WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Гетьман Іван Мазепа – один з визначних символів українського етнонаціонального державотворчого процесу - Реферат

Гетьман Іван Мазепа – один з визначних символів українського етнонаціонального державотворчого процесу - Реферат

одним з чинних лідерів Національно-визвольних змагань 1917-1921 років та Степаном Бандерою (1909-1959) - провідником (вождем) ОУН (революційної). Інавіть те, що від їхніх імен виникли і стали широковживаними похідні назви їх послідовників - "мазепинці", "петлюрівці", "бандерівці" - теж символічно. Символічно й те, що всі українські лідери Національно-визвольного руху до останнього подиху боролися з Москвою (царською, більшовицькою, комуністичною) та з її посіпаками і наймитами. Символічно й те, що Москва (в особах Петра І, Й. Сталіна, М. Хрущова) цього їм ніколи не пробачила. Нагадаємо, що 15 жовтня 1959 р. С.Бандера був убитий у Мюнхені агентом радянських спецслужб Б.Сташинським [23, 51]; 25 травня 1926 р. С.Петлюра був застрелений у Парижі агентом НКВС Шварцбартом [24, 304] і лише І.Мазепа помер своєю смертю (правда, спричиненою військовою катастрофою під Полтавою) 2 жовтня (21 вересня за старим стилем) 1709 р. у с. Варниці під Бендерами [25, 304]. Надамо знову слово Є.Маланюку: "Цікавий, але й вимовний факт: переможний тріюмфатор - Цар Петро - двічі пропонує Султанові за видачу переможеного, умираючого і політично ніби мертвого Мазепу 300.000 талярів - суму на ті часи астрономічну, бо вона перевищувала десяту частину державного бюджету новопостаючої імперії. І факт не менш вимовний, що султан, для якого "бакшіш" адже ж був річчю звичайною, двічі рішучо і обурено відкидає щедру пропозицію московського царя" [2, 23]. Отже, правило поведінки щодо відступників-хохлів лише одне: чи перетворити їх на покірних холопів-безбатченків, чи знищити, розтоптати, вирізати тощо. Така дилема стояла і перед Мазепою. Надамо з цього приводу слово П.Кононенку: "Щоб осягнути міру величі ідеї-жертовності, достатньо нагадати: Іван Мазепа міг при повних особистих привілеях гетьманувати до кінця життя, але в ім'я відновлення суверенітету України пішов на крайній ризик…" [1, 135].
Мазепа обрав шлях Воїна і своєю смертю не тільки на віки обезсмертив своє ім'я, а й став одним з визначних символів українського етнонаціонального державотворчого процесу. О.Оглобин наголошує: "Але чин Мазепи не пішов на марне. Він заманіфестував перед усім світом і перед майбутніми поколіннями незламну державну волю Української нації. "L'Ukraine a toujours aspire a etre libre" - ці слова Вольтера були присвячені Мазепі" [9, 358-359]. "Україна завжди прагнула до свободи…" - ці слова геніального француза стали немов дороговказом усім свідомим українським патріотам, в тому числі й І.Мазепі [26, 153].
Характеризуючи державотворчу діяльність гетьмана Івана Мазепи в українознавчому вимірі, хочемо наголосити, що вона мала як досягнення, так і прорахунки. До позитивів треба віднести: 1) найголовніше - спробу визволитися від московського ярма; 2) велику культурницько-просвітницьку діяльність Мазепи; 3) те, що, дякуючи гетьману і його спадкоємцеві Пилипу Орлику, українське державницьке питання набуло великого розголосу в Європі; 4) пробудження прагнень українців до волі й незалежності і перетворення його образу на один з визначних символів українського етнонаціонального державотворчого процесу. Щодо негативів, то це, насамперед: 1) невдала соціально-економічна політика Мазепи і його опертя лише на досить вузький і обмежений прошарок українського суспільства - старшину і заможне духовенство при нехтуванні інтересами рядового козацтва, міщанства і селянства; 2) ігнорування нових тенденцій у тогочасному військовому європейському мистецтві; 3) погана підготовка, а тому відсутність антимосковського повстання; 4) завищені сподівання на союзників-шведів і недостатня віра у свій власний військово-державницький потенціал [27, 229].
