WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Законодавче забезпечення мовних прав і обов’язків в Україні - Реферат

Законодавче забезпечення мовних прав і обов’язків в Україні - Реферат


Реферат на тему:
Законодавче забезпечення мовних прав і обов'язків в Україні
Тема розглядається з точки зору прав, передбачених міжнародним та внутрішнім законодавством, у порівнянні задекларованих прав з реальним станом прав паралельно українців та найбільшої національної меншини - росіян. Свідомо ставимо акцент якраз на такому порівнянні, оскільки саме російська мова є реальним і діючим інструментом знищення української нації. Бо лише мова є визначальним чинником національної належності. Тому в Рамковій конвенції "Про захист національних меншин" найбільш чітко і широко виписані саме мовні права. Українці повторюють шлях своїх північно-східних сусідів - фінномонгольських народів, що, перейнявши чужу їм слов'янську мову, перестали бути кимось, а стали "рускімі - чьими-то". Така постановка питання на часі тому, що в текстах міжнародних угод про права використовується термін "більшість населення", а ми, українці, перетворюємось у меншість, що, будучи більшістю, має в себе вдома прав значно менше, ніж російська меншина.
Але спочатку наївне питання. Чому в Україні на всіх рівнях під будь-яким приводом уникають розгляду тем, пов'язаних з правами українців? Відповімо: тому що права людини в цілому і право на мову зокрема є базовим елементом гідності. І тому спочатку слід з'ясувати, що таке гідність, достоїнство. У новому "Тлумачному словнику української мови" читаємо: достоїнство, гідність - це зовнішній (підкреслюю - зовнішній) вияв усвідомлення своїх прав, свого значення, поваги до себе. Як бачимо, гідність - це дуже просто: спочатку пізнай і усвідом свої права, а потім зовнішньо прояви це усвідомлення - і ти матимеш гідність. А який стан дотри-мання мовних прав українців в Україні? Їх суцільне ігнорування. І де той зовнішній вияв усвідомлення своїх прав? Нема. Чому? Бо українці не знають своїх прав і не знають, як їх зовнішньо виявити. А кому потрібно, щоб українці мали гідність? Очевидним є те, що окупаційна влада зацікавлена у відсутності у підкорених гідності, а відтак - і в приховуванні від корінної нації відомостей щодо її прав.
Розглядаючи законодавчі акти про права, слід пам'ятати і про обов'язки, покладені на сторони тими ж документами. Це суттєво. Які ж у нас мовні права, стосовно кого вони порушуються, як вони узгоджуються з обов'язками?
Мовні права викладені в "Загальній декларації прав людини", в Конвенції "Про захист прав і основних свобод людини" 1950 р., в Рамковій конвенції "Про захист національних меншин", в Конвенції "Про забезпечення прав осіб, які належать до національних меншин", у Конституції, в Законі "Про мови в Українській РСР" та в Законі "Про захист прав споживачів".
По можливості, цитуватиму неповні тексти тих чи інших статей, а лише саму їх суть.
Базовим документом при розгляді прав людини має бути "Загальна декларація прав людини". У статті 2 зазначено: "Кожна людина повинна мати всі права і всі свободи, проголошені цією Декларацією, незалежно від ..., мови, ..., національного ... походження ...". Далі в тексті згадка про мову відсутня, але є статті, що мають до мови безпосереднє відношення. Так, у статті 12 читаємо: "Ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте ... життя, .... Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань".
Аналогічні вимоги викладені і в Конвенції "Про захист прав і основних свобод людини 1950 року". У статті 14 говориться: "Здійснення прав і свобод, викладених у цій Конвенції, гарантується без будь-якої дискримінації за ознакою мови, ... національного походження ...". А в статті 8 зазначено: "Кожна людина має право на повагу до її особистого життя".
Який зв'язок вислову "особисте життя" з мовою? Звернімось до нового "Тлумачного словника української мови". "Особистий - який є власністю окремої особи, безпосередньо належить їй, власний, …який безпосередньо стосується якої-небудь особи, пов'язаний з нею; інтимний, приватний, індивідуальний". І ніхто не заперечить, що мова - це прояв діяльності людини, який безпосередньо стосується людини, пов'язаний з нею і є приватним, індивідуальним. Мовою українців є українська мова. Це є одним із проявів буття і прямо стосується особистого життя українців. Тож порушення мовних прав шляхом застосування у суспільному житті України чужої мови та ігнорування української мови є "безпідставним втручанням в особисте життя", і це явище має тотальний характер - від мови спілкування продавця магазину до мови виступу президента.
Щодо права на захист від такого втручання або таких посягань, то певні норми в законодавстві Укра-їни існують. Проблема не тільки в ігноруванні державою цих норм, а й у непоінформованості українців про ці норми та про можливість скористатися правом на захист.
Ось текст статті 5 "Загальної декларації прав людини": "Ніхто не повинен зазнавати..., нелюдського або такого, що принижує його гідність, поводження і покарання". Аналогічні вимоги викладені і в статті 3 Конвенції "Про захист прав і основних свобод людини" 1950 р.: "Жодна людина не може бути піддана нелюдському або такому, що принижує її гідність, поводженню".
Гидувати мовою корінної нації - це по-людськи? Це не по-людськи, і це принижує гідність. Існуюча практика переходу в спілкуванні на російську мову з українськими росіянами - це, на мою думку, зневага інтелекту цих росіян.
Цитую статті 22 та 27 "Загальної декларації прав людини": "Кожна людина, як член суспільства, має право на... здійснення необхідних для підтримання її гідності і для вільного розвитку її особи прав ... Кожна людина має право вільно брати участь у культурному житті суспільства". Чи може українець здійснити це право в умовах нехтування українською культурою? Ні. Чи може українець "вільно брати участь у культурному житті суспільства", якщо в цьому суспільстві обмежено існування його культури? Ні, не може. Чи є культурною людина, яка не знає мови свого роду (нації) або погано нею володіє? Ні.
І окремо про вислів "скільки мов я знаю - стільки раз я людина". У класичній праці "Думка і мова" відомий мовознавець О.Потебня з приводу двомовності писав: "Знання двох мов у ранньому віці - це не володіння двома системами зображення й повідомлення одного й того самого кола думок. Навпаки, воно роздвоює це коло й наперед утруднює досягнення цілісності світогляду, заважає науковому
Loading...

 
 

Цікаве