WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Поезія Тараса Шевченка періоду заслання і проблема відтворення її національної специфіки в китайських перекладах - Реферат

Поезія Тараса Шевченка періоду заслання і проблема відтворення її національної специфіки в китайських перекладах - Реферат

свої думи, // тихі, невеселі" ("Лічу в неволі дні і ночі"); Meiyou shouguo xilide haizimeng // Jiu pa zai shuzhishang huanxiao gechang "Нехрещені діти // На гіллях сміючись співають" замість "А на вітах гойдаються // Нехрещені діти" ("Зоре моя вечірняя"); wo cai zai zhishang // xiechu zhexie jingmeide shixing "Я на папері пишу // Оці витончені поетичні рядки" замість "Мережані та кучеряві // Оці вірші віршую я"; Zai qiujinzhong…// Wo xinli gandaole qingsong yukuai "В неволі… // Я на серці відчуваю полегшення і радість" замість "Мені легшає в неволі"; Zai xingfude jiatingli // Da renmeng aifuzhe ijide haizi "У щасливій сім'ї // Дорослі приголублять своїх дітей" замість "І в сім'ї веселій тихо // дітей привітають" ("Не для людей, тієї слави").
Окремо розглянемо, як відтворив Ге Баоцюань персоніфіковані образи природи. Наприклад, у вступі до поеми "Княжна" ("Зоре моя вечірняя") Шевченко створює низку образів природи, що мають прямі асоціації з образами молодих дівчат:
… Як у Дніпра веселочка // Воду позичає.
Як широка сокорина // віти розпустила…
Ге Баоцюань повністю уникає будь-якої персоніфікацїї, перекладаючи цей уривок так: Caihong zenyang gao xuan zai // Diniepohede shuimian shang // Kuangkuode baiyangshu // Zenyang shenchu zijide zhigan "Як веселка високо звисає // Над водами Дніпра // Як широка тополя // Простягає свої віти". Перекладач знижує образність, оскільки народнопоетична персоніфікація оригіналу буде незрозумілою китайському читачеві. ЇЇ буквальне відтворення порушить природність і невимушене звучання перекладу. Подібне тлумачення першотвору знаходимо і в перекладі поезії "За сонцем хмаронька пливе", де персоніфікується образ хмарки: "За сонцем хмаронька пливе // Червоні поли розстилає". Ге Баоцюань знову уникає персоніфікації, будуючи троп на зміні кольорів: Zai taiyang pang bian, piaozhe yi xiao baiyun // Ta zhujian biancheng hongse shenzhankaiqu "Біля сонця пливе біла хмарка // І, червоніючи, поступово розстилається". У цьому разі образ хмарки не втрачає поетичності, а подальше порівняння її з "матір'ю, що вкриває дитину", компенсує опущену персоніфікацію. В обох прикладах наявна часткова втрата національного колориту Шевченкових образів, однак жоден із них змісту поезій не спотворює.
А зараз звернемося до перекладу, де нерозуміння національної специфіки висловлювання призводить до невірного тлумачення образів. У вірші "Лічу в неволі дні і ночі" поет ставить питання про вартість людського життя: Жить не хочеться на світі // А сам мусиш жити.
Мушу, мушу, а для чого? // Щоб не губить душу?
Не варт вона того жалю…
Як зазначає Г.Грабович, образи цього вірша "гранично гострі, категоричні, й вимальовують безвихідь безмежно пригніченого та гнітючого життя" [5, 270]. Тому наведені рядки сприймаються як психологічна готовність поета до самогубства. У цьому контексті слова не губити душу означають не занапастити душу, адже за християнськими уявленнями позбавляти себе життя - найстрашніший гріх, душі самогубців навіки пропащі. Це дуже природно звучить із вуст Кобзаря, який усе життя шукав гармонії, мудрості, справедливості й краси, як заповідав Бог-Творець [6, 13]. Ге Баоцюань інтерпретує уривок дещо в іншому ключі і так перекладає його:
Bixu huozhe, bixu huozhe, shi weile shenma ?
Yingwei bu yao shanghai zijide xinhun ?
Ta sihu bu zhide lianmin…
Необхідно жити, необхідно жити, але для чого?
Щоб не ранити свою душу?
