WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Освітньо-науковий пріоритет - держава і людина - Реферат

Освітньо-науковий пріоритет - держава і людина - Реферат

українознавчих цінностей, державності української мови. Показовим прикладом таких настроїв і дій є слова секретаря Донецької міськради М.Левченка: "Украинский язык - это не язык науки, и необходимость в нем просто отпадет".
І якщо глобалізм несе величезну нерівність, соціальне розшарування, уніфікацію культур і народів, то що варто пропонувати з точки зору прав й інтересів людини?
По-перше, згадаймо Шевченкові слова: "Кого любить? Ні батька, ні неньки". Отже, негативам глобалізму маскультури, яка нищить людські душі, треба протиставляти культуру передусім національну, з її історією, традиціями, мовою, мистецтвом і літературою, духовністю і релігією. "Знати себе, поважати себе, відстоювати себе" - це не антиглобалістська теза, а гуманна формула вироблення національного імунітету, який здатний синтезувати антропоцентричні, культуроцентричні й екоцентричні цінності. Вихована на засадах поваги до "свого батька й неньки" особистість здатна виконувати обов'язки перед собою, сім'єю, суспільством і світом.Поважати "іншого" людина спроможна тоді, коли поважає "своє" і не живе чужим розумом. Слова Я.Каменського, що "нікому не дозволено черпати воду з чужої криниці, допоки не доведеш, що намагався викопати свою криницю" [7, 22], як і Г.Сковороди: "Не пожалій руки, викреши у себе вогонь, а не ходи по чужих хатах вклонятись і випрошувати" - мають стати методологією, передусім, для Міністерства освіти і науки, для державних службовців.
По-друге, стосовно української державної мови, її загальносуспільного, соціального, інтелектуального, політичного значення. Очевидно, проблема мови за роки незалежності різко трансформувалася в політичне питання, і воно постійно домінує як ізсередини, так і ззовні. Через мову можна чітко відслідковувати інтереси політичних партій, влади, іноземних держав. Україна ж, пройшовши тяжкі випробування історією, здатна бути сильною лише за умови, коли українська мова стане запорукою єдності нації, зміцнення державності, міжнаціональної злагоди. Для українців мова є і буде фундаментальною гарантією існування етносу. Розділені історично, політично, конфесійно, вони зберегли себе саме завдяки рідній мові. Без української мови була б неможлива незалежність, як і неможлива подальша розбудова державності. Але чому на 16-му році незалежності у Києві - столиці України - лише один з чотирьох учнів, які вдома виховуються в україномовному середовищі, на вулиці послуговується українською? У свій час М.Драгоманов з тривогою писав: "Що ж буде, коли городи (міста) на Україні зовсім виділяться з українських сіл і з своєю освітою, і з неукраїнською мовою? Про це б варто подумати й соціалістам московської, польської й жидівської мови…"[8, 423].
Хочеться запитати найвищих посадовців держави, мера Києва, регіональну владу: а де конкретна програма дій і вчинків по утвердженню авторитету державної мови? Бо не діють ні закони, ні рішення Конституційного Суду. Адже у багатьох регіонах України, завдяки політиканству, українофобії, недолугій освітній політиці щодо державної мови, ситуація нагадує атмосферу періоду Валуєвського циркуляра (1863) і таємного царського указу (1876), коли, як писав С.Сірополко, заборонили вчити українську мову в полтавській школі ім.Котляревського, притягали до відповідальності С.Русову, редакцію "Світла". Натомість ввели солдатську муштру в школах, "виховуючи в дусі православ'я, самодержавія і народности"; директор Миргородської гімназії повісив таблицю з написом: "Въ ст?нахъ гимназіи строго воспрещается воспитанникамъ говорить на малорусскомъ нар?чіи"; а на чолі міністерства освіти стояли запеклі реакціонери, як Шварц, Кассо та інші, які тримали відповідних осіб на посадах кураторів шкільних округ [9, 139-141].
Як і сто років тому, є багато сил, які зацікавлені в тому, щоб ніякої України не було або щоб вона була якнайслабшою. Бо боротьба з українською мовою є боротьба з українцями, з їхньою державністю.
По-третє, глобалізм, лібералізм, ринок, в який, на жаль, кинуто освіту і культуру, породжує не тільки конкуренцію, але й жорстокість, ворожнечу. Знищення конкурентів набрало справді транснаціональних масштабів, породило витончені прийоми і підходи. Це нагадує випадок, коли мудрець хотів примирити ворогуючих і запропонував: "Я дам тобі все, чого забажаєш, але за умови, що твій ворог отримає вдвічі більше. - Добре… Тоді виколи мені одне око…". Світ не спроможний виживати, якщо люди відкинуть християнські і загальнолюдські цінності, стануть підступними, мстивими, агресивними і ненависними один до одного. Не зможемо вирішити навіть практичну задачу - до 2030 р. світ потребуватиме у 4 рази більше сільськогосподарської продукції і у 6 разів - енергії. Тому лише толерантність, повага, любов врятують світ. Іншої моделі, окрім синтезу загальнолюдських, національних, особистісних цінностей, немає. Бо і полікультурність (дитя глобалізму), яку раніше прирівнювали до інтернаціоналізму, неможливо утверджувати й ефективно впроваджувати без культурності "кожного" в цьому поліфонічному світі. "Коли у народу, - писав П.Загребельний, - відбирають культуру, то це травма невиліковна". Бережімо ж свою культуру, національну і державну гідність, не використовуймо "згаслі" досягнення інших, не замінюймо демократичну, національну ідеологію на "наздоганяльну ідеологію", яку пропонують свої, доморощені, і чужі помагачі. Україну в цивілізований світ виведе вітчизняна освіта, наука і культура, бо лише вони забезпечать народження ідей, інновацій, інвестицій, розвиваючи економіку і, насамперед, Людину.
Література
1. Конституція України. - К.: Преса України, 1997. - 80с.
2. Державна національна програма "Освіта. Україна ХХІ століття". - К.: Райдуга, 1994. - 62с.
3. Національна доктрина розвитку освіти. - ІІ Всеукраїнський з'їзд працівників освіти. - К., 2002. - 232 с.
4. Ващенко Г. Виховання волі і характеру. - Твори. - Т.3. - К.: Школяр, 1999. - 385 с.
5. Україна: Стратегічні пріоритети. Аналітичні оцінки - 2006: Моногр. /За ред. О.Власюка. - К.: НІСД, 2006. - 576с.
6. Липинський В. Листи до братів-хліборобів. - Київ-Філадельфія. - Твори. - Т.6. - 1995. - 470 с.
7. Коменский Я.А. О развитии природных дарований. - Изб. пед. сочин.: В 2-х т. - Т.2. - М.: Педагогика, 1982. - С.5-33.
8. Драгоманов М. Шевченко, українофіли й соціалізм. - Вибране. - К.: Либідь, 1991. - С.327-429.
9. Сірополко С. Історія освіти на Україні. - Львів, 1937. - "Взаємна поміч українського вчительства". - 174 с.
Loading...

 
 

Цікаве