WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Методологія дослідницької роботи з етнічною назвою (за давньоукраїнським ономастичним матеріалом) - Реферат

Методологія дослідницької роботи з етнічною назвою (за давньоукраїнським ономастичним матеріалом) - Реферат

слід визнати, деякі з них сьогодні вже не сприймаються дослідниками серйозно, суті справи це не міняє. Навіть побіжне знайомство з нашою давньою історією засвідчує, наскільки вона далека від об'єктивності.
Нині вже з'являється усвідомлення того, що нашу давню історію значною мірою слід переглядати, і що заперечення чогось передбачає певну альтернативу. Справа це поважна й відповідальна, тому й вимоги мають бути жорсткими. Відтак на перший план виходить питання аргументованості етимологій. Кожна спроба тлумачення має бути належно аргументована, і не лише лінгвістичне, але й історично: у нас і так достатньо бездоказових тлумачень. Чи відповідає здогадний зміст етноніма ймовірним варіантам? Чи підтверджуються вони? Як нова інтерпретація змінює уявлення про давній відтинок нашої історії? Але найперше - перевірка на наявність внутрішнього змісту, Імовірне значення етноніма-самоназви має відповідати вимогам, що висуваються до самоназв. Іншими словами, етимологія назви маєпоєднуватись із закладеним у ній високим соціальним статусом.
Зростання інтересу до власної історії, і зрозуміле неприйняття існуючих концепцій та етимологій, коли професійні історики й мовознавці не дають нових науково обґрунтованих альтернативних тлумачень, спонукає інших власноруч розв'язувати цю проблему. Та складність у тому, що це люди, як правило, далекі від історичного мовознавства. Не прагнучи всебічно дослідити проблему, вони найчастіше етимологізують той чи інший етнонім (і не тільки етнонім) на підставі першої-ліпшої асоціації чи фонетичної подібності з якимось знайомим словом, часто зовсім випадковим. Але, як каже французьке прислів'я, порівняння і схожість - ще не доказ. До того ж, оскільки тлумачення назви не самодостатнє й невіддільне від реконструкції загальної картини етноісторичних процесів, то воно часто й аргумент для обстоювання власної історичної тези. Як наслідок - абсолютно необґрунтовані етимології і концепції, підігнані під ці етимології, часом із дивовижною впертістю висловлювані на сторінках монографій і статей, на конференціях і в приватних розмовах. І нездоланна аргументація: "А ви заперечте!"
Заради справедливості слід визнати, що такі "любительські" спроби нічим не поступаються, наприклад, таким самим неаргументованим етимологіям, автори яких - визнані авторитети історичної науки. Але всі прикрість в тому, що вони й не кращі. Такі спроби можна пояснити як незадовільністю існуючих тлумачень, про що вже йшлося, так і бажанням сказати своє "вагоме" слово з певної проблеми. А то й патріотичними почуттями окремих українських дослідників. Проте це псевдопатріотизм. Ці безвартісні етимології аж ніяк не прислуговуються вітчизняній науці, а тільки профанують її. Вони стають легкою та благодатною мішенню для ущипливих, іноді нищівних, але загалом справедливих критичних стріл. Такі легковажні етимології - ведмежа послуга українській історичній науці, вони тільки посилюють зневіру в саму можливість належного тлумачення ономастичного матеріалу. Тому краще утриматися від бездоказових тверджень, які потім важко чи й неможливо відстояти. Дослідник-етимолог має відчувати свою відповідальність, бо висловити якусь гіпотезу - замало, треба ще вміти й могти відстояти ЇЇ.
Слід зважати й на те, що етнонімні дослідження - допоміжні в історичних дисциплінах, їх самих, як правило, недосить для остаточного вирішення історичних питань, що за своїм характером вимагають залучення ряду інших даних. У такому разі не тлумачення етноніма має визначати певне бачення етнічної історії, а навпаки, аналіз історичних фактів має підтвердити або заперечити те чи інше тлумачення. Недостатньо звести етнонім до якогось конкретного слова. Потрібно відповісти й на запитання: чому? Досить часто це зробити непросто, особливо через загальну недостатність наших знань про давню історію. Однак вибору немає. Без урахування цього жодна гіпотеза не може вважатися аргументованою. Тоді це вже не наука.
Нині в більшості випадків лише тлумачення етноніма як самоназви може вважатися аргументованим. Тому насамперед дослідник має для себе з'ясувати: чи відповідає здогадне значення назви вимогам щодо самоназв? Негативна відповідь тут недвозначно промовляє не на користь пропонованої етимології. Потребують з'ясування й інші важливі аспекти. Чи є приклади подібного творення етноназв? Чи підтверджується етимологія лінгвістичне (надто коли має місце перерахунок звуків)? Як пропоноване тлумачення етноніма відбите в антропоніміці, топоніміці, гідроніміці?
Чи підтримує тлумачення історичний матеріал і як нове тлумачення змінює уявлення про нашу давню історію?
Однак без практичних спроб по-новому осмислити й витлумачити етнонімний матеріал теорія так і лишається голою теорією. Нас має тішити, що перші практичні спроби вже робляться. Для прикладу назвемо монографію українського індолога Степана Наливайка "Таємниці розкриває санскрит", у якій ціла низка давніх етнонімів (українці, руси, таври, кімери, сівери, дул/би, бужани, слов'яни, сколоти, дандарії, ятвяги) тлумачаться абсолютно по-новому. І прикметно, що всі ці етноніми переконливо тлумачаться дослідником саме як самоназви. У нашій статті немає змоги навести бодай дещицю з того величезного матеріалу, що його щедро залучив дослідник для обґрунтування і вмотивування своїх етимологій. Тому краще читачеві самому ознайомитися з ними в першоджерелі. Зазначимо тільки, що більшість запропонованих етимологій не викликають заперечень і що за аргументованістю вони набагато перевершують існуючі тлумачення.
Сила традиції - велика річ, і людині часто зовсім непросто відкинути те, до чого звикла. Але ж звичне ще не означає, що воно достовірне, істинне - сам розвиток історичної науки на кожному кроці підтверджує це. І коли вже зараз очевидно, що левова частка етнонімів з давньої історії України витлумачена хибно, то чи не настала пора для нових, справді наукових, обґрунтованих, переконливих і зрозумілих етимологій?
Проте самого лише бажання тут замало: вкрай необхідні загальні правила, щоб за ними й розглядати проблематику етнічної історії. Потрібно визначити основні шляхи виникнення та принципи змін етнічних імен (окремо для самоназв та іншоназв), а також надійні прийоми використання цих матеріалів в історичних, археологічних і мовознавчих дослідженнях. Звісно, появі нових етимологій має передувати етап методологічних шукань і дискусій. Лише тоді нові етимології й нові історичні концепції торуватимуть шлях в українську науку й освіту.
Loading...

 
 

Цікаве