WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Освіта в державній концепції мовної політики - Реферат

Освіта в державній концепції мовної політики - Реферат

освітньої системи радянських часів, нині в Україні діють також приватні навчальні заклади та освітні заклади інших країн. Мовна політика в освітньому просторі повинна поширюватися на освітні заклади всіх рівнів і форм власності:
- державні,
- недержавні, що належать українським громадянам,
- освітні заклади інших держав в Україні.
Природно, що формиздійснення цієї політики та її зміст відрізнятимуться в усіх перелічених категоріях. Недержавні освітні заклади здійснюють освітню діяльність під контролем і за ліцензіями влади, яка виступає гарантом якості надання освітніх послуг і має цілковите право вимагати, щоб громадян України не було позбавлено можливості опанувати мову, яка потрібна їм для повноти особистого життя і повноцінної кар'єрної перспективи.
Українському законодавству підлягають і філії навчальних закладів інших держав, які мають дозвіл провадити навчальну діяльність в Україні. В обсягах, передбачених нормативами МОН, вони повинні викладати українську мову принаймні як один з навчальних предметів, а також забезпечити коректне відтворення українських власних назв та реалій іноземною мовою у ході навчання та в навчально-методичній літературі.
Впровадження Концепції державної мовної політики значною мірою залежить від розуміння суспільством прикметника державний. У контексті визначених Концепцією завдань він стосується не стільки чиновницько-бюрократичної машини, а радше є синонімом англійського слова national у значенні "загальнонародний, загальнодержавний, національний", тобто віддзеркалює європейські уявлення про націю як громадянське суспільство. Громадськість - це активний учасник державної політики в громадянському суспільстві, особливо коли вона домагається виконання законів і дотримання конституційних норм. Межа між громадським і державним у такій справі, як мовна політика, є дуже умовною, зокрема це стосується освітян - здебільшого працівників державних освітніх закладів, тобто, образно кажучи, "державних людей".
Конкретний приклад, де знадобилися б зусилля громадськості, це опонування до "творчої" діяльності окремих наших митців та освітян. А.Данилко (Вєрка Сердючка) в пісні "Гуляночка", що широко тиражується ЗМІ, у фривольному кабацькому контексті подає слова, що є назвою національного гімну:
Льются песни, льются вина
И стучат, стучат бокалы в такт:
"Ще не вмерла Україна",
Если мы гуляем так.
На жаль, у нас немає законодавчого захисту національної символіки в її лінгвістичній частині, але й за тими законами, які ми маємо, "Вєрку Сердючку", її продюсерів та тих, хто дає їм ефір, можна і треба притягнути до судової відповідальності за приниження національної гідності та моральне розбещення неповнолітніх. Таке "мистецтво" - прямий шлях до духовної ерозії особистості. Якщо держава забороняє пропаганду наркотиків і насильства, обмежує вплив статевої порнографії, то вона повинна контролювати й порнографію духовну. Натомість керівник великого університету, так званий співаючий ректор, "творчо співпрацює" з Андрієм Данилком, виступає з ним на концертах, що транслюються на радіо й телебаченні. Така співпраця - не приватна справа Михайла Поплавського, а знак соціальної поведінки, що тиражується через ЗМІ, форма схвалення того, що представляє на сцені "Сердючка", керівником освітнього закладу, підпорядкованого Міністерству освіти і науки. Це, безперечно, елемент мовної політики, але в якому напрямку?!
Занепокоєння викликає не тільки бездіяльність чиновників МОН. Ще більше тривожить мовчання громадськості. Можна уявити собі скандал, який вибухнув би у Франції, якби хтось глумився у загальнонаціональному ефірі з "Марсельєзи", чи якби на польських телеканалах хтось фривольно поводився з фразою "Єще Польска не згінела". Порівняймо з громадською реакцію на інший епізод, де було порушено правила пристойності. Нещодавно ЗМІ повідомили, що громадська організація "Телеглядацька асоціація батьків України", на підставі закону "Про захист суспільної моралі", позивалася до так званої "Баби Параски", яка публічно обзивала нецензурними словами Леоніда Кравчука, а потім цю сцену було показано в телевізійному ефірі.
Де ж позови численних громадських і державних установ, нарешті звичайних педагогічних колективів, до Андрія Данилка чи тих, хто надає йому ефір? Де гнівні заяви МОН, якому народ доручив навчання й виховання своїх дітей і яке має дбати про те, щоб маленькі громадяни любили свій край, шанували його символіку, в тому числі й гімн? Чому пісня "Гуляночка" не викликала скандал? Звісно, він не зупинив би тих, хто має великий зиск від сумнівної творчості Данилка, але скоординовані зусилля держави і громадськості могли б надто ускладнити життя цих людей і відбити їм бажання робити іграшку з національної символіки.
Прикладом для наших державних органів могла би стати Франція. У 1975 р. було прийнято закон, що вимагав уживання французької мови в будь-якому діловому спілкуванні, де пропонувалися товари чи послуги для населення. До тих, хто не підкорявся, застосовували репресії. Першою жертвою стала відома авіакомпанія British Airways, що вперто друкувала свої авіаквитки виключно англійською. У 1977 р. компанію було притягнуто до судової відповідальності, й вона зазнала великих фінансових збитків [1]. Після цього охочих до порушень мовного законодавства значно поменшало.
Одне з невідкладних завдань у сфері планування корпусу мови - покласти край мовній анархії, що панує у правописі, частково - в нормативному лексиконі та граматиці. Мовна політика повинна додавати нації почуття згуртованості й упевненості. Натомість деякі дії мовознавців, працівників мас-медіа, освітян помножують відчуття того, що ми - на роздоріжжі. Це стосується, насамперед, тенденції до збільшення граматичних варіантів та лексичних дублетів, що у психологічному плані призводить до непевності, розгубленості й створює невигідні передумови у боротьбі з мовою-конкурентом. Ось лише деякі приклади лексичних та орфографічних дублетів, що дезорієнтують і учнів, і вчителів: у слововживанні: вертоліт - гелікоптер - гвинтокрил; поїзд - потяг; курити - палити тощо; у граматиці: ніжності - ніжности; при президенті - при президентові тощо; в орфографії: Велика Британія (частіше) - Великобританія, Скотленд-Ярд - Скотланд-Ярд [2] тощо.
Співіснування різних варіантних форм та лексичних дублетів розхитує мовну норму, знижує поріг чутливості до її порушень, тим більше, що прикладів елементарної безграмотності на телебаченні не бракує. Намагання школи навчити дітей правильної граматики та слововживання будуть марними, доки безпомилковим не стане мовлення ЗМІ та
Loading...

 
 

Цікаве