WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Національна ідея як особистісний міф - Реферат

Національна ідея як особистісний міф - Реферат


Реферат
не тему:
Національна ідея як особистісний міф
Поняття "національна ідея" є ціннісним поняттям. Ціннісні поняття містять у собі енергетику соціальної дії. Політика постає засобом використання цієї енергетики. Соціальне використання цінностей перетворюється на отримання зиску. Проблема - як запобігти ідеологічному використанню ціннісних понять.
У моменти, коли хвилі історії викидають на сприятливу точку спостереження (або дії) матеріальну оболонку пересічної свідомості, їй може видатися очевидним, що її перспектива неподільно пов'язана з перспективою власного народу. Особистість відчуває в собі дух, що живить історичний поступ нації. Його сутність відбиває словосполучення "національна ідея". У цьому стані особистість приваблює до себе (головним чином політиків) можливостями її ідеологічного використання. Наслідком найчастіше стає те, що у свідомості сполучення "національна ідея" постає міфом у досить поширеному розумінні цього слова - вигадка, що викривлює реальність. Зрозуміло, що насправді міф означає дещо інше, але перш ніж спробувати .з'ясувати, чому подібне поєднання стало можливим, зауважимо головне. Поняття "національна ідея" - це власне вибуховий пристрій ( як і будь-яке ціннісне поняття). Адже воно несе в собі потужний заряд ціннісної енергії і, водночас, може використовуватися за певних умов як інструмент маніпулювання.
Ця можливість маніпулювання випливає з того, що поняття "національна ідея" ззовні постає засобом для формування єдиних соціальних дій певної спільноти. У цьому випадку наявність "національної ідеї" виступає проявом притаманної масі категорії духовності. За звичаєм духовність розглядається як позитивна характеристика людини і як така, що становить абсолютну й універсальну цінність. Однак насправді вона означає не стільки наявність в особистісній свідомості абсолютного і визнаного для всіх критерію морально-етичної оцінки вкупі з послідовною індивідуальною позицією щодо дотримання цього критерію, скільки факт насиченості ментальних структур людини сумою відібраних знань, традицій і культури, а також саму здатність сприймати певні ціннісні стимули. Ця здатність, тобто потенціал духовності як такий, реалізується в діяльності і може оцінюватися за індивідуальними та суспільними критеріями, але жоден з них не може бути визнаним абсолютним і назавжди усталеним, а також мати пріоритет щодо іншого. Тому відстоювання будь-якої суспільної цінності може бути вмотивовано особистим, тобто егоїстичним інтересом, водночас, суспільний інтерес не реалізується більш ефективно, ніж у тому випадку, коли він виступає особистою цінністю.
Один з найвидатніших соціологів минулого століття Макс Вебер вважав, що соціальна дія індивіда може бути поділена за мотивацією на таку, що пов'язана з очікуванням успіху - ціле-раціональну і таку, що обумовлена свідомою вірою в етичну, естетичну, релігійну цінність даної поведінки, що здійснюється незалежно від віри в її успіх - ціннісно-раціональну. (Щоправда, до цього поділу він додавав ще афективну і традиційну поведінку, але вони не є соціальною дією.) Логіка цього твердження може бути поширеною і на більш загальне запитання: що взагалі змушує людину активно діяти? Насправді мотив тільки один - цінність, але він, як самодостатній, тобто здатний до саморуху, містить у собі суперечність. Діяльність, підкорена досягненню особистого успіху, може бути ефективною як для носія такої установки, так і визнаватися суспільне корисною. Тому і враховувати цінність як мотив діяльності варто залежно від наявного стану особистісної свідомості, а також комбінованого впливу зовнішнього середовища. В силу зазначеного, цінність може розглядатися як зиск у всіх градаціях і, водночас, бути його запереченням, теж відповідно, у всіх градаціях, не спростовуючи саму ідею зиску.
Однак таке тлумачення може не влаштовувати національних міфотворців, які є "справжніми" носіями національної ідеї, тобто політиків. Вони не мають необхідності доводити рівень національної свідомості, резонно вважаючи, що "дружина цезаря поза підозрою". Водночас не багато підстав сумніватися, що дійсне прагнення політика - це влада як така. Прагнення до влади - самодостатній феномен, що в специфічних формах і модифікаціях супроводжує суспільно-історичні форми організації життя людини за будь-яких умов. Таким чином, політична діяльність стає дійсною формою користування цінністю в оболонці національної ідеї для соціальних груп, що спеціалізуються на даному типі діяльності. Водночас не можна говорити про рівні умови для отримання "ціннісного зиску" через політичну діяльність для всіх, оскільки в політичній діяльності не можна бути одночасно виробником товару і його споживачем. Бажання чи небажання споживати товар, що пропонується політиками в тій чи іншій оболонці, виявляється результатом вибору, зробленого в умовах нерівності, а також запланованої і врахованої невизначеності. Адже політик не може розрахуватися ні своїм майном, ні власним життям за наслідки невірного чи катастрофічного вибору, бо вони, по-перше, сягають його в останню чергу, по-друге - ніколи не можуть дорівнювати збиткам маси, за рахунок якої здійснено невдалий вибір.
Власне, можливість використання ціннісних понять для здійснення направленої соціальної дії і становить предмет розгляду. Однак і сам предмет становить проблему (дослівно - трудність, перешкода), бо вимагає подолання самого себе. Питання, що окреслює дану проблему у загальному вигляді, полягає у наступному, якщо ціннісні поняття містять у собі специфічний вид енергії, то чи потрібні правила, що регулюють її використання? Якщо погодитись з "енергетичною" аналогією, то це питання можна сформулювати і більш вузько: чи можна теоретичними засобами запобігти ідеологічному використанню ціннісних понять, враховуючи, що і сама ідеологія є ціннісним феноменом? За такої постановки питання використання поняття "національна ідея" набуває статусу допоміжного засобу, оскільки при розгляді включається у множину ціннісних понять. Водночас оперування виключно з їх абстрактною множиною не дає змогу виявити характер дії ціннісної енергії конкретних ціннісних понять. Таким чином, у загальному плані йдеться про ціннісне бачення історичного розвитку людини, у якому поняття "національна ідея" є одним з його аспектів.
ІІ
Наразі можна дійти висновку, що зміст поняття "національна ідея" є незадовільним. Причини викривлення ціннісних понять не можна вичерпно пояснити тільки недосконалістю історичних форм соціальної організації і природою самої влади. Цінність становить більш глибинну структуру свідомості, ніж ідеологічні системи, що її використовують на певному історичному етапі. Проблема віднаходження адекватного виміру понятійного описування цінності.
Сучасні дослідники тлумачать вислів "національна ідея" у трьох основних значеннях: ідея, щодо якої існує згода більшості громадян; ідея нації; і національний ідеал, що виражає уявлення про призначення нації, ЇЇ місію тощо. Вочевидь, що дійти згоди в оцінкахтого, що є предметом згоди більшості громадян, - завдання вкрай проблематичне. Якщо вважати такою ідеєю ідею цивілізованої, демократичної, економічно
Loading...

 
 

Цікаве