WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Державотворча діяльність Олени Теліги в українознавчому вимірі - Реферат

Державотворча діяльність Олени Теліги в українознавчому вимірі - Реферат

Готувати не лише себе, а всю націю, гартувати її дух, бо саме відсутність належної волі до перемоги в боротьбі за власну національну державу була, на їхній погляд, однією з головних причин поразки української революції в 1917-1921 роках" [7, 369].
Саме тому в цей важливий період у житті О. Теліги, коли в неї розквітає і вирує поетичний дар, вона розпочинає свої перші кроки у публіцистиці. Якщо її поезія характеризується, насамперед, пристрасним і емоційним поглядом на світоглядні життєві проблеми - кохання, стосунки жінки і чоловіка, громадянську позицію поетки, патріотизм і любов до Батьківщини, боротьбу в ім'я її визволення тощо, - то у перших публіцистичних статтях вона піднімає ті ж теми, але вже перепускає їх не через свої глибокі душевні чуттєво-емоційні переживання, а передусім, через розважливий, помірковано-виважений розум, хоча і в цих аналітичних працях постійно відчувається пульсація і запальне биття серця патріотки-націоналістки. Розпочинаючи аналіз перших кроків Олени в публіцистиці, зауважимо (щоб нас потім не звинувачували в ідеалізації як особистості, так і творчості Теліги), що в 30-х роках ХХ ст. вона захоплювалась ідеологією італійського фашизму та німецького нацизму (у своїх працях вона називала його теж фашизмом), чому посприяв, насамперед, ідейний і творчий вплив її духовного наставника Д. Донцова, віра в те, що тільки тверда рука вождя і тоталітарна (інтегральна, фашистська тощо) ідеологія зуміє об'єднати в непереможну армію усіх прихильників Української держави, які сподівалися на те, що гітлерівська Німеччина знищить сталінський СРСР і допоможе здобути українським патріотам-націоналістам хоча б автономію, а потім - як Бог дасть. Реалії життя виявилися набагато складнішими і вщент розбили ілюзії Теліги, та й саме німецька нацистська куля обірвала її життя. В ім'я історичної справедливості ми хочемо наголосити, що, коли Олена віч-на-віч зіштовхнулася зі звірячим і нелюдським німецьким нацизмом, який вона колись ідеалізувала і перед яким раніше упадала, вона не схилила перед ним свого чола, не зрадила своїм національно-державницьким ідеалам і до останнього подиху, наче Жанна д'Арк, виборювала споконвічне право України мати власну державу.
Спробуємо проаналізувати дві, але найважливіші статті цього періоду. Стаття "Якими нас прагнете?" була надрукована у "Віснику" за 1935 р. у книзі №10. У ній авторка намагалась не тільки зрозуміти й осягнути бачення чоловіками-письменниками ролі й місця жінки в сучасному суспільстві, а й змоделювати становище і вплив української жінки в боротьбі за Українську Самостійну Соборну Державу: "Так буде завжди, доки кожна українка не навчиться дивитися на чоловіка, дітей, а головне на саму себе, не лише як на сторожів домашнього вогнища, а передусім - як на сторожів цілості, щастя і могутності більшої родини - нації. Себто доти, доки не пересякне вона щодо ролі жінки в нації поглядами, які ввійшли в тіло й душу жінки німецької й італійської. Ось тому зле зрозумілі фашистівські погляди неможливо живцем переносити на наш грунт. Бо українська жінка не сміє замкнутися в свойому теремі і відірватися від цілого многобарвного світу, що лежить поза ним, доки вона цілком не збагне всіх суворих і жорстоких вимог, які той світ ставить до неї і до її родини" [12, 86]. Олена Теліга так остаточно формулює своє бачення цієї проблеми: "В хаосі жіночих образів нашої літератури, в плутанині перехресних бажань, між прокльонами рабинь і амазонок і захопленням тими й другими, українська жінка все ж таки зуміла створити собі ідеал, найбільш відповідний добі, і простує до нього невпинно. Вона вже не хоче бути ні рабинею, ні "вампом", ні амазонкою. Вона хоче бути Жінкою. Лише такою жінкою, що є відмінним, але рівновартісним і вірним союзником мужчини в боротьбі за життя, а головне за націю" [12, 91].
