WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Поезія Тараса Шевченка періоду заслання і проблема відтворення її національної специфіки в китайських перекладах - Реферат

Поезія Тараса Шевченка періоду заслання і проблема відтворення її національної специфіки в китайських перекладах - Реферат

мотивів поезії і закінчуючи їх ритмо-мелодійною організацією. Ця, на перший погляд непідвладна раціональному осмисленню, риса національної специфіки в поезії Т.Шевченка якраз і не становить особливих труднощів для китайських перекладачів. Адже в ментальності далекосхідних народів закладена двоїста картина світу, заснована на принципі протиставлення (ян - їнь). У символіці поетичної творчості виявляється певне перетікання однієї протилежності в іншу. А значить, для китайського перекладача є органічною побудова тропіки за протиставним принципом і пошук синтезу протилежних явищ. Варто лише уникати можливої заміни живого образу сухою схемою дуалістичної світобудови. Адже образи, що стосуються тільки зовнішнього рівня буття, абсолютно ілюзорні за класичною східною філософією, тому динамічні образи можуть виражати внутрішню сакральну статику і навпаки.
Таким чином, переклад поезії Тараса Шевченка в Китаї - справа хоч і не проста, проте вкрай важлива для взаємопорозуміння обох народів. Прагнення проникнути в глибини національного світогляду українців спонукало китайських перекладачів зацікавитися життям нашого народу і стало запорукою подальших літературних контактів. А наскільки адекватно вони зрозуміли основи нашого буття, ілюструють китайські переклади Шевченка.
2. Поезія Тараса Шевченка періоду заслання: відтворення національної специфіки оригіналу в китайському перекладі
Найвідоміший китайський перекладач-шевченкознавець Ге Баоцюань визначає три періоди поетичної творчості Шевченка: перший - від початку творчої діяльності до арешту, другий - від арешту до кінця заслання, третій - від звільнення до останніх років життя [26, 18]. Як бачимо, автор сприймає в єдиному ключі ранню творчість Кобзаря і поезію "трьох літ". Очевидно, це зумовлено схильністю Ге Баоцюаня вбачати у світосприйнятті українського митця єдине романтичне начало, яке зазнає певного перелому лише в умовах неволі (арешт, заслання). Таке припущення ми робимо виходячи з наших попередніх досліджень, де аналізуються переклади ранньої поезії Т.Шевченка. Продовжуючи ці дослідження, звернемося до Шевченкової поезії наступного періоду з тим, щоб виявити нові риси і відтворення національної специфіки оригіналу в перекладі.
Поезію Шевченка 1847 - 1858 рр. китайські дослідники розглядають дещо в іншому ключі, аніж романтичну поезію раннього періоду. Це засвідчує висловлювання Ге Баоцюаня, який зазначає, що Шевченко на чужині написав чимало творів трагічного звучання, проте зовсім не песимістичних [26, 26]. Саме з такою міркою перекладачі підійшли до вибору й перекладу Кобзаревих творів періоду заслання. Свою увагу вони зосередили виключно на медитативній ліриці. Жодної з поем цього періоду не було перекладено, що дозволяє припустити: у контекст китайської культури найбільш органічно увійшла поезія, близька їй за тематикою та образно-виражальними засобами.
І справді, через усю ліричну поезію Т.Шевченка, коли він перебував далеко від рідної землі, проходить мотив самотності, глибокої туги поета-вигнанця, який живе ілюзією духовного контакту з рідним краєм і рідним народом. "Ліризм поетичної фрази, - каже В.Мовчанюк, - точність психологічної деталі, уміння з допомогою позатекстових асоціацій зв'язувати зміст образу з широким автобіографічним контекстом - такі основні риси рефлективно-медитативної лірики Т.Шевченка періоду заслання" [14, 69]. Це й привернуло увагу китайських перекладачів, бо навертало їх до власних поетичних традицій.
