WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Дослідження Слова о полку Ігоревім - Реферат

Дослідження Слова о полку Ігоревім - Реферат

ірраціональних, і не лише його власних - вчинків, над якими він, зрештою, втратив контроль". Усе це - загальні слова, не підкріплені жодним фактом чи архівним документом.
Е.Кінан пише: "Працюючи в 1792 - 1793 роках з рукописними колекціями Санкт-Петербурга та Москви, він (Й.Добровський. - О.М.) ознайомився якраз із тими джерелами, що мають найочевидніші подібності з текстом "Слова": "Задонщиною" та "припискою" Домида на "Апостолі" 1307 року". Таке твердження явно суперечить фактам: "Задонщину" було відкрито у 1852 році, а приписку Домида на псковському "Апостолі" - у 1813-му тим же К.Ф.Калайдовичем. Й.Добровський міг ознайомитися із "Сказанням про Мамаєве побоїще" (спорідненим із "Задонщиною"), яке було відоме раніше, але приписувати йому знайомство з "Задонщиною" і припискою на псковському "Апостолі" - це вже явний домисел, який означає, що поважний професор не завдав собі труду глибше вникнути у загальнодоступні нині джерела.
ІV
Автор статті у "Критиці" посилається на те, що у "Слові" присутні "австрійські" (галицькі та буковинські) аспекти, актуальні для кінця ХVІІІ ст., зокрема слов'янське питання, пов'язане із поділами Польщі. Розбрат між слов'янами (Росією і Польщею) дав змогу Прусії й Австрії захопити слов'янські землі. Й.Добровський, як вважає Е.Кінан, був перейнятий слов'янофільськими ідеями і "вочевидь" (особливо під час нападів марення) схвалював експансію Російської імперії до кордонів Перу та Індії і до земель, які слов'яни, на його думку, займали споконвічно". Слов'янське питання, отже, тривожило Й.Добровського, і цей міжслов'янський розбрат (три поділи Польщі) знайшов відгук у "Слові". При цій нагоді Е.Кінан наводить думку А.Мазона: "Чи не слід уважати цей текст ("Слово". - О.М.) поетичним додатком до Ясського миру?" Ця ж думка ілюструється і згаданими в "Слові" географічними назвами "Тмуторокань" і "Дунай", які нібито для автора кінця ХІІ ст. були далекими, а наприкінці ХVІІ ст. активізувалися, оскільки пов'язувалися із завойовницькою політикою Росії на Півдні. Така гадка можлива, але з не меншою вірогідністю вона вписується і в геополітичний контекст Русі ХІІ ст., бо назви "Дунай" і "Тмуторокань" у творі ХІІ ст. зовсім не є анахронізмом. Те саме можна сказати й про "Пліснеськ" на Львівщині, про яке автор статті говорить у контексті російсько-турецької війни 1787 - 1791 рр. Галицькі реалії в "Слові", як і "Дунай", Е.Кінан тлумачить не як реалії ХІІ ст., а як результат спостережень Й.Добровського з Праги за воєнними діями в Галичині й Буковині. Це дуже хисткі докази. "Галицизми" в "Слові", географічні назви "Пліснеськ", "Галич", "дебрь Кисаню" мають у "Слові" зовсім інші витоки, про які вчені написали вже чимало. Галицький вузол проблем "Слова" глибоко дослідив Л.Махновець. Таке широке й бездоганно точне використання в "Слові" реалій цього регіону він переконливо пояснює тим, що автором твору був Володимир Ярославич, який добре знав свій край і ввів Галицьке князівство в контекст поеми як органічну частину Русі. Штучне перенесення атрибутів давнього Галича з кінця ХІІ під кінець ХVIII ст., та ще й притягнення сюди імені Й.Добровського, не витримує критики, не дає навіть матеріалу для будь-якої предметної розмови. Щодо річки "Дунай", то ця назва вживається у "Слові" і в значенні конкретної річки, і як поетичний символ будь-якої великої ріки. Так само, як у творах давньоруського письменства та усної народної словесності.
