягам, то з ними по сусідству жили туровці, яких можна співвіднести з турвашу, а Турвашу - рідний брат Яду. Інше ведійське плем'я - друх'ю співвідноситься зі слов'янськими дреговичами, дрегвою, у VІ-ХІІ ст. локалізованих по Прип'яті й північніше Дніпровського Правобережжя. Літописи повідомляють про них лише те, що вони мали княжіння, а головне їхнє місто - Туров, що в Х ст. землі дреговичів увійшли до Руської держави й стали основною територією Туровського й частково Полоцького князівств. Назву дреговичі традиційно пов'язують з дрегва "болото, трясовина", що нібито відбиває характер Дреговицької землі. Тому прикметно, як цар Яяті прокляв сина Друх'ю, коли той відмовився віддати йому свою молодість: "Ти зі своїм родом підеш у місця, де єдиним засобом пересування буде тобі човен або пліт. А сам ти будеш у своєму племені не царем, а лише ватажком". Ці слова дивовижно точно характеризують ареал, на якому застають дреговичів давньоруські літописи.
Племені ану можуть відповідати анти, а племені пуру - поляни й поляки. Санскр. пуру тотожне грецькому полі "багато", воно ще означає "всі, плем'я, народ". Пуру започаткував рід паурави, назва якого на слов'янському ґрунті прибирає форм паулави, пулави, пулови-полови, пуловичі-половичі, оскільки санскритське r на слов'янському й грецькому ґрунті часто відбивається як l: санскр. purna "повний" - пол. pelny, рос. полный, санскр. dirgha "довгий" - пол. dlugy, рос. долгий, санскр. vrik - пол. wilk, рос. волк, санскр. pur "місто" - грец. polis, укр. піль (Вишпіль, Вишнопіль, Тернопіль, Костопіль). У Польщі маємо Пулави, в Україні - річки Полова й Пулка на Чернігівщині, Пулавець і Полавиця на Івано-Франківщині, Половка на Хмельниччині (де й село Михиринці, а Михира - різновид імені Мітра, іран. Міхр, слов. Мир), 3 річки Половиця (у Києві, на Сумщині й Дніпропетровщині) [15, 435].
В індійському міфі Пуру протиставляється чотирьом своїм братам: він єдиний зважив на батькове прохання і віддав йому свою молодість, він наймолодший, але посів царський трон, який традиційно мав посісти найстарший брат. Це цілком у руслі давньоруських літописних фактів, де теж помітне протиставлення полян іншим слов'янським племенам і де з усіх східнослов'янських племен саме поляни-руси мають ореол праведності й чеснотливості. На противагу, скажімо, древлянам чи сіверянам, полянам властива мирна й лагідна вдача, шанування батьків, вони мають шлюбний звичай, а не викрадають собі дружин на "бісівських ігрищах" тощо.
Епічний переказ про царя Яяті та п'ятьох його синів можна сприйняти як підтвердження на міфологічному рівні балто-слов'янської єдності, про яку досі не вщухають дискусії. Справді-бо, матері у п'ятьох братів різні, але батько - спільний, причому кшатрій, із воїнського стану. Матері ж належать до різних соціальних верств: Деваяні, мати Яду й Турвашу, брахманка, зі жрецького стану, а Шарміштха, мати Ану, Друх'ю та Пуру, як і Яяті, кшатрійка, з воїнського стану. Соціальний статус брахманки Деваяні з одного боку нібито вищий, ніж у кшатрійки Шарміштхи. А з іншого - шлюб брахманки з кшатрієм, як у випадку з Деваяні та Яяті, індійські приписи не схвалюють, він небажаний, найкраще, коли пошлюбники з одного стану. І навпаки, шлюб Яяті й Шарміштхи законніший, бо вони з одного стану, хоча й не відбули належного весільного обряду, а побралися за взаємною згодою, за так званим шлюбом ґандгарвів (ґандгарви - небесні музики й співці).
Тому виходить, що ведійські племена ану, друх'ю і пуру - кшатрійські, вони належать до воїнського стану. А яду й турвашу - напівбрахмани-напівкшатрії, бо батько Яду й Турвашу - кшатрій, а мати - брахманка. Ведійські ану, друх'ю і пуру мають відповідники серед слов'янських племен, а яду й турвашу серед балтійських. Іншими словами, слов'янські племена - воїнські, кшатрійські, а балтійські - напівкшатрійські-напівбрахманські. Яду й Турвашу - рідні брати, а ядави й турвашу - братні племена. Тож і туровці та ятвяги, за міфом, братні племена. А ану, друх'ю і пуру, яким співвідносні слов'янські анти, дреговичі й поляни - теж братні племена, бо їхні батьки - кшатрії. Та водночас усі вони по батькові - теж братні племена.
2. Індійські сатвати й данави, балтійські судовити й дайнови
Ядави, як зазначалося, мають дві інші назви - сатвати й данави. Такі ж дві назви мають і літописні ятвяги - судовити (судова) й дайнови (дайнова). Сатвати (sat+vata) з санскриту означає "справжні, істинні, посутні", тобто "праведні, чеснотливі" (санскр. sat і укр. суть тотожні), що знову-таки підтверджує істотний брахманський, жрецький елемент у ядавів.
Інша назва ятвягів - данави - сходить до імені ведійської богині первозданних вод Дану, якій тотожна слов'янська Дана, теж пов'язана з водною стихією. Дану, ім'я якої означає "Ріка, Потік", вважається матір'ю асурів, які в критичні для себе миті щоразу ховаються у воді, вони - старші брати богів-девів. Їхнє старшинство означає, що вони - первісні, першопочаткові, матріархальні боги; це й відбиває назва данави "сини Дану". Наймогутнішим сином Дану є Врітра, який в українському фольклорі
Loading...

 
 

Цікаве