WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Концепт національного виховання у науковому доробку Н.Григор’єва - Реферат

Концепт національного виховання у науковому доробку Н.Григор’єва - Реферат

заохочувати дітей віднаходити нові слова відповідно до змісту, щоб кожна дитина по-своєму висловлювала думку.
Слово консервує поняття. Якщо запам'ятовується добре формула, то надовго нотується в пам'яті і поняття. Консервування стає міцним лише тоді, коли формулу частіше згадувати, повторювати.
Після того, як більшість сформулює власні визначення, вчитель вибирає з них найкраще або з кількох складає найзрозуміліше і пропонує одному з школярів записати його на дошці, а іншим - переписати в зошити. Найкраще речення-формулу треба завчити дітям напам'ять. Зошитам, в яких діти записують підібрані разом речення-формули, надається велике значення.
Н.Григор'єв упевнений, що підручники спочатку зовсім не потрібні, бо вони привчають дітей не додумуватися до всього власним розумом, а заглядати, "як то в книжці написано". Навіть тоді, коли дітям доведеться користуватися підручником, не слід зловживати ним. Він потрібен лише для того, щоб по ньому пригадувати те, що раніше вчили. Будь-яке нове пояснення, нові відомості повинні завчатися, перш за все, з розмови, з бесіди.
Однак, коли Н. Григор'єв зазначає, що не слід зловживати підручником, це не означає, що він зовсім не потрібний. Термін "підручник" в українській мові чітко вказує на те, що він мусить бути під рукою, щоб, у разі потреби, до нього звертатися. Українська назва більш адекватно характеризує роль шкільної книги, ніж російська - "учебник", яка наводить на думку, що за книгою потрібно навчатися. Тому Н.Григор'єв вважав за необхідне: 1) спостерігати, щоб діти не заглядали до підручника під час викладу нового матеріалу; 2) не вимагати, щоб діти давали визначення словами підручника; 3)спостерігати, щоб діти не завчали по підручнику те, чого не розуміють; 4) вимагати, щоб діти вивчене по підручнику вміли переказати своїми словами і 5) не дотримуватися сліпо рамок програми і тексту підручника. Але в будь-якій науці є такі дефініції, які потрібно завчати слово в слово, особливо дітям. Наприклад, хоча б і визначення, що таке сім'я, господар і т. п. Маючи на увазі, що пам'ять у дітей м'яка, що мова не вироблена, що самостійне мислення не розвинене і т. д., неодмінно треба домагатися, щоб такі формули були вивчені слово в слово. Деякі досить важливі історичні закони також необхідно вивчати напам'ять. А це можна зробити, лише часто повторюючи їх у підручнику. До речі, про потребу заучування формул, а іноді й цілих уривків з історії слово в слово. Останнім часом учителі, зі страху перед безглуздим "зубрінням", кинулись в іншу крайність: стали скасовувати будь-яке вивчення напам'ять. Але дитина, не завчивши слово в слово формулу, не буде мати й точного поняття або скоро забуде й ніколи не використає його. Навпаки, вивчивши формулу слово в слово, навіть без бажання й неусвідомлено, вона може пригадати її легко і через кілька років, а пригадавши формулу, навіть механічно, має змогу відтворити в пам'яті і її зміст, а отже, подумавши, зрозуміти її суть, що допомагає людині з'ясувати в житті ті чи інші історичні стосунки і явища. Виходить, коли більше розумно завчених формул-законів залишиться в голові дитини, тим більше є надія, що з неї вийде свідома і тямуща людина.
Наука "зубрінням" не розвиває, а наука "своїми словами" не залишає надовго точних відомостей. Тому варто обидва методи розумно об'єднати, тобто будь-які відомості спершу розтлумачити, потім запропонувати викласти у власно сформованих реченнях-формулах і, нарешті, твердо їх завчити напам'ять слово в слово.