Американський професор тлумачить "темний образ "дебрь Кисаню" як гебраїзм, виводячи його від "Кішонського потоку" (кн. Суддів 5.2) - старозавітної метафори місця кривавої різанини і смерті. З таким поясненням образу можна й не сперечатися, воно має право на існування як гіпотеза. Вживання цієї біблійної алюзії Е.Кінан приписує Й.Добровському як "серйозному християнському гебраїсту", вона, на його думку, є "абсолютно недоречною для Чернігова ХІІ сторіччя". Якщо це справді біблійний образ, то його міг використати будь-хто із староруських книжників, для яких була доступна й гебрейська мова, і старозавітні книги в слов'янському перекладі. Річ тут не стільки в тлумаченні цього образу, скільки в тому, що він безпідставно приписується і Й.Добровському.
Ще один "буковинський/галицький" фрагмент "Слова" Е.Кінан вбачає у звертанні Святослава Київського до галицького князя Ярослава Осмомисла і вважає, що "більша частина цього фрагменту не піддається задовільній інтерпретації". У цьому уривку, на його думку, теж відчувається "австрійська" присутність, привнесена сюди Й.Добровським. Професор посилається на Татіщева, який "говорив цілком ясно, що Ярослав укріплював міста на Дунаї", але повертає все в потрібне йому річище, заявляючи, що "в контексті габсбурзько-російсько-отоманської дипломатії 1790-х австрійська Буковина, звичайно ж, розглядається як ключ до Дунаю". З цього читач має зробити висновок про автора "Слова", який нібито відображав наприкінці ХVІІІ ст. австрійську політику в українських Карпатах. Насправді ж "Слово" та його "галицький фрагмент" відбивають реалії свого часу - кінця ХІІ ст. і не дають найменших підстав для перенесення їх в іншу історичну епоху. "Галицька присутність" у "Слові" породжена зовсім іншими чинниками, про які вже йшлося, тільки Е.Кінан свідомо обходить їх.
У цьому ж ключі написано й останній фрагмент статті, в якому тлумачаться два рядки "Слова" із зверненням Святослава Київського до Ярослава Осмомисла:
Стреьлаеши с отия злата стола
Салтани за землями.
Автор не погоджується з тлумаченням слова "салтани" як "султани" і висуває свою гіпотезу, що "салтани" першодруку треба читати як "с алтани". "Алтана" тут означає "невелика вежа", "крита тераса", "портик", "балкон". Італійське слово "altana" виникло в добу Відродження, вперше фіксується в німецькій мові 1417 року і широко побутувало з ХVІ ст. Е.Кінан вважає, що вживання цього слова підтверджує пізнє походження "Слова о полку Ігоревім". Його нібито знав і використав Й.Добровський, але помилково сприйняв його як спільне запозичення з латини. З автором можна погодитися в тому, що він заперечує тлумачення тих коментаторів "Слова", котрі бачили в цитованих рядкахнатяк на участь галичан у Третьому хрестовому поході (1189 - 1192). Але цю думку спростував ще Л.Махновець у 1989 році, який вичерпно прокоментував цитовані рядки і встановив, що галичани Ярослава Осмомисла таки брали участь у битві "за землями" - в Малій Азії. 17 вересня 1176 року візантійський імператор Мануїл І Комнин зустрівся у страшній битві з турками-сельджуками під керівництвом султана Килич-Арслана ІІ біля місцевості Міріокефал. У цій битві брали участь і наймані війська з Галичини. Ярослав Осмомисл був постійним союзником Мануїла І Комнина, допомагав йому найманим військом у війнах з турками, а отже й "стріляв салтани за землями". Форма слова "салтан" замість "султан" часто вживалася в давньому українському письменстві й фольклорі і є природною для української мови. Версія Е.Кінана, що в цих рядках йдеться про Ярослава Осмомисла, який стріляє із золотого трону (свого) батька з алтани, що дуже віддалена (за багато земель), не піддається розумінню. Притягнута вона тільки для того, щоб довести вживання Й.Добровським італійського слова "altana", тобто ще раз засвідчити, що "Слово" написав Й.Добровський.
V
Чи й справді Й.Добровський міг написати "Слово о полку Ігоревім"? Гіпотезу про таке авторство вперше висунув Е.Кінан, але тема Й.Добровський і "Слово о полку Ігоревім" - давня
Loading...

 
 

Цікаве