WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Дослідження Слова о полку Ігоревім - Реферат

Дослідження Слова о полку Ігоревім - Реферат

О.О.Зиміна була викладена в його малотиражному (ротапринт) виданні "Слово о полку Игореве". Источники, время написания, автор" (1963). У широкій науковій дискусії, організованій в АН СРСР 4 - 6 травня 1964 р., концепція О.О. Зиміна була піддана гострій критиці, результатом якої стала книга "Слова о полку Игореве" и памятники Куликовского цикла. К вопросу о времени написания "Слова" (М. - Л., Наука, 1966). Критика концепції О.О. Зиміна була настільки переконливою та науково обґрунтованою, що після цього питання про підробку "Слова" наприкінці ХVІІІ ст. і його залежність від "Задонщини" було знято.
Та ось нова, третя, версія: американський вчений беззастережно заперечує оригінальність "Слова о полку Ігоревім", часом його створення вважає 1792 - 1793 рр. і називає автора "підробки" - відомого чеського славіста Йосефа Добровського (1753 - 1829).
ІІІ
У науці про "Слово" впродовж ХІХ - ХХ ст. запропоновано понад двадцять можливих претендентів на його авторство: професіональний поет-співець, наближений до Ігоря Святославовича, вихователь і наставник Ігоря, учасник походу, людина світська, киянин, чернігівець, галичанин та ін., називалися імена - співець Митуса, Тимофій Рагуїлович, Домид, Ольстин Олексич, Біловолод Просович, князь Ігор Святославич, Ходина, Марія Васильківна та ін. Найбільш привабливими й обґрунтованими є гіпотези про авторство київського боярина Петра Бориславича (акад. Б.О.Рибаков) і Володимира Ярославича Галицького, сина Ярослава Осмомисла та брата героїні "Слова" Ярославни (Л.Махновець). Українські вчені більш схильні до ретельно й комплексно обґрунтованої гіпотези Л.Махновця, хоч і вона не бездоганна. Пошуки автора "Слова" тривають, особливо аматорами, які майже не зважають на те, що зроблено до них.
Професор Е.Кінан не бере до уваги історію пошуків автора "Слова" , оскільки не визнає його оригінальності, не вважає його твором кінця ХІІ ст. Це - його право як дослідника. Але ж як прихильник уже існуючої гіпотези, що "Слово" - твір кінця ХVІІІ ст., він мало рухається із спостереженнями й висновками професорів А.Мазона і О.О.Зиміна, не заперечує їх, не полемізує з ними. Звичайно, вчений може "не помічати" своїх попередників, однак його гіпотеза не виникла на голому місці, інспірована тими ж скептиками, серед яких на чільному місці імена А.Мазона і О.О.Зиміна. Усі вони сходяться на тому, що "Слово" - підробка кінця ХVІІІ ст. Називаються лише різні імена автора.
Одним із перших дослідників історії відкриття "Слова" був російський історик К.Ф. Калайдович (1792 - 1832). Він у 1813 році виявив у псковському рукописному Апостолі 1307 року приписку переписувача Домида, текст якої нагадує фрагмент "Слова". Калайдович досліджував мову "Слова", дійшовши висновку, що вона наближена до мови інших староруських пам'яток ХІІ - ХІІІ століть. Мусін-Пушкінський збірник він датував ХVІ ст. Учений вперше зацікавився обставинами віднайдення цього збірника, звертався з цього приводу до О.І.Мусіна-Пушкіна. Отже, К.Ф.Калайдович чи не перший поставив дослідження "Слова" на наукову основу, не сумнівався в його автентичності. Він бачив подібність "Слова" до "Сказання про Мамаєве побоїще", але не робив із цього рішучих висновків. Такої зацікавленості "Словом" К.Ф.Калайдовича та його однозначної позиції не сприймає Е.Кінан. Він вважає, що всі дані про "Хронограф" О.І.Мусіна-Пушкіна, в якому містилося "Слово", дійшли до нас через посередництво тільки К.Ф.Калайдовича, а Калайдович, на його думку, "не може заслуговувати на довіру" і докоряє "Энциклопедии "Слова о полку Игореве" за те, що вона в статті про історика "не згадує про душевну хворобу Калайдовича". За Е.Кінаном виходить, ніби зацікавлення К.Ф.Калайдовича "Словом" і поставлені ним проблеми дослідження пам'ятки викликані його "душевною хворобою", а отже, не заслуговують на довіру. Це дуже сумнівний підхід до наукової проблеми, такі позанаукові аргументи не можна сприймати серйозно.