А наостанок хочемо нагадати, що через два роки, а саме - восени 2009 р., виповнюється 300 років з дня упокоєння на чужині Івана Мазепи. Тож хочеться, щоб ця сумна дата була відзначена як на вищому державному, так і на суспільно-політичному й науковому рівнях. Було б добре, якби вітчизняні кінематографісти, використовуючи найсучасніші технології, відзняли й підготували до показу в широкому прокаті хоча б 1-2 художні фільми про Мазепу, тому що фільм Ю.Іллєнка "Молитва за гетьмана Мазепу" хоча є і правдивим, і корисним, але, на жаль, важким для розуміння пересічним глядачем, бо за заумом постмодерністського антуражу губиться сама суть державотворчої діяльності Івана Мазепи. Найбільше хотілося б, щоб у златоверхому Києві нарешті з'явився пам'ятник Мазепі чи біля Києво-Печерської лаври, чи біля Національного університету "Києво-Могилянська академія", про які він так дбав і піклувався. Добро має бути винагороджене, а гетьман Іван Мазепа подивиться нам в очі, зрештою, не лише з десятигривневих банкнот, а й з висоти свого прожитого життя. Життя Людини. Життя Державотворця. Життя-Міфу? Ні! Життя-Символу!!!
Література
1. Кононенко П.П. Національна ідея, нація, націоналізм.- 2005.
2. Маланюк Е. Illustrissimus dominus Mazepa - тло і постать. - Нью-Йорк, 1960.
3. Субтельний О. Мазепинці: Український сепаратизм на початку ХVІІІ ст. - К., 1994.
4. Антонович В. Про козацькі часи на Україні. - К., 1991.
5. Апанович О.М. Гетьмани України і кошові отамани Запорозької Січі. - К., 1993.
6. Шуст Р. Мазепа І.С. //Довідник з історії України. - К., 1995. - Т.2. - С. 192-194.
7. Мельник Л.Г. Лівобережна Гетьманщина періоду стабілізації (1669-1709 рр.). - К., 1995.
8. Крип'якевич І. Історія України. - Львів, 1990.
9. Оглоблин О. Гетьман Іван Мазепа та його доба. - Нью-Йорк-Париж-Торонто, 1960.
10. Полонська-Василенко Н. Історія України: В 2 т. - К., 1995. - Т. 2.
11. Субтельний О. Україна: історія /Пер. з англ. - К., 1992.
12. Крупницький Б. Мазепа в світлі психологічної методи. - Авгсбург, 1949.
13. Яковенко Н. Нарис історії середньовічної та ранньомодерної України. - 2-ге вид., перероблене та розшир. - К., 2005.
14. Греченко В.А. Історія України: Короткий нарис. - Х., 1996.
15. Борщак І., Мартель Р. Іван Мазепа: Життя й пориви великого гетьмана / Пер. з фр. - К., 1991.
16. Смолій В.А., Степанков В.С. Згасання державної ідеї // Історія українського козацтва: нариси: У 2 т. - К., 2006. - Т. 1. - С. 268-280.
17. Фігурний Ю. Конституція Пилипа Орлика як важливий історичний державотворчий документ українського народу (до 295-річчя з дня створення) // Українознавство. - 2005. - Число 4. - С. 274.
18. Костомаров М. Галерея портретів / Пер. з рос. - К., 1993.
19. Фігурний Ю.С. Проблема вивчення державотворчої діяльності гетьмана Івана Мазепи у закладах освіти України // Збірник наукових праць НДІУ. - К., 2004. - Т. ІІ. - С. 427-436.
20. Фігурний Ю.С. Історичні витоки українського лицарства: Нариси про зародження і розвиток козацької традиційної культури та національне військове мистецтво в українознавчому вимірі. - К., 2004.
21. Теліга О. О краю мій...: Твори, документи, біографічний нарис. - 2-ге вид., випр. і допов. - К., 2006.
Loading...

 
 

Цікаве