Закінчивши з визначенням поняття про сім'ю, вчитель звертає увагу дітей на роль у ній хазяїна (господаря), на ставлення членів сім'ї до нього і навпаки, на увагу до його наказів, на значення спільної праці і т. ін. Цим він формує поняття про необхідні умови сімейного життя, про владу в сім'ї, про сімейні закони і т. п., допомагає учням сформулювати ці поняття. Все це має відбуватися у процесі розмови, запитань-відповідей про відоме сімейне життя, порівнянь.
Спершу діти узагальнюють всю інформацію, а потім, під керівництвом учителя, вибирають найхарактерніші ознаки, формулюють визначення і після того, як педагог оголосить найкраще, записують його на шкільній дошці і в зошитах, а потім завчають напам'ять.
Ознайомити дітей з поняттям про сімейний закон, найвищу владу в сім'ї, потрібно також для того, щоб простіше було їм зрозуміти, що таке верховна влада, державний закон і т. ін. Коли діти на прикладі сім'ї добре зрозуміють стосунки господаря і членів сім'ї, вагу сімейного закону і т. ін., тоді легше розглянути поняття про верховну владу, державний закон, звернувши лише увагу на різницю в обсязі території їх панування. Взагалі варто дотримуватися принципу: "близьке й знайоме повинно стати за ґрунт для чужого й невідомого". Тому всіма відомостями про сім'ю необхідно скористатися так, щоб на них побудувати всі наступні необхідні історичні поняття. Так, під керівництвом учителя учні починають виясняти, що то за громада - село, які його характерні ознаки. Вони констатують, що: 1) одній сім'ї в полі або в лісі погано, а тому люди живуть по кілька сімей - хуторами, селами; 2) село має визначену спільну територію; 3) в селі є такі справи й роботи, які треба здійснювати разом; 4) село має свою найвищу владу - схід; 5) постанова сходу - закон для всього села і констатують, чим корисне життя в селі, в сільській громаді.
Після цього порівнюються відомості про сім'ю з відомостями про село, звертається увага на роль сім'ї у селі: 1) родинні зв'язки, 2) спільна мета, спільні інтереси, 3) спільна територія, 4) спільна праця, 5) одна найвища влада, 6) одні закони, яких усі повинні однаково дотримуватися, 7) користь від гуртового життя і т. д. Окреслюється різниця між сім'єю і селом як формами громадського життя за тими ж ознаками. Коли дітизрозуміють, що таке сім'я і що таке село, вмітимуть легко пояснити ті чи інші стосунки людини із сім'єю і селом, зрозуміють роль цих способів об'єднання в житті людини, тоді легко перейти й до з'ясування того, що таке "держава". Але щоб ясніше викласти дітям схему державного механізму, не завадить ознайомити їх хоча б у загальних рисах з тим, що таке волость, повіт і губернія. Далі подати відомості про те, хто такий верховний Володар, як він править державою, складає для неї закони. Тут слід коротенько сказати, які є верховні володарі в інших краях.
Такий варіант роз'яснення, що таке держава, є корисним, бо діти весь час ідуть від легкого й відомого до складнішого й невідомого поступово, працюючи над знайомим матеріалом; працюють із задоволенням; привчаються самостійно мислити й спостерігати; самотужки втілювати свої думки в особисто сформовані речення. Підходячи до предмета з різних боків, поглиблюючи відомості про нього, діти легше запам'ятовують їх; не звикають до апатичного "зубріння". Оперуючи весь час матеріалом з власного життя, вони проймаються до нього повагою, а розуміючи його наукову цінність, привчаються не шукати прикладів з історії інших країн.
Наступне завдання вчителя - пояснити, що таке національність. Для цього він повинен іти тим самим шляхом. Слід розпитувати дітей, чи в кожній сім'ї всі однієї віри, чи однією мовою розмовляють, чи за однаковими звичаями живуть. Якщо у певному регіоні немає росіян, поляків чи представників інших національностей, то там можна розпочати з питань про село: чи всі у селі однієї віри, однією мовою розмовляють, однаково вдягаються. В інших випадках слід звернути увагу на те, що в одному селі можуть жити люди різної віри, мови, звичаїв, такі, що не належать до однієї сільської громади. При цьому вчитель
Loading...

 
 

Цікаве