WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Домінанти України у контексті нової духовно-розвивальної освітньої системи - Реферат

Домінанти України у контексті нової духовно-розвивальної освітньої системи - Реферат


Реферат
на тему:
Домінанти України у контексті нової духовно-розвивальної освітньої системи
У контексті фундаментального соціально-психологічного експерименту "Школа віри" все чіткіше окреслюються гіпотези і концепції нової парадигми викладання українознавства. Можливо, це відбувається саме тому, що ліцей № 157 упродовж п'яти останніх років наполегливо працює над створенням духовно-розвивальної освітньої системи, основними складовими якої виступають домінанти українського менталітету: Мудрість, Цнота, Чистота, Відкриття істинних Знань, Рівновага, Духовність, Дипломатичність, Любов, Творчість, Самореалізація. Ми визначились на цих фундаментальних домінантах українського характеру з трьох причин загальноеволюційного людського буття.
По-перше, намагання історії, часу, окремих людей підмінити істинні домінантні риси характеру українців штучними, надуманими, такими, не притаманними нашому народові. Так, наприклад, цноту - цю підвалину характеру українця, української родини замінено на безчестя, розпусту; істинні знання з нашої історії замінено на інтернаціональний субстрат; витримка, урівноваженість українського характеру подаються як хитрість, оманливість; духовність етносу замінюється на злобливість, мстивість; колективність (соборність, спільнота, гурт, толока, громада, люди) вирвано з корінням; упевненість у своїх силах підміняється таким психічним відхиленням як заздрість. Феноменальна творчість народу зводиться до примітивізму, ненависті, лихослів'я і зверхності. Основною ж рисою українського етносу, у чому ми глибоко переконані, є його сердечність, відкритість світові (1,104 - 109).
По-друге, знецінення українцями свого духовно-морального ідеалу й духовно-еволюційного потенціалу, перш за все, - мови. Кордоцентричність, відкритість, щирість, духовність українського народу закарбована його співучою мовою в віках (3, 99 - 116). Візьмемо для прикладу хоча б слово "хата". Коли воно зросло на щедрій мовній ниві України? І чому саме будівля, будинок, дім українці величають хатою? Зробимо порівняльний аналіз двох мов - української і санскриту. Василь Кобилюх, стверджуючи про зв'язок української мови з санскритом, пише: "Мова постійно розвивається… Будучи відірваною від… України, праукраїнська мова … з плином віків перетворилась на "мертву мову", якій пізніше дали назву "санскрит" (2, 27). А Вадим Пепа у книжку "Україна в дзеркалі тисячоліть" вводить у перекладі з російської мови слова сходознавця Михайла Красуського: "Займаючись тривалий час порівнянням арійських мов, я прийшов до переконання, що малоросійська мова не тільки старша від усіх слов'янських…, а й від санскритської, грецької, латинської…" (5,15). Хто з них ближче до істини не так і важливо, бо зв'язок української і санскритської очевидний. Так от, на порівняння слів "хата" й "анахата" наштовхнула нас притча Григорія Сковороди про прорубування вікон у трактаті "Разговор пяти путников о истинном счастии в жизни" (8,220 ). Сковорода називає хату "храминою". "З праць Мірча Еліаде, - пише Магдалена Ласло-Куцюк, - знаємо, що таким вважали давні люди своє житло. Отже, з погляду давніх людей житло мало не лише утилітарне значення, а й сакральний характер" (4,5). До цих пір у наших селах найбільше у хаті приміщення називають світлицею. Ми спробували провести паралелі між українськими словами "хата", "світлиця" та санскритським "анахата". Слово світлиця вказує на місце, де постійно перебуває Світло. Храмина ж, як синонім до світлиці - означає те саме - особливе приміщення для Світла - Духу. Санскритське "анахата" - місцезнаходження сердечної чакри, серце. За всіма релігійними вченнями серце - місце перебування Духу, Божественного Світла, Божого Вогню Життя (7, 258 - 269). Очевидно, що з віками перші два склади (а-на) потім зовсім зникли. Це підтверджує думку, що наші далекі пращури були настільки великі, дужі Духом, що навіть житла свої нарікали його найменням: хата - місце проживання (чи прихисток) для Духу; хата - серце, де живе Дух Людський. Отож, хата у макровсесвіті означає те саме, що і серце в мікрокосмосі людини: Людина сприймається як вмістилище, вияв Світла - Духу.
По-третє, це впевненість, що всі підвалини еволюційних процесів на Землі і, зокрема, в Україні відбувалися й відбуватимуться на засадах мудрості, істини, врівноваженості, кордоцентричності, колективності, любові й інтегративності.
Скільки десятиліть головним мірилом виховання був негативний приклад, критиканство, засудження… Чи не пора скористатись неоціненним скарбом Г.Ващенка і сказати українцеві вголос хто він є на нашій і своїй Землі?
Григорій Ващенко основними, домінантними вважає риси характеру українця, що викристалізовувались упродовж тисячоліть: повага до Жінки, Жінки-Матері (лагідність, вихованість, мудрість, цнотливість, чистота, здоров'я), філософічність - схильність докопуватися до істини життя людини й природи (терпіння, творче сприйняття світу, синкретичність інтелекту, багата уява), мирність - урівноваженість (спокій, уважність у взаємостосунках, щедрість), кордоцентричність - сердечність (духовний аристократизм, чесність, відважність, хоробрість, безстрашність, гостинність), гідність - упевненість (а це ще й дружелюбність, демократизм, спостережливість, відчуття захищеності, простота у стосунках), слухняність - покірливість (уміння прощати, любов до ближнього, доброзичливість, людяність, вірність), високий рівень творчої обдарованості (любов і пошана до всього живого, відданість, висока пасіонарність, волелюбність, поліфонія різних мистецьких виявів українців) (2,104 - 109).
Усі ці та багато інших аналогій наштовхнули нас на створення нової парадигми викладання основ наук у ліцеї: української мови, літератури, українознавства. А для цього потрібно було спроектувати духовно-розвивальну дидактичну систему.
Нова парадигма духовно-розвивальної освітньої системи передбачає у нашому випадку багато різноманітних, логічно пов'язаних складових. Це, перш за все, загальна гіпотеза, що визначається як "Українознавство - шлях до самовдосконалення" і реалізується у проекті з чотирьох складових: процес пізнання себе у навколишньому світі, інтегруючий фактор пізнання світу через українознавство, риси характеру, що сприяють самовдосконаленню та сукупність наук, що становлять систему істинних знань із українознавства. Загальна гіпотеза на шляху втілення теж має декілька поступальних дидактично-методичних виявів. Першим і чи не найбільш необхідним є створення проекту концептуалізації навчального курсу, де в еволюційному вияві нової свідомості визначаються три основні функції: духовно-розвивальна, соціально-особистісна та пізнавальна.
Наступним проектом реалізації загальної гіпотези є структурно-функціональні параметри викладання українознавства в умовах конкретного класу.
Третім засобом утілення нашої гіпотези виступають проективно-дидактичні моделі розвивальних циклів, які мають такі складові:
а) тема (циклу, курсу, заняття тощо);
б) мета, що поглиблюється такимиспонукально-заохочувальними кроками як
Loading...

 
 

Цікаве