У статті "Сила через радість", яка спочатку була виголошена як доповідь на зборах в Українській Студентській Громаді у Варшаві 15 червня 1937 р., а потім надрукована у "Віснику" (книга №9, 1937 р.), О. Теліга намагається довести, що для української молоді життя і служіння Батьківщині повинно бути не тяжким і нудним обов'язком, а, насамперед, радістю, насолодою і героїчною звитягою. Так, характеризуючи героїв поезії О. Ольжича як найбільш яскравого представника сучасної молодої поезії, вона наголошує: "Для них боротьба і життя - синоніми. Життя - це боротьба, а боротьба - це справжнє життя. І нема тут чого розпачати. Навпаки треба провести цю боротьбу найбільш блискучо і найбільш радісно" [12, 102]. Також вона прагне сформулювати алгоритм і кредо для свідомої української юні: "Завданням сучасної нашої інтелігентноїмолоді мусить бути стремління стати на чолі рядів, а не лиш між ними, а тому і повинна вона старатися виробити в собі прикмети не лише рядовика, а й провідника. Не лише послуху, а й команди, не лише ремісничого виконання, а й плянуючої фантазії, блискавичної орієнтації. Щоб бути готовим кожної хвилини взяти лише на себе відповідальність, а не почувати, що ця відповідальність мусить лягати завжди рівномірно на плечі всіх її сусідів. …Перед нашою молоддю стоїть блискуче завдання - стати батьками майбутньої своєї нації. Хай же вона не зрікається цієї честі, виховуючи себе лише на сірих рядовиків. Нашій масі потрібні провідники в усіх ділянках життя, і хай кожний не підтинає собі добровільно крила, лише старається розгорнути їх якнайширше. Хай пам'ятає, що хто готує себе лише на те, щоб впрягтися до плуга, завжди матиме погоничів, а чи не забагато погоничів мали ми в минулому?" [12, 106-107]. Зауважимо лише, що все, про що писала Олена для своїх сучасників, вона особисто втілила у власне життя, навіть ціною своєї смерті…
Література
1. Гонтар О. Історичний оптимізм Олени Теліги // Олена Теліга: громадське і духовне покликання жінки: Матеріали наук. конф. - К., 1998. - С. 72-75.
2. Жданович О. На зов Києва // На зов Києва: Український націоналізм у ІІ світовій війні. Збірник статей, спогадів і документів. - К., 1994. - С. 199-217.
3. Жулинський М. Олег Ольжич і Олена Теліга: Нариси про життя і творчість. Вибрані твори. - К., 2001.
4. Киричук Ю., Бондаренко К. Організація українських націоналістів (ОУН) // Довідник з історії України. - К., 1995. - Т.2. - С. 308-313.
5. Кононенко П. Українознавство. - К., 2006.
6. Кравчук Р. "Вогняні межі" Олени Теліги // Наш Клич. - 1-2 (2-3) число за І-ІІ квартал 1992 р. - С. 80-88.
7. Миронець Н. Біографічний нарис "І злитися знову зі своїм народом" // Теліга О. О краю мій… Твори, документи, бібліографічний нарис. - 2-ге вид. випр. і доп. - К., 2006. - С. 311-415.
8. Самчук У. На білому коні. - Вінніпег, 1972.
9. Славутич Яр. Розстріляна муза: Мартиролог: Нариси про поетів. - 2-ге вид. випр. і доп. - К., 1992.
10. Теліга О. Збірник. - Детройт, 1977.
11. Теліга О. Листи. Спогади. - 2-ге вид. випр. - К., 2004.
12. Теліга О. О краю мій… Твори, документи, біографічний нарис. - 2-ге вид. випр. і доп. - К., 2006.
13. Указ Президента України № 416/2006 Про відзначення 100-річчя від Дня народження Олени Теліги // Самостійна Україна. Рік LVIII (58) Липень-Серпень-Вересень 2006.- Ч. 3/500. - С. 6-7.
14. Фігурний Ю. Історичні витоки українського лицарства: Нариси про зародження і розвиток козацької традиційної культури та національне військове мистецтво в українознавчому вимірі. - К., 2004.
15. Червак Б. Олена Теліга. Життя і творчість. - К., 1997.
Loading...

 
 

Цікаве