WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Спроба латинізації українського писька - Реферат

Спроба латинізації українського писька - Реферат


РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:
СПРОБА ЛАТИНІЗАЦІЇ
УКРАЇНСЬКОГО ПИСЬМА
Цікавою, але сьогодні зовсім забутою сторінкою в історії української культури та письма є спроба у середині минулого сторіччя реформувати традиційне для українців кириличне письмо шляхом його заміни на один з трансформованих варіантів латинської абетки. Здійснення цієї реформи могло змінити подальшу долю всієї української літературно-писемної мови, але щонайперше це стосувалось його найархаїчнішої і досить відособленої галицько-української різновидності - так званого "язичія". Ця подія була обумовлена особливостями суспільно-політичної ситуації у багатонаціональній Габсбурзькій монархії, яка склалася у цій частині Европи після подій 1848-1849 років. Однак їх розгляд не є метою даної статті.
Відомо, що у XIX сторіччі було здійснено кілька спроб перевести галицько-українське письмо на латинську основу. Тут і спроби переходу на польське "абецадло", і маловідомий проект А.Кобилянського, викладений ним у виданій у Чернівцях у 1861 році брошурі "Slovo na slovo do redaktora "Slova", в якому він пропонував поширити серед українців у Буковині та інших місцях латиницю в її чеському варіанті. Пропоноване нововведення було відкинуте. Про це свідчать публікації того часу, зокрема, написана М.Горбанем у якості додатка до газети "Слово" пародійна чеською ж латиницею написана брошура "Holos na holos dlia Haliciny".
Найбільш відомою, та такою, що зробила найбільший резонанс в українському етнічному середовищі на території Австрійської монархії, стала офіційна спроба віденської влади перевести галицько-українське письмо на латинську основу за чеським зразком - з прийнятими у чеській графіці діакритичними знаками, а також звуковими значеннями для окремих букв. На цю подію тільки після досить довгого мовчання відізвалися своїми критичними зауваженями І.Франко та В.Сімович.
Заініціювала цю акцію влада. У 1859 році у Відні була видана брошура "Ueber den Vorschlag , das Ruthenische mit lateinischen Schriftzeiсhen zu schreiben. Im Auftrage des K.K. Ministerium fuer Cultus und Unterricht verfasst von J.Jirecek",Wien, 1859 ( далі: " Vorschlag..." - "Пропозиція..."). Як видно з назви, автором цієї брошури був Й.Їречек (1825-1889) - австрійський політичний діяч та високопоставлений чиновник міністерства освіти, який виявив зацікавлення до слов'янських мов та слов'янської філології. Будучи зятем відомого славіста П.Й.Шафарика, він і сам підтримував особисті контакти з багатьма діячами слов'янської науки, культури та освіти в Австрійській імперії. Ї.Їречек в цілому непогано орієнтувався у сучасній йому україністиці, вивчив наявні описові граматики української (русинської) мови. Практичні уроки української мови він брав у Б.Дідицького. Визнаючи існування макаронічного галицько-українського різновиду письмової мови, так званого "язичія", Й.Їречек, разом з тим, гадав, що при всій нестабільності його норм, некодифікованості, плутанині у правописі та граматиці, далі подібна мова у якості сучасного комунікативного інструменту існувати не може. У зв'язку з цим він писав: "Цій біді можна запобігти тільки пристосувавши кириличну абетку спеціально до потреб цієї мови, чи прийнявши латинську абетку, здійснивши в ній відповідні зміни" (Vorschlag:8). А оскільки, на думку Й.Їречека, "...кириличну абетку приспособити до потреб живої русинської мови вже не можна, оскільки вона підходить тільки до мертвої церковно-слов'янської мови (?! - В.М.), то значно простіше та легше перейти на латиницю, присосувавши її спеціальним чином до русинської мови" (Там само. 4). В якості позитивного досвіду він наводить приклади використання латинського письма у слов'ян: чехів, хорватів, словенців та поляків. Розгортаючи власну концепцію необхідности переведення галицько-української писемності на латинську графіку, Й,Їречек робить таке узагальнення: "У латинському письмі здоровий розвиток української писемності знайде міцну опору. До тих пір, доки русини будуть писати та друкувати кирилицею, до тих пір у них буде проявлятися ухил до церковно-слов'янщини, а опосередковано і до "російщини". Саме ж існування української писемності буде під знаком запитання" (Там само. 4).
