WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Законодавче забезпечення мовних прав і обов’язків в Україні - Реферат

Законодавче забезпечення мовних прав і обов’язків в Україні - Реферат

при здійсненні повноважень органами державної влади та органами місцевого самоврядування (мова актів, роботи, діловодства, документації тощо), а також в інших публічних сферах суспільного життя, які визначаються законом (частина п'ята статті 10 Конституції України)". Таким чином, Конституція надає мені право чути від Київського міського голови Черновецького виключно українську мову, але це право порушено, оскільки відповідач, його представник і суд визнали, що Черновецький як міський голова спілкується російською мовою. Навіть подані відповідачем до суду заперечення цинічно викладені частково російською мовою. Я не розраховував, що Шевченківський суд м. Києва візьме до уваги мої посилання на "Загальну декларацію прав людини" та Конвен-цію "Про захист прав і основних свобод людини" 1950 р., а тим більше на Рамкову конвенцію "Про захист національних меншин", яка визначає межі функціонування мови національних меншин та покладає на національні меншини обов'язки. Адже, як свідчить практика, примус до роботи з перекладу, втручання в особисте життя, піддання такому, що принижує гідність поводженню, - це в Україні не стосується українців. Я був глибоко переконаний, що саме рішення Конституційного Суду є вагомим аргументом для визнання дій Черновецького неправомірними. Але мені відмовленона підставі статті 10 Конституції!!! Суддя в постанові по-вторила тезу заперечення відповідача: російській мові гарантується вільний розвиток і використання. Такого нахабства від окупантів я не чекав. Навіть Конституційний Суд - це вже бутафорія до Нєзалєжної. Навіщо він потрібен, якщо діє право окупанта? Може, для того, щоб і він, Конституційний Суд, став інструментом окупації?
Маленьке узагальнення, яке необхідно зробити після ознайомлення з мовними правами українців, передбаченими чинним законодавством. Варіант "нє нравітся - нє покупай, нє чітай, нє смотрі, нє слушай" - не проходить. Має діяти варіант: порушуєш права - не виробляй, не торгуй, не друкуй, не показуй, не транслюй. Доречне, на перший погляд, зауваження, що росіяни - теж люди і мають ті ж самі права в Україні, ґрунтується виключно на ігноруванні тієї обставини, що росіяни є національною меншиною. А ця обставина є суттєвою для визначення прав і (не забуваймо) обов'язків.
Тому ознайомимось з мовними правами національних меншин. Вони викладені в Рамковій конвенції "Про захист національних меншин". Існує також Конвенція "Про забезпечення прав осіб, які належать до національних меншин", підписана в Москві 21 жовтня 1994 р., але вона є документом, обмеженим в дії територіями 12-ти держав, і, в основному, дублює Рамкову конвенцію. Тому базовою має бути Рамкова конвенція "Про захист національних меншин". У цьому документі темі мови приділені статті 10, 11, 12 і 14.
Але спочатку зверну вашу увагу на статтю 4, в якій читаємо: "Сторони зобов'язуються гарантувати особам, які належать до національних меншин, право рівності перед законом та право на рівний правовий захист. У цьому зв'язку будь-яка дискримінація на підставі приналежності до національної меншини забороняється". Перебіг розгляду судових позовів українців щодо захисту свого права на українську мову свідчить про відсутність "права рівності перед законом та права на рівний правовий захист" та про наявність "дискримінації на підставі приналежності" саме до української нації.
Цитую далі статтю 4: "Сторони зобов'язуються вжити, у разі необхідності, належних заходів з метою досягнення у всіх сферах економічного, соціального, політичного та культурного життя повної та справжньої рівності між особами, які належать до національної меншини, та особами, які належать до більшості населення. У цьому зв'язку, вони належним чином враховують конкретне становище осіб, які належать до національних меншин. Заходи, вжиті відповідно до пункту 2, не розглядаються як акт дискримінації".
Тож, спираючись на "повну та справжню рівність між особами" та "враховуючи конкретне становище осіб, які належать до національної меншини та до більшості населення", розглянемо статті 10, 11, 12 та 14 на предмет дискримінації українців у незалежній Україні.
Стаття 10. "1. Сторони зобов'язуються визнавати за кожною особою, яка належить до національної меншини, право на вільне і безперешкодне використання мови своєї меншини, приватно та публічно, в усній і письмовій формі." Прикладів "вільного і безперешкодного використання" української мови може навести будь-який українець безліч. Тому мене не дивує інформація про побиття або утиски на роботі українців за те, що вони розмовляють українською мовою.
"2. У місцевостях, де традиційно проживають особи, які належать до національних меншин або де вони складають значну частину населення, на прохання таких осіб і якщо таке прохання відповідає реальним потребам, Сторони намагаються забезпечити, по можливості, умови, які дозволяють використовувати мову відповідної меншини у спілкуванні цих осіб між собою та з адміністративними властями." В Україні, де "традиційно проживають" українці, "адміністративні власті" спілкуються з українцями переважно чужою мовою. Це однозначний факт. І відстояти своє право непросто. Луганська міська рада надала луганчанину Мельничуку Сергію відповідь російською мовою і лише апеляційний суд визнав це порушенням.
Стосовно процитованої вище норми, розглянемо такий аспект: українець у місцевій адміністрації, де традиційно проживають національні меншини. У зв'язку з цим, доречно звернути увагу ще на один документ, взятий із сайту В.Ющенка ще у 2004 р. Називається він так: проект Указу Президента України "Про захист прав громадян на використання російської мови ...". На перший погляд, є певна відповідність цих двох документів один одному. Виходить, що українець в адміністрації має знати щонайменше дві мови або ще краще - забути рідну. Але зверніть увагу на застороги, викладені в Рамковій конвенції: "На прохання таких осіб і якщо таке прохання відповідає реальним потребам, Сторони намагаються забезпечити, по можливості". Чому такі перестороги? Та тому, що українець має право знати лише свою мову і не може бути приневолений до при-мусової роботи - вивчення чужої. А у випадку володіння чужою мовою не може бути приневолений до при-мусової роботи - спілкування чужою мовою без власного бажання. Навіть у місцях компактного проживання тих, хто гидує українською мовою або не
Loading...

 
 

Цікаве