Теми вигнання і чужини - характерні для стародавньої китайської літератури. Традиція цієї тематики зародилась у творчості Цюй Юаня (ІV ст. до н.е.). У поемі "Лісао" ("Скорбота вигнанця") він оспівав тугу за батьківщиною і зобразив свого правителя, який вислав його зі столиці. Цей мотив надихав китайських поетів наступних епох, які писали в стилі сао (скорботи). Істотним художнім засобом цих поезій було звернення до образів світу природи і, передусім, - до символів народної творчості та міфології. Однак Цюй Юань, зауважує Є.Серебряков, "послідовно використовує образи зі світу рослин для розкриття своїх суспільних уявлень" [16, 180]. Тобто природа в нього виконує символіко-алегоричну функцію. Із зміцненням даосизму у свідомості китайських поетів змінюється і художнє трактування природи: поет одухотворює її і певною мірою сакралізує. Він чекає від природи розуміння, співпереживання, співзвучності власним душевним порухам, надто коли поет один, з відкритим і вільним серцем [1, 104].
Цей мотив притаманний і поезіям Шевченка, де він ніби прагне спілкуватися з природою як єдиним єством, що може відчути його страждання ( в поезіях "І небо не вмите, і заспані зорі", "Зоре моя вечірняя", "Сонце заходить, гори чорніють" та ін.). Загальним мотивом є і відчуття, що марно намагатись пізнати природу, подолати її недоступність, проникнути в таємниці її буття. Природа лишається мовчазною і байдужою до людських страждань. Однак суттєвою особливістю Шевченкового бачення природи є її одухотворення, навіть олюднення. Поет часто зображає природу, як рівного собі співбесідника. Крім того, образи природи часто стають метафорами внутрішнього стану поета. А китайці вбачають у природі космос, сакральні сили. "Природа в китайській культурі, - наголошує О.Мартинов, - наділялася почуттям гідності, й не годилося відверто перетворювати її у засіб описування внутрішнього стану людини" [12, 189].
Тож, аналізуючи переклади Шевченкових поезій періоду заслання, варто простежити, наскільки китайські перекладачі відчули й передали цю різницю поетичного бачення природи в контексті туги за батьківщиною поета-вигнанця. Цей мотив найповніше відбитий у поезіях: "Сонце заходить, гори чорніють", "Зоре моя вечірняя", "За сонцем хмаронька пливе", "Лічу в неволі дні і ночі", "І сонце невмите, і заспані хвилі". Всі вони перекладені китайською.
Переклад поезії "Сонце заходить, гори чорніють…" існує у трьох варіантах (Ге Баоцюаня, Лань Маня, Чжан Тесяня). Ідейно-образну структуру поезії утворює сукупність калейдоскопічних образів зі світу природи й світу людських почуттів, які зливаються воєдино. Образи згруповані за принципом пуанту [18, 101], тобто від одиничного, конкретного до загального:
Картина вечора (сонце, гори, пташечка…)
відпочинок людей (люди радіють)
образ України
картина ночі + символічний образ зорі ? зв'язок поета з рідним краєм
образ долі
Вдало відтворив систему образів Ге Баоцюань, зберігши їх лаконічність і простоту, тоді як Лань Мань і Чжан Тесянь "прикрасили" свої переклади численними поетизмами. Ге Баоцюань не порушує послідовності опису - від зорових і слухових образів: taiyan luo shan la "сонцесідає за гору", qun shan xiande yinan "гори здаються похмурими", xiao niaor bu zai ge chang la "маленька пташка більше не співає" і т.д. - до почуттєвих: xinr haoxiang dedaole anwei "серце немовби дістало спокій", wo liuxiale yanlei "я проливаю сльози" і т.д.; від конкретних образів: taiyang "сонце", qunshan "гори", niao "пташка" - до широкого Wukelan "Україна", символічного xinxin "зірки" і узагальненого kuming "тяжка доля". На лексичному рівні Ге Баоцюань зберігає простоту народної мови, слова добирає загальновживані. Як і в
Loading...

 
 

Цікаве