WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Збереження національної ідентичності русинів-українців східної Словаччини - Реферат

Збереження національної ідентичності русинів-українців східної Словаччини - Реферат

Україна. - 1999. - 13 травня - С. 3, "Шлях політичного русинства на Закарпатті - дорога в нікуди" // Срібна земля - фест. - 1999. - 27 трав. - С. 15 та ін. Напідставі першоджерел, автор розкриває антиукраїнську суть політичного русинства, спрямованого на відрив Закарпаття від України, на штучне витворення із закарпатських українців нового народу. Дослідник переконливо показує, що ідеологи політичного русинства перебувають на службі імперських сил Москви, блокуються із світовими силами зла, які не сприйняли незалежності України й обстоюють в Українських Карпатах свої політичні та економічні інтереси[3].
Спроба створити ще один етнос на Закарпатті лише загострює проблему асиміляції закордонних русинів. Постає питання, чи вигідно країнам, де проживають русини, підтримувати сепаратистський рух політичного русинства? Що буде наслідком відречення русинів від України? Невже хоч одна з держав віддасть бодай найменший шматочок своєї землі новій русинській державі? Ні! Наслідком буде легка й швидка асиміляція національної меншини, яка не має країни-заступниці, не знає, звідки чекати інформаційної та матеріальної підтримки, і може сподіватися тільки на свої сили. Така меншина довго не проживе.
Ось що каже про це Олекса Мишанич: "Якщо ті національні меншини в Словаччині, Угорщині, Югославії і Польщі, які визнають себе окремою національністю - русинами, віддаляться від українського етносу, оголосять "нічиїми", самі оберуть шлях своєї національної загибелі. Ми всі розуміємо, що ні Польща, ні Словаччина, ні Угорщина, ні Югославія не будуть респектувати таку кількатисячну "національність". За нею не буде своєї держави, не буде корінної нації й вона буде приреченою на повну національну смерть, тобто буде асимільована. Це нині успішно робиться. Замість консолідації нації русинський політичний сепаратизм розвалює її, подрібнює і знищує"[4].
Повернемось до конкретної ситуації з русинами в Словаччині. Товариство інтелігенції русинів Словаччини провело ґрунтовне дослідження серед жителів Східної Словаччини, яке покликане було окреслити сучасну ситуацію русинської меншини, її погляди та переконання не лише щодо національної свідомості та самоідентифікації, а й стосовно всіх сфер життя суспільства та перспектив розвитку в регіоні. Одна з частин опитування стосувалася якраз самоідентифікації. Було задано питання про те, до якої національності респонденти записалися під час переписів населення 1991 та 2001 років. Відповіді були такими: у 1991 р. русинами записалося 51,2% респондентів, словаками - 30,1%, українцями - 13%, не знають (чи не пам'ятають) 5,4% опитаних. У 2001 р. русинами вже записалося 69,6% опитаних, словаками - 24,1%, українцями - 6%, і до інших національностей віднесло себе 0,3% респондентів. Бачимо, що за десять років 7% опитаних з українців перетворилися на русинів чи словаків. Якщо вважати, що русини - це частина українського народу, то процес повернення до близьких коренів є природним. Але у згаданому вище дослідженні маємо відповідь і на те, що думають респонденти про своє походження. Цікаво, що 32,2% опитаних ніколи не задумувалися про своє походження, 28,6% вважають, що походять від східних слов'ян, 14,2% бачать своїх предків у білих хорватах, 9% вважають, що вони є власне українцями, 6% - що вони є словаками східного обряду, 4,8% - думають, що походять від змішання українців, словаків та поляків, 2,7% вважають себе західною частиною російського народу, 0,9% - нащадками етрусків або дали інші відповіді. Якщо розмежувати ці дані за віковими категоріями, то побачимо, що ніколи не задумувалися про своє походження більшість людей середнього віку (73,49%), так само відповіли 51,47% старших респондентів і 53,33% - наймолодших. Респонденти середньої генерації, очевидно, замолоду отримали дуже мало знань щодо свого походження, а нині вже не змогли поповнити ці знання. Навпаки, старша генерація ще зберегла в пам'яті деякі відомості про те, звідки походить, а молодші люди за останні десять років чули або читали досить багато інформації про русинів. Таку думку підтверджує і те, що графу "походження від білих хорватів" у людей 40 - 50-річного віку відмітило лише 9,6%, коли серед інших вікових категорій таку відповідь дало від 14 до 17% респондентів. Графу "українське походження русинів" найбільше відмічали респонденти, старші за 65 років (16%), а серед інших вікових категорій "так" відповіли приблизно 9% опитуваних[5]. Тобто засоби масової інформації найбільше впливають на свідомість молоді, яка може й не прислухатися до думки старшого покоління.
Отже, бачимо, що боротьбу за виживання українських діаспор, зокрема у Словаччині, треба починати з консолідації зусиль українських організацій та українських громад за кордоном. У кожній країні, де живуть українці, є люди-ентузіасти, які всіма силами стараються зберегти рідну культуру й мову, передати їх новим поколінням українців. Таких лідерів ми маємо підтримувати в першу чергу. Українські освітні організації плідніше працюватимуть, налагодивши зв'язок одна з одною, маючи можливість ділитися досвідом, навчальними матеріалами та натхненням.
Найважливішими осередками збереження й розвитку національної культури є школи. А українські та русинські школи у Словацькій республіці невпинно зникають, мову викладання міняють з української та русинської на словацьку. Але ж виховання дітей материнською мовою є основним засобом збереження та укріплення національної свідомості, що означає і збереження та розвиток національної культури, як і інших етносоціальних та етнопсихологічних відмінностей народу. В усіх випадках зміна мови викладання з української на словацьку відбулася за бажанням батьків. Не дивлячись на це, Словацька держава намагається утримувати українські школи навіть там, де кількість учнів є нижчою встановленої норми (15 учнів). Це гарний приклад для України, яка повинна докласти всіх зусиль для повернення тисяч людей до рідного етносу, а з ними до України повернуться й серця їхніх нащадків.
Література
1. Мушинка М. Русини-українці Словаччини 90-х років ХХ століття. - Десять років демократії (1989 - 2000). Здобутки і втрати. - Ужгород, 2002. - С. 31 - 44.
2. Бача Ю. Здобутки і втрати українців Чехословаччини протягом останніх десяти років. - Десять років демократії (1989 - 2000). Здобутки і втрати. - Ужгород, 2002. - С. 56 - 66.
3. Хланта І. Сучасний стан національного питання в Закарпатській Україні. - Десять років демократії (1989 - 2000). Здобутки і втрати. - Ужгород, 2002. - С. 44 - 56.
4. Мишанич О. Закарпатський політичний сепаратизм: міфи і дійсність. - Десять років демократії (1989 - 2000). Здобутки і втрати. - Ужгород, 2002. - С. 12 - 24.
5. Lipinsky J. Sabareflexia postavenia a vyvoja Rusinov na Slovensku. - Robert Vicovydavatelstvo, 2002. - 128 s.
6. Scitanie obyvatelov, 2001. - S. 19, 21.
Loading...

 
 

Цікаве