WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Літературне життя в діаспорі: 1945 – 1997 рр. - Реферат

Літературне життя в діаспорі: 1945 – 1997 рр. - Реферат

1962 р.
У 1954 р. молоде об'єднання звертається телеграмою доз'їзду письменників СРСР, що відбувався у Москві. Це було звернення до письменників, які жили та творили у Радянському Союзі, а також прохання до з'їзду вияснити, чому за 1923 - 1930 рр. лише з української літератури зникло 223 письменники з активнодіючих 259. Де вони і яка їхня доля? Ця телеграма була не лише запитом, а й вимогою до радянської системи, ніколи не забувати жертв української культури.
З перших кроків діяльності об'єднання почало налагоджувати контакти з подібними організаціями світу. Так, у 1954р. ОУП "Слово" контактувало з польським Інститутом літературним, з відомим місячником "Культура" (Париж), з Інститутом єврейської культури та єврейською секцією ПЕН-Клубу (Нью-Йорк), з болгарськими письменниками в екзилі.
Досить плідною була співпраця з українськими науковими установами, такими як: УВАН, НТШ, Науково-публіцистичний інститут, Українське історичне товариство. Разом із цими установами було створено та розпочато видання Енциклопедії українознавства.
У 1972 р. на нараді ОУП "Слово" широко обговорювалися арешти діячів культури в Україні. Було надіслано офіційного листа до Президента Америки перед його поїздкою до СРСР з проханням заступитися за українських культурних діячів. Щоб привернути увагу світової громадськості до арештів в Україні, було розіслано понад 50 листів до світових організацій та визначних діячів культури з проханням стати на захист українців.
Протягом першого періоду діяльність ОУП "Слово" виявлялася у двох аспектах: організаційному та творчому. Саме літературний процес дійшов до зрілої рівноваги, а українська проза зробила великий крок уперед.
У багатьох творах українські емігрантські письменники найбільшу увагу приділяли українцям за умов радянської дійсності. Таким є твір Тодося Осьмачки "Ротонда душогубців": страшний і разом з тим мистецьки правдивий образ українського народу, розіп'ятого сталінською системою.
Улас Самчук, окрім творів "Чого не гоїть огонь", трилогії "ОСТ", "На твердій землі", створив ще і низку спогадів "П'ять по дванадцятій", "На білому коні", "На коні вороному", "Планета Ді-Пі". У кожному з прозових творів У. Самчука постає певний етап великої епопеї української людини, що почала похід з "Волині", а закінчила у творі "На твердій землі".
Подібні проблеми піднімав у творах Іван Багряний. Це - "Маруся Богуславка", "Людина біжить над прірвою", головною ідеєю яких є віра в українську людину, в її творчу, братерську, людську душу.
У 60-х роках продовжували активно творити митці, що дебютували ще у 20 - 30 роках - це передусім представники "празької школи" (Є.Маланюк, О.Лятуринська, О.Стефанович, Н.Лівицька-Холодна), а також ті, хто жив і творив до початку Другої світової війни у Львові: С.Гординський, Б.Кравців, Б.Нижанківський. Окрім прозових творів, вартими уваги є твори поетичного жанру В.Барки, В.Лесича, Я.Славутича, О.Тарнавського, І.Качуровського, О.Веретченка, Б.Олександрова.
Більш знайома широкому загалу творчість представників "нью-йоркської групи", яка була свіжим елементом в ОУП "Слово". Представники цієї групи підняли проблему традиції та новаторства, "батьків та дітей", успадкували деякі риси поетики "пражан", але з іншого боку, в їхній творчості відчувається перевага особистісного начала, деканонізація поетичної мови, оновлення стилю. Саме такою була й естетична основа найрадикальнішого крила "шістдесятників" (поетів київської школи).
У галузі літературної критики уваги заслуговують монографічні дослідження Ю.Шереха та Я.Славутича.
У 1975 р. з'їзд обрав Головою Об'єднання О.Тарнавського.
У 1982 р. відбувся шостий з'їзд Об'єднання, на який прибуло 70 українських письменників з різних міст Америки, Канади, Європи, Австралії, щоб обмінятися думками та планами на майбутнє. З'їзд прийняв маніфест за тісний зв'язок з літературним процесом в Україні, а також висловив гострий протест проти переслідування митців на материковій Україні.
Зазначимо, що українська література стала предметом дослідів на університетському форумі. Про це свідчать літературознавчі праці англійською мовою Ю.Луціва, Г.Грабовича, В.Жили, І.Фізера, Д.Струка, Я.Славутича. Г.Костюк, окрім літературознавчої праці, підготував та видав зібрання творів М.Хвильового та В.Винниченка.
Часи перебудови у колишньому СРСР дали змогу ближче познайомитися з українськими письменниками, відвідати материкову Україну. До цього моменту не дожило дуже багато представників мистецьких кіл еміграції.
Початок нового відродження України 1989р. приніс нові знайомства з письменниками в еміграції та їхніми творами. 54-й конгрес Міжнародного ПЕН у Торонто - Монреалі схвалив новоорганізований Український ПЕН у Києві.
У 1990 р. відбувся сьомий світовий з'їзд ОУП "Слово", на якому були також присутні письменники з України О.Микитенко, Ю.Сердюк, В.Тарнавський, М.Вінграновський, що прибули на запрошення президії "Слова". Це було свято для діаспори, адже вони сподівалися почути якомога більше про Батьківщину, про початок нового відродження країни. М.Білоус-Гарасевич згадує: "З биттям серця, спішу зустрітися з киянами… Піднімаються всі четверо такі рідні й такі далекі: стримані, холодні, ввічливі, в собі заховані. Відчуваю, що вони не мають ніякого бажання (а може далі бояться) пізнати нашу душу й свою ховають. Підкреслено чемно відповідають на питання короткими ніякими відповідями, нічого не питають, не нав'язують розмови на жодну тему, не розповідають, не заохочують до розповіді". (Білоус - Гарасевич М. Ми не розлучалися з тобою, Україно. - Detroit, 1998. - С.775).
Це був найкращий з'їзд Об'єднання з погляду організації, мистецького рівня. Головою ОУП "Слово" було обрано О.Тарнавського. Представники Спілки письменників України відкрили своє членство для авторів з діаспори, що сприяло зміцненню літературних та організаційних зв'язків: багато письменників побувало на Батьківщині, а члени СПУ - в США, Канаді, Австралії.
Третій період діяльності ОУП "Слово" почався у 1993р. з трагічної ноти - у 1992 р. помер Голова Об'єднання О.Тарнавський; його замінила Ліда Палій, яка була обрана головою ОУП "Слово" у листопаді 1993 р. Третій період діяльності Об'єднання відзначається тісними зв'язками з письменниками та критиками України, про свою діяльність ОУП інформувала громадськість України через канадське міжнародне радіо, а також через пресу. На Батьківщину пересилалися книжки та цілі підшивки "Слова" для ознайомлення читачів з творами емігрантських письменників. Окрім того, до Об'єднання надсилали праці багато авторів з України, які були розміщені у "Свободі", "Нових днях".
Загальні збори, проведені кореспонденційним способом, 30 жовтня 1997 р. схвалили діяльність ОУП "Слово", але більшість членів висловили згоду на припинення діяльності Об'єднання. Тому робота Об'єднання обмежилася лише видавничою ланкою, а поточна діяльність ОУП "Слово" була припинена.
Loading...

 
 

Цікаве