У зв'язку з постановкою проблеми виникає запитання, чому австрійська влада хотіла ввести латинізацію галицько-українського (русинського) письма саме за чеським, а не за польським чи іншим слов'яно-латинським зразком? Така орієнтація пояснюється, по-перше, попередньою невдалою практикою введення польського "абецадла" на територіях традиційного використання слов'янського кириличного письма, а, по-друге, мотивами національно-етнічної та політичної природи. На думку М.А.Жовтобрюха, австрійська влада, керуючись принципом divida et impera, не бажали з допомогою однієї абетки об'єднувати польську та українську шляхту. Тому далекоглядніше було перейти на такий різновид слов'янського кириличного письма, який був би бар'єром для русофільської орієнтації та настроїв серед галицьких українців. А оскільки багато адміністративних реформ у ту епоху проводилося австрійським урядом поспішно, без відповідної підготовки, то на місцях вони справляли неґативне враження і сприймалися як акції насильницькі (В.Сімович:14).
Сам Й.Їречек, будучи ґрунтовно обізнаним у галузі теоретичної та практичної діяльності чешських будителів другого покоління, у тому числі в питаннях удосконалення слов'янського правопису, опирався на їх досвід при створенні проекту нового українського правопису та "виправлення" усієї наукової граматики української мови. При особистій зустрічі з Я.Головацьким (першим професором та завідуючим кафедрою української (русинської) мови, що була відкрита 1848 року у Львівському університеті) Й.Їречек офіційно запропонував йому розробити нову українську граматику основуючись на чеському досвіді. Про це свідчить сам Я.Головацький в листі до Г.Шашкевича:"Іречек...мене...препоручилъ щобы сочинити Грамматику по образцу чешской Гатталы"[Студинський:461]. Згідно з Й.Їречеком, правопис повинен найбільш наочно відображати фонетичну і філологічну сторони мови, а також його граматичну структуру. На його думку, прийнятною і перспективною могла стати лише та система слов'янського правопису, в якій кожному звукові відповідає окрема графема, зовнішнє оформлення якої повинно бути максимально простим [Vorschlag:22-23].
Достатньо ясно Й.Їречек висловився з приводу пріоритетів при виборі фонетичного чи етимологічного правопису - проблеми вельми актуальної особливо на початковій стадії становлення будь-якої слов'янської літературно-писемної мови. Він вважав, що фонетичний правопис "використовується тільки в наукових дослідженнях та діалектології (?!-В.М.), писемній же мові, яка дотримується загальноприйнятних норм (?!-В.М.), воно користі не принесе" [Там само. 23]. В той самий час потенційний реформатор констатує у своєму проекті, що етимологічний правопис здатний внести ще більшу плутанину, тому що нерідко відновлюючи праслов'янський стан окремих форм, він може створювати ситуацію, приякій не маючи спеціальної філологічної освіти тяжко буде сприймати написане рідною мовою. Узагальнюючи, він радить "залучати вибірково ті чи інші елементи фонетичного етимологічного правопису, трактуючи їх у відповідності до потреб тієї мови, якій вони служитимуть [Там само].
На ці та деякі інші пункти проекту Й.Їречека одразу ж гостро критично відреагував русофіл Б.Дідицький у своїй брошурі "О неудобности латинской азбуки въ писменности руской, розсужденіе Богдана А.Д., Віденъ,1859".
Власне графічна сторона проекту галицько-української латиниці була представлена Й.Їречеком у вигляді комбінації різних слов'янських графічних систем на базі латиниці з переважанням елементів чеського діакритичного правопису. Безпосередньо з рідної для Й.Їречека чеської мови запозичені графеми c,s,z,e,v,j. З хорватсько-словенського правопису("гаїці"), який у своїй основі опирався на чеський зразок, передбачалося залучити графему c. На думку автора проекту, вигода подібних запозичень в тому, що відпадає необхідність придумувати нові графічні позначення та міняти фонетичну якість самих латинських букв [Vorschlag:11]
Й.Їречек обстоює латиницю для галицьких українців ще й тому, що "...проведення реформи українського правопису на традиційній для нього кириличній основі в дусі тої, що провів у сербів Вук Караджич, зв'язане зі значно більшими труднощами, тому що для її здійснення виникає необхідність у 12 нових буквах"[Там само].
Відмітимо сильні та слабкі сторони проекту Й.Їречека. Одна з сильних його сторін - спроба уніфіковано позначити систему українських приголосних, які підлягають процесу палаталізації. Хоча саму ідею автор проекту запозичує у роботах Ф.Міклошича, і вирішує її, на наш погляд, більш послідовно, ніж відомий вчений, який для
Loading...

 
 

Цікаве