WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Освіта українського зарубіжжя як фактор збереження етнонаціональної ідентичності - Реферат

Освіта українського зарубіжжя як фактор збереження етнонаціональної ідентичності - Реферат

освітніх послуг, які можуть надаватися великій кількості людей за кордоном за допомогою спеціалізованого інформаційного освітнього середовища, базованого на засобах Інтернету.
Сьогодні в Україні є заклади, які займаються питаннями діаспори. На наше глибоке переконання, слід рекомендувати їм розробку web-сторінок, які допомагали б функціонуванню українських громад, діяльності освітніх закладів. Адже на даний час через Інтернет можна глобально об'єднувати людей однієї етнічної групи, створюючи так звану етномережу, бо ця група має свою спільну батьківщину, яка для кожного її члена є джерелом культури, мови, історії, традицій. Етномережа дасть відчуття причетності до спільного кореня, допоможе не втратити свою етнонаціональну ідентичність. Добрим прикладом є проект створення Інтернет-сторінки "ДУДА: Держава Україна - ДіаспорА", започаткованої Міжнародним інститутом освіти, культури та зв'язків з діаспорою Національного університету "Львівська політехніка". Цей web-сайт, в якому заплановано подавати найрізноманітнішу інформацію культурологічного та освітнього плану, слугуватиме допомогою для українських громад закордоння.
Відрадним також є факт започаткування МОН України проекту Міжнародної школи, предметом діяльності якої передбачається реалізація вищеокреслених проблем, у тому числі планується провести моніторинг школи українського зарубіжжя, зрізи знань учнів, що дасть можливість визнавати в Україні атестати, отримані за кордоном.
На IV Всесвітньому форумі українців Президент України Віктор Ющенко, аналізуючи значення діаспори для становлення нашої держави, відзначив роль освітніх закладів, зокрема, висловив готовність України надавати підтримку центрам українознавчих студій. Справді, їх роль важко переоцінити. Це ті заклади українського зарубіжжя, якірозвинулися у світі, вдало поєднуючи багатовікові вітчизняні традиції, новочасні українські відкриття у системі педагогіки та новаторські іноземні здобутки. Створені авторитетні центри та кафедри українознавчих студій в Австралії та Бразилії, Аргентині та Канаді, США та Великій Британії, Бельгії, Франції, Італії, Німеччині. Надзвичайно велику роль відіграє Український Вільний Університет (Мюнхен), Українська Вільна академія Наук (Нью-Йорк), Інститут українських студій у Гарвардському університеті та багато інших, які діють і автономно, і в системі провідних центрів зарубіжних країн. На нашу думку, необхідно координувати роботу цих провідних установ, створити їх асоціацію під патронатом Інститу українознавства МОН України (директор П.Кононенко). Адже саме тут створено концепцію українознавства - науки як цілісної системи знань про Україну та світове українство, головною метою якої є: на основі наукового пошуку пізнати феномен України, створити її цілісний образ в історичному, часовому, просторовому, міжнародно-геополітичному, культурному і цивілізаційному вимірах [5]. Так, саме в Україні є спільні витоки, тут серце і душа всього, що пов'язане з українством. Це дасть можливість не лише зміцнити позиції цих установ за кордоном, але й спільно дослідити "закономірності, форми, наслідки, перспективи еволюції українського етносу".
Вважаючи, що роль держави у питанні стосунків з українською діаспорою є незаперечною, необхідно також наголосити на значенні громадських організацій, які фактично впродовж останнього десятиріччя поклали на себе її обов'язки, забезпечуючи координацію діяльності структур в Україні і поза нею. Зокрема, слід сказати про діяльність Української всесвітньої координаційної ради, організації, відкритої для співпраці та контактів. Саме цей період припав на початок розвитку і формування громадянського суспільства в Україні, яке, будучи ознакою зрілого демократичного суспільства, не має альтернативи, "а для самої діаспори такий стан речей є єдино можливим і природним: адже тільки добровільні і самоврядні організації можуть підтримувати національну ідентичність на чужині, що вони роблять з успіхом вже протягом століття". Проте в Україні з боку держави ще й досі немає усвідомлення необхідності тісної співпраці з громадськими організаціями, важливості їх ролі, незважаючи на те, що вже саме термінологічне визначення концепту "громадянське суспільство" передбачає найбільш активну частину загального соціуму, яка може активно впливати на державотворчі та суспільні процеси. При всій значущості громадських організацій, виключно вагомій ролі в розвитку стосунків з українським світовим зарубіжжям не можемо погодитися з тезою про те, що "об'єднавчим центром для українців зарубіжжя та історичної батьківщини може бути тільки громадська структура, та аж ніяк не державне відомство чи міністерство" [1]. Вважаємо, що для позитивного результату співпраці з діаспорою необхідним є поєднання зусиль державних структур і громадських при домінантній ролі держави, і тільки результативність цих взаємин буде оптимумом для розробки та реалізації стратегії співпраці України та світового українства в освітній галузі. Лише тоді можна очікувати позитивний результат і тільки на цій основі вибудувати раціональну структуру взаємозв'язків між Україною та діаспорою, яка допоможе підтримати та розвинути освіту українського зарубіжжя як стратегічного напрямку етнонаціональної ідентифікації українця.
Література
1. Аза Лариса Олександрівна - "Інтеграційні процеси в просторі України", www.saske.sk/cas/2-2004/aza.html
2. Баб'юк Л. Школа українознавства - майбутність української нації// Рідна школа. - 2000. - №127. - С.12.
3. Барков В.Ю., Розова Т.В. Формування громадянського суспільства в Україні//"Український соціум" Національний інститут стратегічних досліджень. - К.: Знання України, 2005. - С. 614-682.
4. Білаш Б. Англійсько-українське шкільництво в державній системі Манітоли. - Мюнхен; Вінніпег. - 1984.
5. Кононенко П. Українознавство - наука любові, етики, життєтворчості. - Львів: Сполом. - 456 с.
6. Кремінь В. Освіта і наука в Україні - інноваційні аспекти. - Київ: Грамота, 2005. - 446 с.
7. Розумний М.О. Світове українство як фактор національної стратегії розвитку//"Український соціум" Національний інститут стратегічних досліджень. - К.: Знання України, 2005. - С. 322- 324.
8. Сміт Ентоні Д. Національна ідентичність. - Київ: Основи. - 358 с.
9. Чопик Д. Українське шкільництво в числах// Рідна школа. - 2004. - №137. - С. 25-26.
Loading...

 
 

Цікаве