Здається, вона не варта жалю…
Одразу впадає в око відсутність категоричності ("здається"), а отже, й граничної напруги почуттів. Питання "для чого жити" звучить більш буденно, а риторичне питання "щоб не ранити душу ?" не передає того християнського-релігійного змісту, який вкладає Шевченко. Втім зазначимо, що дієслово shanghai у виразі "ранити душу" має і значення "губити", але актуалізується воно разом з іншими його значеннями - "зашкоджувати, розладжувати, вражати, псувати". Якщо й допустити, що Ге Баоцюань переклав Шевченків вислів дослівно - "не губити душу", він усе одно не передав його релігійної символіки. А це, як на нас, ключовий момент вірша.
При розгляді Шевченкової поезії періоду заслання не можна обійти вірші соціальної тематики, перш за все, на тему сирітства. Вона важлива для нашого дослідження, оскільки в традиційному Китаї тема знедоленої дитини не була предметом художнього осмислення. Тому проблема сирітства як соціального зла й моральної деградації суспільства для китайського читача нова. Одним із кращих творів Шевченка про гірку долю кріпацьких дітей є поезія "І золотої, й дорогої", де особиста доля автора невіддільна від долі дітей-сиріт. Як зазначає Я.Ярема, поетове "колишнє дитяче горе, його поранена душа, яка оживала в ньому внаслідок несвідомих репресій, була в ньому саме тим другим "я", тим його "серцем", що так часто плакало в ньому і навіювало якийсь важкий сум на душу" [24, 13 - 14]. Тож інтимні роздуми автора, що апелюють до читацького співпереживання, - основа творчого задуму вірша "І золотої, й дорогої". Це добре відчули і китайські перекладачі Ге Баоцюань, Лань Мань, Чжан Тесянь, через що й намагалися наблизити образи Шевченкової поезії до нового читацького сприйняття. Отже усі зміни в тексті перекладів ми схильні пояснювати саме цією тенденцією.
Найближчим до оригіналу є переклад Ге Баоцюаня, який відзначається точністю у передачі образної системи твору, щонайбільшою увагою до збереження його національної специфіки. Натомість Лань Мань і Чжан Тесянь вдаються до надмірної поетизації, а подекуди - й до заміни образів. Так, Лань Мань змінює мікрообраз "мов одірвалось од гіллі", порівнюючи дитину з "самотньою травинкою серед поля": Xiang kandao tianzhongde yi zhu xiaocao. Образ широкого світу, де немає притулку сироті, перекладачі відтворюють по-різному. Найближчим до першотвору є варіант Ге Баоцюаня:
Zai zhege guangkuode ziyoude shijie shang,
Ta jing meiyou yi chu difang keyi ansheng.
У цьому вільному і широкому світі
Все ж таки не знайдеться місця для його притулку.
Чжан Тесянь дещо звужує образ світу, опускає епітети "широкий і вольний" і перекладає більш узагальнено: Ta zai zherenshi jian piaobo yichen "Він блукав серед світу людей". Це істотна втрата в перекладі, бо саме образ "широкого,вільного світу" є символом в українському фольклорі, саме він у розглянутій поезії виступає антитезою долі маленького сироти. На жаль, Лань Мань теж не відчув цієї специфічної риси оригіналу і переклав ці рядки як Ta zou bian shijie ge chu // mei you zhaodao yidian duirendezunjing "Він блукає скрізь по світу // Але не знаходить і краплі поваги до людей".
Особливої уваги заслуговує лексико-граматичний рівень перекладу цього вірша. Він видається особливо складним для відтворення китайською мовою, бо Шевченко вживає чимало народнорозмовних слів і виразів (одне-однісіньке, тин, ряднина, печаль оступить душу тощо), а також застарілих форм (се замість це, найкращії замість найкращі, оддадуть замість віддадуть). Це надає особливої виразності мові Шевченка, але відобразити її засобами китайської мови вкрай важко, майже неможливо. Китайські перекладачі по-різному компенсують ці "втрати". Ге Баоцюань подекуди
Loading...

 
 

Цікаве