WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Освіта українського зарубіжжя як фактор збереження етнонаціональної ідентичності - Реферат

Освіта українського зарубіжжя як фактор збереження етнонаціональної ідентичності - Реферат

українських громад у Росії розпочалося лише після розвалу Радянського Союзу, і українці Росії мають значно менше можливостей для збереження своєї етнонаціональної ідентичності, ніж в будь-якій іншій державі.
Ефективним способом розв'язання освітніх проблем для українських громад у зарубіжжі, на наш погляд, є укладання двосторонніх угод між державами, в які слід закладати питання, пов'язані з підтримкою освіти українців у державі, з якою укладається угода.
Отже, на розвиток освіти в українському середовищі у закордонні впливає кілька факторів: родина, школа, церква, громадські організації, держава проживання. У зв'язку з цим Україні, враховуючи виключно важливе значення освіти, слід підтримувати кожну з цих ланок, які в сукупності творять спільний ланцюг, вибудовуючи таким чином інститут української школи за кордоном.
З урахуванням сучасного стану справ, Україна повинна розробити стратегічний напрямок розвитку освіти українського зарубіжжя при узгодженості дій державних структур, неурядових громадських організацій та церкви. Вкладаючи інтелектуальний та фінансовий капітал у розвиток української освіти за кордоном, ми отримаємо значні дивіденди для нашоїдержави у світовому просторі. Сьогодні багато країн уже розробило механізми різностороннього співробітництва з власними діаспорами, стимулюючи в такий спосіб процеси культурної, політичної, наукової та бізнесової інтеграції. Наслідком таких інтеграційних взаємодій є виникнення цілісності, що має нові якість та сутність. У процесі взаємодії відбувається формування інтересів, цілей, які усвідомлюються як спільні для цієї цілісності.
На нашу думку, саме на державу лягає обов'язок підтримувати та розвивати освіту. Проте у нашому суспільстві панує думка, що не варто в діапазоні питань, пов'язаних з діаспорою, надто покладатися на державу, щораз частіше звучать звинувачення в надмірному етатизмі. Очевидно такий погляд зумовлений попереднім сумним досвідом. Як відомо, в нашій державі було прийнято ряд законодавчих актів та постанов уряду України на підтримку закордонного українства та освітньої діяльності, зокрема Постанова Кабінету Міністрів від 22.01.1996 про затвердження Державної програми "Українська діаспора до 2000 року", Указ Президента України від 24.09.2001 про затвердження Національної програми "Закордонне українство на період до 2005 року", закон Верховної Ради України, схвалений 4.03.2004, "Про правовий статус закордонних українців" та ін. Згідно з документами, було заплановано багато корисних заходів, зокрема таких, як підготовка та перепідготовка науково-педагогічних та педагогічних кадрів з українознавчих дисциплін та предметів для ВНЗ за кордоном у місцях компактного проживання українців шляхом організації відповідних курсів в Україні, забезпечення навчально-методичною літературою, обмін молодіжними групами та ін. Але більшість корисних справ залишилася на папері.
Проте освітня галузь України має добре сформовану структуру - 21,6 тисячі загальноосвітніх середніх закладів, де працюють 565 тисяч педагогічних працівників, 967 професійно-технічних закладів. У країні функціонує 653 вищих навчальних заклади І-ІІ рівнів акредитації та 313 вищих навчальних заклади ІІІ-ІV рівнів акредитації, Академія педагогічних наук України, мережа методичних центрів, науково-дослідних інститутів, Інститут українознавства МОН України, де працюють сотні тисяч висококваліфікованих фахівців, які володіють новітніми технологіями навчання[6, 195]. Саме на базі освітніх державних структур пропонуємо створити координаційний центр з освітніх питань українського зарубіжжя. Щоб усе запрацювало на належному дієвому рівні, передусім, необхідно розробити концепцію розвитку освіти у закордонні, в якій була б чітко окреслена мета, пріоритетні напрями розвитку, зміст освіти, процес українознавчого навчання та виховання, економічні засади розвитку. Відтак, наступним кроком повинна бути розробка навчальних програм як конкретна реалізація цієї концепції. Слід зазначити, що навчальні програми мають бути створені з урахуванням типів шкіл, які функціонують за кордоном та адаптовані до реалій українського закордоння. Нарешті, слід на законодавчому рівні вирішити проблему фінансового забезпечення, яке б не залежало від зміни персоналій у владі.
Не менш важливою проблемою є створення підручників. Розв'язання її залежить від багатьох організаційно-педагогічних, технічних, фінансово-економічних питань. Тому, враховуючи, що підручник - нормативний засіб навчання, підбір авторів, авторських колективів повинен здійснюватись не хаотично, а цілеспрямовано, на прозорих конкурсних засадах, з урахуванням експертних оцінок, можливостей авторів та їх пропозицій щодо особливостей формування змісту підручника.
На нашу думку, зважаючи на потреби сьогодення, було б доцільним доповнювати підручники електронними ресурсами у формі web-сайту або компакт-диску, за допомогою яких в інтерактивній формі можна поглибити, удосконалити і перевірити знання, здобуті на основі підручника. Основною перевагою використання електронних засобів є їх мультимедійність, тобто можливість інтегрувати звук, зображення і текст (наприклад, можна подивитися відеосюжет, відповісти на запитання, подивитися незнайоме слово тощо). Використання гіпертексту дає можливість нелінійної подачі матеріалу. Електронні ресурси слід розглядати не як електронну версію підручника, а як його доповнення.
Не можна оминути увагою і систему підвищення кваліфікації учителів, адже учитель є ключовою фігурою у навчальному та виховному процесі, основним чинником в освіті. Він має не тільки володіти своїм предметом й уміти орієнтуватися у відповідній галузі знань, будувати навчальні плани, формувати в учнів навички самоосвіти, але й бути вихователем, оскільки національне виховання, базоване на засадах національно-державницької ідеї, є тим фундаментом, найважливішим засобом та джерелом, на якому формуються характери та світогляд молодих людей[5]. Тому Україна повинна запропонувати українським вчителям у діаспорі ефективну систему професійного удосконалення, використовуючи всі можливі форми та засоби.
У цьому контексті ефективним, на наш погляд, є застосування найсучасніших освітніх технологій, які забезпечують дистанційну освіту, завдяки якій можна реалізовувати підготовку учнів та студентів, підготовку і перепідготовку вчителів та викладачів. Адже це комплекс
Loading...

 
 

Цікаве