WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Пізнавальні можливості тексту та мета тексту (соціально-філософський аналіз) - Реферат

Пізнавальні можливості тексту та мета тексту (соціально-філософський аналіз) - Реферат

ракурсі додається інший - із глибини дзеркала. На портреті Ван-Дейка ефект ще більше ускладнений: дзеркало, що висить на стіні в глибині зображеного простору, відбиває фігури Арнольфіни з жінкою і гостей, що входять із боку глядачів. Отже, з глибини дзеркала погляд, перпендикулярний до полотна, направлений назустріч поглядові глядача і виходить за межі простору картини.Фактично таку ж роль відігравало дзеркало в інтер'єрах часів бароко, збільшуючи власне архітектурний простір, щоб створити ілюзорну безмежність (відображення дзеркала в дзеркалі), подвоїти художній простір відображенням картин у дзеркалах чи порушити межі "внутрішнє-зовнішнє" через відображення у дзеркалах вікон.
Дзеркало може відігравати й іншу роль: подвоюючи, воно спотворює і тим самим оголює те, що здавалося "природним" (проекція, що несе в собі конкретну мову моделювання). У "Пристрасті" Віконті фігура героїні, навмисне безпристрасна, застигла, протистоїть динамічному її відображенню у дзеркалі. Дивовижного ефекту досягає Х.-А. Крузо у "Вороні" відображенням у розбитому дзеркалі. Особливу роль відіграє розбите дзеркало у творі "День розпочинається" Карне. Все це можна зіставити з міфологічними відображеннями у дзеркалі і задзеркаллі, що своїм корінням сягають архаїчних уявлень про дзеркало як вікно у потойбічний світ.
В літературі адекватним дзеркалу мотивом є тема двійника. Подібно до того, що задзеркалля - це своєрідний відбиток звичайного світу, двійник - віддзеркалення певного персонажа, що, за законами дзеркального відображення (енантіоморфізму), поєднує у собі риси, які дають змогу побачити їхню інваріантну основу, а заміна симетрії правого-лівого може поєднувати винятково широку інтерпретацію найрізноманітніших властивостей (мрець - двійник живого, не сущий ? сущого, потворний - прекрасного, злочинний ? святого, нікчемний - порядного тощо), що створюють поле широких можливостей для художнього моделювання. Знакова природа художнього тексту двояка у своїй основі. З одного боку, текст створює реальність, видає себе за такий, що має самостійне буття, незалежне від автора, як річ серед речей реального світу. З іншого - постійно нагадує, що він ? чийсь витвір і щось означає. У цій подвійності виникає гра у семантичному полі "реальність-фікція". Риторичне поєднання "речей" і "знаків речей" (колаж) у єдиному текстовому цілому утворює подвійний ефект, відзначаючи одночасно умовність умовного і його безумовну оригінальність.
Складні випадки, коли ознака "реальності" не випливає з власної суті субтексту чи навіть суперечить їй, але, всупереч цьому, саме цьому субтексту приписують функцію справжньої реальності.
Розгляньмо з цієї точки зору роман "Майстер і Маргарита" М.Булгакова. Роман побудований на переплетенні двох самостійних текстів: один розповідає про події, що відбуваються в сучасній авторові Москві, другий - у давньому Єрусалимі. Московський текст має ознаки "реальності", має побутовий характер, перевантажений правдоподібними, знайомими читачеві деталями, постає як пряме продовження знайомої читачеві сучасності. У романі він поданий як первинний текст нейтрального рівня. На відміну від нього, розповідь про Єрусалим весь час має характер "тексту в тексті", створюючи тим самим метатекст. Якщо перший текст - витвір М.Булгакова, то другий - створюють герої роману. Ірреальність другого тексту підсилюється тим, що йому передує метатекстове обговорення того, як його треба писати (пор.: Ісуса "насправді ніколи не було живого") [10]. Якщо стосовно першого субтексту нас хочуть запевнити, що він має реальні денотати, то стосовно другого - демонстративно переконують, що таких денотатів немає. Цього досягають постійним відзначенням текстової суті у розділах про Єрусалим: спочатку оповідання Воланда, потім роман Майстра; московські розділи подано як реальність, яку можна побачити; єрусалимські ? як оповідання, які слухають або читають. Єрусалимські розділи незмінно вводяться як кінцівки московських, які стають водночас їх зачинами, одержуючи вторинну суть: "Заговорив неголосно, причому його акцент чомусь пропав: Усе просто: у білому плащі..." [9]. Розділ "Страта" вводиться як сон Івана [10, 17-18]: йому наснилося, що сонце вже знижувалося над Лисою горою, і була ця гора огорнена подвійним оточенням, а далі текст про Єрусалим вводиться як текст Майстра: "... хоча б до самого світанку могла Маргарита шелестіти аркушами зошитів, роздивлятись їх і цілувати, і перечитувати слова: ? Темрява, що насунула зі Середземного моря, накрила місто..." [9, 587-588].
Проте, як тільки встановлюється ця інерція розподілення реального-ірреального, починається гра з читачем за перерозподіл меж між цими сферами. Московський світ ("реальний") наповнюється найфантастичнішими подіями, а "видимий світ" роману Майстра підкоряється суворим законам побутової правдоподібності. На рівні зчеплення елементів сюжету розподілення "реального" та "ірреального" прямо протилежне. Окрім того, елементи метатекстової розповіді вводяться і до "московської" лінії (правда, дуже рідко), створюючи схему: автор розповідає про своїх героїв, його герої розповідають історії Єшуа і Пілата. Отже, у філософському смислі, це заглиблення в "оповідання в оповіданні" Булгаков бачить не як відділене від реальності і введене у світ словесної гри, а як вдавання псевдореального світу до справжньої суті світової містерії. Між двома текстами встановлюється дзеркальність, однак те, що здається реальним об'єктом, виступає тільки як спотворене відображення того, що нам здавалося відображенням.
Література
1. Рикер П. Конфликт интерпретаций. Очерки о герменевтике. - М.: Медиум, 1995. - 416 с.
2. Топоров В.И. О структуре романа Достоевского в связи с архаичными схемами мифологического мышления // Structure of texts and semiotics of culture. The. Hague. - Paris, 1973.
3. Лотман Ю. М. Текст в тексте // Труды по знаковым системам 14 (Ученые записки Тартуского университета. Вып. 567). - Тарту, 1981.
4. Гребеньков Г.В., Нечитайло В.Н. Аксиологический подход к проблеме человека. - Донецк: Изд-во ДПИ, 1992. - 186 с.
5. Топоров В.Н. К реконструкции загадочного "прототекста": (О языке загадки) // Исследования в области балто-славянской духовной культуры. - М., 1999. - Ч.2. - С.54 - 68.
6. Современный экзистенциализм. ? М.: Мысль, 1966. ? 567 с.
7. Бахтин М.М. Проблема речевых жанров // Бахтин М.М. Эстетика словесного творчества. - М.: Искусство, 1977. - С. 237 - 280.
8. Бахтин М.М. К эстетике слова // Контекст: Литературно-теоретические исследования. - М.: Наука, 1974. - С. 258 - 280.
9. Державин Г.Р. "Картины в зеркалах дышали, мусия, мрамор и фарфор"// Стихотворения. - Л., 1957.
10. Булгаков М. Романы. - М., 1973. - 426 с.
11. Эрвин-Трипп С.М. Язык. Тема. Слушатель. Анализ взаимодействия // Новое в лингвистике. Вып. VII. - М., 1975.
Loading...

 
 

Цікаве