WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Острозька академія в історії української освіти та культури - Реферат

Острозька академія в історії української освіти та культури - Реферат

сили, свідчить видатний діяч української культури, просвітитель і письменник, випускник ОА, архімандрит Києво-Печерської лаври Захарія Копистенський у виданому в 1621 у Києві монументальному трактаті "Палінодія". Він зазначав, що вОстрозі, в ОА було багато ораторів рівня Демосфена, філософів і мудреців, докторів слов'янської, грецької і латинської мов, тут були "славні" математики, астрологи тощо. Серед професорів Академії найвидатнішими були: грек Никифор Кантакузин, славний своєю ерудицією, випускник Падуанської академії; його співвітчизник Кирило Лукаріс, також вихованець Падуанської академії, певний час ректор ОА, згодом патріарх Александрійський та Константинопольський; астроном, математик, доктор медицини, випускник Краківського і Падуанського університетів Ян Лятош (Лятос). Певний внесок у поширення знань про Академію та її гуманітаризацію зробив Симон Пекалід, латиномовний поет, випускник Краківської академії, а також блискучий полеміст Мартин Броневський, якого вважають справжнім автором полемічного трактату, що сховав своє прізвище під псевдонімом Христофор Філалет. Найбільшу славу Острогу принесли українці - визнані публіцисти Герасим Смотрицький і його син Мелетій Смотрицький, Іван Вишенський, Василь Суразький (Малюшицький), Клірик Острозький, літератор Дем'ян Наливайко (брат Северина, ватажка козацько-селянського повстання 1593 - 1596), друкарі, книжники. Вихованці ОА працювали вчителями, перекладачами, літераторами, друкарями, проповідниками, секретарями в державних і приватних установах, ставали релігійними діячами. На жаль, не всі імена зберегла для нас історія. До випускників ОА зараховуються Єлисей Плетенецький, Іов Борецький, що заклали основи майбутньої Києво-Могилянської Академії; Мелетій Смотрицький, талановитий письменник, людина, яка залишила глибокий слід в історії української науки й культури як учений, мислитель, автор славнозвісної "Грамматіки славенської", значення якої було надзвичайно великим, оскільки правила правопису, викладені М.Смотрицьким, стали нормою або моделлю для інших слов'янських мов. Ця книга склала основу для створення російської граматики: на неї спирався М.В.Ломоносов і називав її "Братами учености". Про вплив "Граматики" М.Смотрицького на "московську" орфографію та літературу писав відомий російський професор О.Архангельський, зазначивши, що "Смотрицькому... значною мірою належить наша граматична термінологія, котра частково залишилася, не дивлячись на спроби Ломоносова змінити її". Дем'ян Наливайко заснував друкарню в с. Дермані, був одним із зачинателів української літературної мови задовго до (.Котляревського. Захар/я Копистенський - відомий церковний культурний діяч, письменник, перекладач, викладач, редактор, "муж учительний", видавець "Часослова", автор "Книги о вере единой", знаменитої "Палінодії". Вона оцінювалась як фундаментальний церковно-історичний трактат, як наукова праця, котра відзначалась своєю аргументованістю, багатством зібраних і використаних автором джерельних матеріалів і фактично була першим історіографічним твором в Україні. Випускником ОА був знаменитий гетьман запорозького козацтва Петро Конашевич-Сагайдачний.
В Острозькому культурному осередку разом із Академією постало найпотужніше тогочасне українське видавництво. Діяла кирилична друкарня, де працював визначний східнослов'янський друкар Іван Федоров (Федорович), який разом з іншими культурними діячами видав цілу низку навчальних, богослужбових книг та творів полемічної літератури. Серед них виділяється "Буквар - для початку "научєния дьтского", перший український підручник, що в 1576 вийшов з Острозької друкарні, "Книга Новаго завьта..." та "Книжка, сьбраніє вєщєй нужнь йших..." Тимофія Михайловича - перший в історії кириличної поліграфії покажчик стародрукованих текстів, шедевр тогочасного друкарства - "Біблія" Острозька (1580 - 1581), найвидатніша книга Івана Федорова (Федоровича), "Хронологія" ("Которого ся мьсяца што за старыхь вьков дьєло короткеє описаніє") білоруського прета-протестанта Андрія Римші. Це - найвидатніші поліграфічні твори і продукція Острозької друкарні федорівського періоду. Інтенсивна діяльність цієї друкарні (всього було надруковано до 1612 р. понад 20 видань) сприяла виникненню в Острозі власної
папірні, існування якої підтверджується документально протягом 1585 - 1654. Для потреб студентів і професорів Академії в Острозі при ОА була створена також бібліотека з латинських, грецьких і церковнослов'янських видань (130 з них і зараз зберігаються в ЦНБ ім. В.І.Вернадського НАН України). Як свідчив сучасник Симон Пекалід, у 1600 в Острозі "квітне бібліотека, зібрана з немалим трудом". Вражає географія книжкових зв'язків Академії та видавництва з такими країнами та містами: Аравія, Олександрія, Константинополь, Афон, Італія, Москва, Білорусія, Польща, Литва. Значний внесок зробила ОА у розвиток образотворчого та музичного мистецтв. Із часом функціонування ОА збігається діяльність в Острозі єдиного на Волині значного малярського осередку, студентського присоборного хору та міського цеху музикантів, які зробили значний внесок у розвиток вітчизняної музичної культури. Цьому сприяли зацікавлення В.-К. кн. Острозького хоровим співом та культивування його в стінах Академії. Не випадково ректор Академії згідно з фунданційною грамотою опікувався хором при кафедральному Богоявленському соборі. Учасниками його були студенти. Як наслідок, в Острозі виник відомий серед східнослов'янських народів острозький наспів . У XVI ст. в Острозі проживали поряд з українським населенням значні польська, єврейська та татарська громади, які сприяли формуванню своєрідної Острозької міської культури з її етнічною та релігійною толерантністю. Тут декілька століть існувала відома на всю Східну Європу Єшибот - школа коментаторів талмуду. Діяли в Острозі антитринітарський та кальвіністський "збори" зі школами, єзуїтський колегіум.
Занепад ОА, як і всього Острозького культурно-освітнього центру, почався незабаром після смерті В.-К, кн. Острозького і був прямим наслідком переходу міста Острога до спадкоємців. Ось як писав про смерть князя Острозького острожанин, випускник острозької гімназії, видатний просвітитель митрополит Іларіон : "У суботу 13-го лютого 1608 року сумно дзвонили дзвони острозькі, а ще сумніше дзвони по всій Волині, а ще згодом по всій Україні. Плакав Остріг, плакала вся Волинь, плакала вся Україна. У Бозі спочив найбільший син України, її всежиттєвий опікун і оборонець Української Православної Церкви... Дзвони сумно дзвонили і плакала вся Україна. Упокоївся великий князь України, останній князь її - а що ж то буде по ньому?"
Як свідчить унікальний документ "Постановєнє на Академіє Острозской", датований приблизно після 1629, на потреби Академії ще на початку XVII ст. з
Loading...

 
 

Цікаве