WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Освітньо-науковий пріоритет - держава і людина - Реферат

Освітньо-науковий пріоритет - держава і людина - Реферат

але відчутно боляче для народу вища школа без суттєвих законодавчих змін перейшла на високооплатне навчання. Сьогодні в устах офіційних сановників уряду, Верховної Ради цифри 50% на 50% (бюджет і кошти батьків) звучать мало не благом для народу, проявом патріотичної любові до ближнього і Батьківщини. Плата за навчання на багатьох факультетах державних вузів є 100-відсотковою, а тому навіть обдарованим дітям туди потрапити практично неможливо. Нагадуючи народу, що плата за навчання у вузах є усталеноюміжнародною практикою, слід відверто сказати і про те, що середньомісячна зарплата українського педагога на п'ять порядків менша швейцарського ( у Швейцарії вона складає 4,8 тис. доларів). А тому часто і вчитель не в змозі дати вищу освіту своїм дітям. Економія на освіті зумовлює кілька негативних тенденцій: а) порушення прав людини на освіту; б) відсталість і неконкурентоспроможність економіки; в) духовну деградацію, соціальну агресію і депресію в суспільстві.
Важко визначити в цифрах результати фізичної, психічної, духовної руйнації людей, рівень зниження їх життєвої, громадської, творчої активності, якщо відбувається ігнорування освітою, її недофінансування. Від її стану прямо залежить моральне й фізичне здоров'я нації. Як тільки в суспільстві, незалежно від причин, знижується соціальна значущість освіти, відповідно наростають його негативні тенденції. Офіційно на парламентських слуханнях було заявлено, що нині в Україні більше 129 тис. дітей, які бродяжать та жебракують, вживають наркотичні речовини та алкогольні напої, здійснюють правопорушення.
ХХІ століття, яке ЮНЕСКО оголосило століттям освіти, мусить стати таким і для України, якщо вона прагне мати інноваційну економіку, а не економіку лісоповалів, руди і вугілля, не суспільство виправних колоній. Найперше, що не потребує дискусій, частка ВВП, яка витрачається на освіту. Вона має становити більше 10%, а на науку - не менше 3%. Проте навіть у законі про науково-технічну діяльність визначено лише 1,7%, а реально фінансується у 5 разів менше від цієї до смішного малої цифри. Нагадаю, що у Франції на науково-освітню галузь витрачається 16% від ВВП. Україна ж за останні роки виділяє на освіту не більше 4% від ВВП, а закон "Про освіту" (ст.61) передбачає у 2,5 раза більше. Аналіз показує, що обсяги наукових видатків як частки ВВП протягом 2001-2005 років складали всього 1,23% ВВП. Отже, ХХІ століття для України ще не стало століттям освіченості.
Водночас низькою, незважаючи на значний потенціал, є ефективність вітчизняної системи підготовки кваліфікованого персоналу, бо лише 3,8% випускників з магістерським ступенем зараховуються на штатні посади дослідників [5, 127-128]. Можна стверджувати, що є в державі відчутне стратегічне бачення науково-психологічного розвитку, наявна неузгодженість між міністерствами і відомствами щодо підготовки кадрів і наукових дослідників, низький статус і недосконалість системи наукової праці. Як результат - велика міграція освічених працівників за кордон та значне старіння дослідницького корпусу. Україна поступається більшості провідних країн світу за часткою молодих фахівців природничих наук, математики, інформатики, що свідчить і про дуже низьку ефективність державного регулювання, про відсутність прогностичності в роботі, зокрема МОН України. Уже зараз, серед багатьох інших, відчутним є дефіцит фахівців у сфері інформаційних технологій. Дані аналітичної компанії ІDG засвідчують, що у 2007 р. в Україні лише мережовиків ІТ не вистачатиме більше 23 тис. Все це є проблемою розвитку і конкурентоспроможності країни. Адже у цивілізованому сучасному сприйнятті освіта є інтегрованим фактором національної безпеки, безпеки людини і суспільства. На жаль, у нас останнім часом не відбувається боротьби думок, ідей усередині науки і освіти (навіть між матеріалістами й ідеалістами), а натомість маємо боротьбу з наукою і освітою за зниження рівня школи, яка часто є успішною.
Якісна освіта необхідна як особистості, так і суспільству для випереджального розвитку країни. Все ніби зрозуміло. Нинішня епоха - це конкретність між освітніми системами. До 40% ВВП приносять інвестиції в освіту, а людський капітал - складова національного багатства у розвинутих країнах - складає до 75%. І хоча освіта і наука є міждисциплінарними, системними галузями, проте суспільству і державі вже недостатньо для прогресу реалізовувати доктрини, національні програми з розвитку освіти - вони потребують концепцій розвитку сучасної людини з її соціальною захищеністю, компетентністю і конкурентоспроможністю, з мобільністю на ринку праці, здатністю інтегруватися у соціосередовище і безперервно навчатися і, нарешті, з якісно новим духовно-світоглядним вибором.
Підготовка людських ресурсів для інноваційної, науково-технологічної діяльності вимагає ефективності національної системи освіти, належної взаємопов'язаності освітянської, наукової, виробничої сфер. Україні потрібні корпоративні вузи - синтезовані системи освіти, науки, інноваційних технологій, економіки. Необхідно активніше залучати в освітньо-наукову галузь недержавні кошти, всіляко пропагувати меценатську діяльність бізнесу, приватні ініціативи. Один з прикладів - діяльність соціального фонду розвитку м. Севастополя, керівником якого є народний депутат Верховної Ради України П.Лебедєв. Щомісяця 30 кращим студентам Севастопольського національного технічного університету, 10 викладачам вузу видається стипендія кожному в розмірі 500 грн. і грант - 750 грн. кожному. Також виплачується 30 стипендій студентам ПТУ і 10 грантів - їх кращим педагогам. Десять випускників з дитячих будинків №1, №2 мають по 3700 грн. за семестр навчання у вузі чи ПТУ. Для цієї гуманної справи -підтримки розвитку молоді Севастополя - виділяється більше як 500 тис. грн. на рік.
Для виживання й розвитку людини потрібна не лише добротна й матеріально забезпечена освіта. Необхідно опиратися і на позаекономічну ідею. Домінантою особистості К.Ушинський вважав цілісність духовно-моральних, вольових, інтелектуальних якостей. "Вавилон розклався і загинув старий Рим, - говорив В.Липинський, - тому що їх матеріальна частина переросла громадську мораль" [6, 204]. Не можна миритися з тим, що в Україні випускається книг на душу населення, у порівнянні з Європою, як 1 до 14, причому лише кожна 20-а видається українською мовою.
І найголовнішим злом, яке не дозволяє нації консолідуватися, є антиконституційний спротив влади, органів місцевого самоврядування утвердженню
Loading...

 
 

Цікаве