WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Методологічний інструментарій українознавця - Реферат

Методологічний інструментарій українознавця - Реферат


Реферат
не тему:
Методологічний інструментарій українознавця
З відновленням державної незалежності України почався новий етап розвитку українознавства як комплексної інтегруючої системи знань про Україну та українство. Особливість цього етапу полягає в тому, що в один могутній потік українознавчих досліджень зливаються всі течії, наукові школи як минулого, так і сучасності, ті, що діяли на етнічних теренах України й ті, що функціонували в діаспорі. Формується своєрідна соборність українознавців різних континентів, усіх поколінь, сама наука про Україну, з одного боку, поповнилась свіжими, молодими силами, які не закомплексовані стереотипами тоталітарного минулого, а з другого боку, в українознавстві досить потужно працюють дослідники, які формувалися під пресом методології марксизму, але зуміли відійти від її догм, розірвати з ідеологічною заангажованістю, по-новому переосмислити свою роль у науковому обґрунтуванні феномену українства, його історичної місії, сприйняли українську національну ідею і прагнуть оптимально прислужитися Україні. За таких умов виняткового значення набувають проблеми методологічного інструментарію українознавця, опрацювання сучасних методик українознавчих досліджень.
Актуальність розробки методологічних проблем українознавства зумовлюється, окрім зазначених чинників тим, що серед однієї частини дослідників побутує недооцінка значення методології в науковому пізнанні, ігнорування набутого досвіду, трафаретне трактування методологічних принципів, методів, прийомів і способів дослідження, а серед другої має місце ігнорування методології взагалі. Роздаються також голоси про те, буцімто звертання до методологічних проблем є данина минулому і суперечить свободі творчості. Досить переглянути автореферати кандидатських і деяких докторських дисертацій, аби пересвідчитися в методологічній плутанині, безпосередності багатьох науковців.
Заради об'єктивності слід визнати, що проблеми методології українознавства, його методологічного інструментарію, недостатньо опрацьовані. Лише окремі їх аспекти дістали висвітлення у працях П.Кононенка, Л.Токаря та ін. Пропонована стаття має за мету з'ясувати зміст поняття "методологічний інструментарій", розкрити його системний характер, структуру, охарактеризувати основні компоненти.
Виходячи з того, що українознавство є системою знань, у якій приріст нових знань досягається на межі різних наук про Україну й український народ: історії, філософії, права, етнології, етнографії, філології, соціології, культурології, циклу знань з економіки, демографії, природознавства, географії і т.д., питання методології українознавчого дослідження мають пріоритетне значення. До того ж, методологія українознавства, окрім загальнонаукових методологічних засад і методів, включає в себе й методологію галузевих наук про Україну, що й надає їй інтегрального комплексного характеру, потребує системного підходу. Нагадаємо, що термін "методологія" має грецьке походження: methods - шлях дослідження, теорія і підходи до пізнання та logos - вчення, наука, тобто йдеться про науку пізнання, вчення про методи. Сучасна методологія ґрунтується на загальній теорії наукового пізнання, на здобутках досвіду і виступає як синтез теорії і практики наукового дослідження.
Який зміст вкладається у поняття "методологічний інструментарій українознавства"? На наш погляд, це система принципів (правил), методів, прийомів, способів і засобів наукового пізнання . Методологічний інструментарій українознавця можна розглядати як взаємозв'язаний, органічно цілісний комплекс трьох основних компонентів:
а) принципи (правила) дослідження;
б) методи (прийоми, способи) пізнання;
в) допоміжні або спеціальні засоби дослідження. Оргтехніка, інформаційні технології, обчислювальна техніка тощо.
Зупинимось докладніше на характеристиці кожного з перелічених компонентів методологічного інструментарію українознавця. Його основу, або фундамент складають методологічні принципи. Під принципами дослідження розуміють емпірично вироблені, науково осмислені і практично усталені найважливіші правила пізнання, дотримання яких закладає гарантії глибокого вивчення і правдивого висвітлення тієї чи іншої проблеми, явища, події тощо. Побутує думка, ніби визнання методологічних принципів, впровадження правил наукового пізнання є даниною марксистським догматам, пережитком тоталітарної доби. При цьому замовчується, що більшість з існуючих правил наукового дослідження були опрацьовані та виведені ще задовго до зародження марксизму, що комуністична система ідеологізувала деякі принципи, зокрема історизм, сформулювала і насаджувала лише матеріалістичне розуміння історії, партійно-класовий підхід в усіх галузях науки і суспільного розвитку, а на саме українознавство було накладено ідеологічне табу.
Найважливішими правилами українознавчого дослідження є принципи історизму, системності, об'єктивності, всебічності, наступності (спадкоємності) світоглядності. Перелік цих принципів можна розширити, але виконання навіть перерахованих нами правил застерігає від помилок і прорахунків будь-якого дослідника. Ці принципи виведені з багаторічної дослідницької практики з набутого досвіду наукових шкіл Європи. Більшість з них сповідували провідні вчені України, які стояли біля витоків українознавства, зокрема М.Максимович, М.Костомаров, В.Антонович, М.Грушевський, І.Франко, І.Крип'якевич та ін.
Що означає принцип історизму в українознавстві? Це універсальне правило, характерне для будь-якого наукового пізнання, однак в українознавстві воно має свою специфіку, зумовлену системним характером знань. Історизм орієнтує українознавця на послідовно історичний підхід як до суспільних процесів, подій і явищ у житті України й українського народу, так і до розвитку українознавчих знань, врахування конкретних умов, у яких жив і творив українознавець, у яких видавались його праці, утверджувались наукові концепції.
Візьмемо, для прикладу, таку наскрізну українознавчу проблему, як етногенез українського народу. Дослідити її можна лише в опорі на конкретно-історичний та хронологічний підхід до вивчення всіх його етапів, починаючи від зародження людського життя на теренах України, розселення дослов'янських і ранньослов'янських племен, етнічної консолідації тих слов'янських племен, які склали основу давньоукраїнської народності, формування української нації, до її еволюції у націю політичну. На засадах принципу історизму можна виявити провідні тенденції етногенезу, вивести його закономірності, встановити його взаємозв'язок з державотворенням.
Сфера застосування принципу історизму винятково широка. Він зорієнтований не тільки на аналізі і пізнання людського суспільства, а й процесів у розвитку природного середовища, які мають свою історію. Людина - частка природи, її головний компонент, ланка, яка зв'язує природу і суспільство.
Історизм передбачає конкретність вивчення будь-якого процесу, явища, аналізу конкретної ситуації, характерної длявідповідної епохи, доби, періоду, історичного часу, диктує їх розгляд у зв'язку з іншими процесами: політичними, філософськими, економічними, релігійними, адже українознавство - це великий пласт знань, пов'язаних не тільки з світським життям, а й з духовністю, історією релігії, церкви, міжконфесійних відносин.
Принцип системності з другої половини XX ст. теж набув характеру
Loading...

 
 

Цікаве