Професор Е.Кінан пішов далі. Увірувавши у висунутий ним же здогад про авторство "Слова" Й.Добровського як істину в останній інстанції, він так само приписав "душевну недугу" чеському вченому, навіть встановивши її діагноз: "найімовірніше - шизоїдальне роздвоєння особистості чи маніакально-депресивний синдром". Найтяжчий період "хвороби" Й.Добровського, на думку професора Е.Кінана, припадає на 1793 - 1800-ті роки. Саме тоді, а точніше, у 1793 році, тривала його робота над "Словом о полку Ігоревім".
Якщо вірити Е.Кінану, то виходить цікавий збіг: один "душевно хворий" написав "Слово", а другий так само "душевно хворий" через двадцять років почав відстоювати автентичність твору і ставити його в контекст давньоруського письменства. Такі "спостереження" над "душевним" станом нововідкритого автора "Слова" дають пікантний матеріал для нинішніх любителів, хворих на "синдром Слова", розкривають перед ними необмежені можливості вправ над текстом і вишукування в ньому слідів марень "душевно хворого" автора. Цим сумнівам піддаються дослідження сотень учених, які прийняли і поглиблювали висновки "душевно хворого" К.Ф.Калайдовича. Такий ненауковий підхід Е.Кінана до суті справи затемнює її, не вносить нічого нового в наукове розв'язання проблеми автентичності й авторства "Слова". Е.Кінан намагається з'ясувати причини, які спонукали "душевно хворого" Й.Добровського написати "Слово" чи "підробити" його. Прямих документальних даних про "підробку" "Слова" Й.Добровським автор статті не наводить, але задовольняється аксіомою, що він "був у змозі його написати". Залишається лише підтвердити, "що він ще й захотів це зробити". На думку Е.Кінана, "вчинок Добровського" не був "підробкою" безцінної реліквії: наше сприйняття "Слова" як визначної культурної пам'ятки є продуктом пізнішої російської інтелектуальної історії. Добровський, коли поглянути на зроблене ним у тогочасному контексті, написав кілька безневинних пасажів, імітуючи "Задонщину", яку щойно прочитав, і наслідуючи стиль решти героїчних ранньослов'янських повістей, які добре знав. "Слід особливо наголосити на тому, - читаємо далі, - що факти створення кількох фрагментів "реконструйованого" давньослов'янського тексту не здавалися ні Добровському, ні будь-кому з його сучасників у 1792 - 1800 роках чимось настільки ж неприпущенним, як нам сьогодні - думка про фальшування "Слова". Е.Кінан нагадує, що "підробки, імітації, штучні відкриття всіляких старожитностей, тепер здебільшого забуті, були звичайним явищем у часи Добровського". А отже, цій спокусі піддався і чеський вчений, не передбачивши наслідків своєї ніби й безневинної витівки, до якої вінвдався, будучи не зовсім здоровим.
Не місце тут заглиблюватися в природу "психічних розладів" Й.Добровського, якими смакує професор Е.Кінан, це краще зроблять чеські фахівці, та все ж такі "причини" написання "Слова", висунуті Е.Кінаном, вважаємо несерйозними, позбавленими будь-якого наукового підґрунтя. Е.Кінан переконаний, що "Слово" написав Й.Добровський, але він усвідомлює, що "ми все одно ніколи з певністю не знатимемо, що спонукало його написати цей текст, чому він знову й знову повертався до нього й чому написав його саме так, як написав". Він робить здогад, що в текст Й.Добровського втручалися й інші люди, зокрема редактор О.Малиновський. Його кінцевий висновок про текст "Слова" досить невиразний, спирається знову ж на недугу "автора": "текст, який ми сьогодні маємо, відображає не тільки намір Добровського, а є результатом низки окремих - почасти
Loading...

 
 

Цікаве