WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Досвід та уроки військово-освітнього та виховного реформування армії Української Держави (1918 р.) для Збройних сил України - Реферат

Досвід та уроки військово-освітнього та виховного реформування армії Української Держави (1918 р.) для Збройних сил України - Реферат


Реферат
не тему:
Досвід та уроки військово-освітнього та виховного реформування армії Української Держави (1918 р.) для Збройних сил України
В історії кожного народу є такі періоди, що ставлять перед ним доленосні завдання, від яких залежить ціла епоха його подальшого розвитку та існування. Саме тоді надзвичайно актуальним стає звернення до історичного досвіду минулого. Його знання не лише відкриває перспективу у практичній діяльності, а й дає можливість врахувати і уникнути помилок, допущених у той час. Ми є свідками становлення Незалежної України. Це важкий, але неминучий процес. Підтвердженням незворотності його стало прийняття Конституції України 28 червня 1996 р. та обрання В.Ющенка Президентом України у грудні 2004 р. Проте незалежність без національної армії неможлива. Тому необхідно всебічно вивчати, аналізувати й оцінювати документи та матеріали щодо розбудови Збройних сил України на різних етапах її розвитку, враховуючи позитивний та негативний досвід.
Від розбудови власної національної армії залежить безпека державотворення. Допомогти в цьому нам можуть знання і розуміння історичного розвитку українського війська та суті процесів його відродження, що розгорнулись у наш час. Адже без міцної боєздатної армії жодна країна не лише не може гарантувати свого суверенітету, але і проводити незалежну міжнародну політику. Дуже важливим є виявлення закономірностей, тенденцій військового будівництва в Україні у період створення Української Держави на початку ХХ ст.
Велику цінність має досвід гетьмана П.Скоропадського та його Ради Міністрів, які за дуже короткий термін досягли вагомих організаційних успіхів у будівництві Збройних сил України. Водночас аналіз прорахунків та недоліків у їхній діяльності допоможе уникнути цих невдач в умовах структурного скорочення, перебудови та реформування сучасних Збройних сил України.
До недавнього часу з політичних причин найменше вивченою лишалася саме військова політика Української Держави 1918 р. Часткові спроби були зроблені у працях тих державних і політичних діячів, які опинилися в еміграції. Зокрема, П.Скоропадський [13], Д.Дорошенко [4] і В.Левицький [8] у своїх спогадах та історичних дослідженнях стверджують, що період Гетьманату був найпродуктивнішим для розбудови Української Держави і відповідно для військового будівництва. Крім глави в "Історії українського війська" (1936), яка належала Ф.Стефаніву [5], в той період з'явилася лише одна спеціальна праця, яка висвітлювала військову діяльність Гетьманату. Це стаття М.Плечка в монархічному часописі [12]. Дослідник, використовуючи документальні джерела, з'ясував загальну організацію збройних сил, подав приблизний реєстр корпусів, дивізій, полків та особливих формацій армії Гетьманату, навів деякі дані стосовно гетьманського офіцерського корпусу.
На початку 90-х років ХХ ст. відбулися значні зміни у дослідженні державної діяльності Гетьманату щодо створення Збройних сил. С.Кульчицький [7] у 1992 р. розглянув окремі проблеми державної політики Гетьманату у галузі військового будівництва. Історики Р.Пиріг та Ф.Проданюк досліджували державно-політичну діяльність гетьмана П.Скоропадського як окремої особистості і вищої посадової особи Української Держави, причому частково розглядали і діяльність його Ради Міністрів по створенню збройних сил країни [11]. Історичний матеріал періоду Гетьманату частково є у роботі Б.Якимовича [14].
У науковому збірнику "Останній Гетьман" [10] містяться матеріали І Міжнародної наукової конференції з нагоди 120-ої річниці від дня народження П.Скоропадського і 75-ї річниці проголошення Української Держави 1918 року. У науковому збірнику "Гетьман Павло Скоропадський та Українська Держава 1918 року" [2] зібрані тези доповідей та повідомлень учасників ІІ Міжнародної наукової конференції. Частково у цих двох збірниках розглядалися проблеми становлення П.Скоропадського як військового професіонала, а також створення Збройних сил у період його гетьманування.
Значний науковий інтерес становлять змістовні наукові статті з використанням нових, раніше невідомих широкому загалу, джерельних матеріалів сучасних вчених М.Кравчука [6], Г.Гаврилюка [1] та В.Горєлова [3].
Зупинимося детальніше на позитивних та негативних моментах військово-освітнього та виховного процесу реформування армії під час правління гетьмана П.Скоропадського (29 квітня - 14 грудня 1918 року). Йому діставсь у спадщину від Центральної Ради УНР розроблений її Генеральним штабом проект створення регулярної армії у складі восьми армійських корпусів, чотирьох кінних дивізій та окремої кінної бригади. В умовах повної демобілізації Українського фронту були залишені як кадри майбутньої армії штаби шести армійських корпусів, тринадцяти піхотних та двох кінних дивізій. З цих залишених штабів гетьману П.Скоропадському як Верховному Головнокомандувачу армією та флотом і Раді Міністрів під керівництвом Ф.Лизогуба потрібно було розгорнути в необхідній кількості боєздатні регулярні військові підрозділи, частини та з'єднання.
Для розуміння концептуального задуму військово-політичного керівництва Гетьманату щодо будівництва національних Збройних сил особливе значення має аналіз доповіді начальника Генерального штабу військового старшини О.Сливинського (21 травня 1918 р.) військовому і морському міністру, генеральному бунчужному О.Рогозі про загальні основи і напрямки перспективного будівництва та комплектування майбутньої регулярної армії та флоту молодої держави з урахуванням тогочасних вимог військового мистецтва і бойового досвіду Першої світової війни.
Влітку 1918 р. велика організаційна робота гетьмана П.Скоропадського, Ради Міністрів під головуванням Ф.Лизогуба, військового і морського міністерства під керівництвом генерального бунчужного О.Рогози та Генерального штабу під керівництвом військового старшини О.Сливинського по створенню постійної штатної структури військових частин та підрозділів сухопутних військ Збройних сил Української Держави призвела до конкретних результатів : ці штати були обговорені, ухвалені та затверджені.
Умови вступу до армії, вимоги тогочасних військових документів, положення двох військових присяг та однієї обітниці (згідно з віросповіданням військовослужбовців) давали можливість укомплектувати штатні посади військових частин та кораблів Збройних сил кращими представниками офіцерського та унтер-офіцерського складу, відданими Батьківщині козаками і матросами строкової служби.
Під керівництвом Верховного Головнокомандувача армії та флоту Української Держави гетьмана П.Скоропадського була проведена велика робота по створенню та реформуванню військово-морського флоту, по демобілізації торговельного флоту. Була також створена штатна структура і почалося комплектування наземних військових частин бойової підтримки та тилового забезпечення флоту.
Згідно з гетьманським Універсалом про відновлення українського козацтва від 16 жовтня 1918 р., козацтво мало стати окремою верствою суспільства, провідникомнаціональної ідеї і великою кадровою основою майбутньої іррегулярної Української козацької армії (106 повітів України могли дати приблизну штатну чисельність 26-ти кінних дивізій козаків).
Відповідно до вимог Комісії по створенню
Loading...

 
 

Цікаве