WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Геополітичні дослідження в контексті становлення національної освіти - Реферат

Геополітичні дослідження в контексті становлення національної освіти - Реферат

особливостями та психоетнічною еколого-духовною адаптованістю до лісостепу. Але безперечно, що всі етнічні українці належать до одного спільного східноєвропейського гематологічного типу, глибинно пов'язаного від трипільської цивілізації.
Слов'янство, як зазначає В.Сніжко, сформувалось у регіоні між Дніпром і Карпатами, створивши нову домінуючу на теренах України психологію етносу - "дохристиянський світогляд слов'ян". Усталений світогляд праукраїнців створив передумову для слов'янських племен, завойованих варягами на початку X ст. н.е., адаптуватись на новому психогенетичному рівні й асимілювати провідну місцеву верству.
Український праетнос, сформований в органічному зв'язку з природною територією, розвивав свій світогляд у віруваннях Перуна, Волоса, Дажбога, Хорса, Ладу, Леля, на інших надприродних істот. Етнос, який почав складатись у межах території сучасної України, набув протягом своєї ґенези певної психоетнічної сталості та еколого-господарської адаптованості. За умов соціально-політичного владного устрою, встановлюваного варягами, литовцями, поляками, росіянами, він не асимілювався.
У середині XVII століття український етнос створив власну козацьку національну державу. Становлення власної держави трансформувало процес етногенезу в процес націєгенезу - формування української нації та її самостійної, соборної держави. Сформована національна ідея стала основоположною в діяльності Б.Хмельницького, І.Виговського, І.Мазепи, П.Орлика, провідників Української Народної Республіки, гетьмана Української Держави П.Скоропадського, провідників ОУН і УПА - Євгена Коновальця, Андрія Мельника, Степана Бандери, Ярослава Стецька, Романа Шухевича.
У середині XVII століття був сформований загальноукраїнський господарський ринок. Внаслідок 30-літньої війни у Європі на світовому ринку зростає попит на український хліб.
Зростання обсягів вирощування зернових культур зумовило два взаємопов'язані процеси, насамперед розвиток господарського устрою: вдосконалення знарядь праці, будівництво господарських споруд; зростання видобутку та обробітку заліза.
Активно почала відбуватися українська економічна експансія, у другій чверті XVII століття вихідцями з Волині, Полісся, Поділля, Галичини, були освоєні величезні земельні простори на лівобережжі Дніпра, які на той час були обезлюдненні через довготривалі природні катаклізми.
Харчова та легка промисловість у поєднанні з сільським господарством була основою торгово-господарської конкуренції України щодо Польщі та Московського царства на європейських споживчих ринках. Постання на геополітичному просторі Європи української держави, національна свідомість населення якої мала глибинні традиції господарської діяльності, мислення, мови було небезпечним і для Польщі, і для Московського царства. Це зумовило тривале протистояння на території України між цими державами в XVII - XVIII століттях.
Внаслідок вторгнення в Україну на початку XVIII століття військ Петра І втрачається незалежність України. В кінці XVIII століття за ініціативою Катерини II територія України була включена до складу Російської імперії та розподілена на губернії. Входження території України до Російської імперії, розподіл її земельних просторів між російськими землевласниками та промисловцями, викликали зміни в господарюванні на землі, що спричинили руйнування природного довкілля України. Екологічне руйнування національного природного ландшафту внаслідок російської окупації, як вважає В.Сніжко, зумовило політичну та морально-етичну деградацію української нації.
Незважаючи на це, високий рівень "землеробської свідомості" утримував стабільним загальний психоетнічний рівень розвитку нації.
Українці з честю витримали силовий тиск російської імперської влади і, як зазначає український науковець, навіть у XX столітті в умовах "закріпаченої колонії з концтаборною організацією соціального, культурного, екологічного та економічного життя селян, централізовано-регламентованою координацією
всього сільськогосподарського виробництва, якою була УРСР", українці як етнічна спільність психічно не деградували і антропологічно не асимілювалась.
Аналізуючи процеси духовного напруження на межі деградації і антропологічного розчинення, які пережило українство у XX столітті, В.Сніжко визначає психогенетичну прив'язаність до ландшафту території як важливий компонент "загальної психології етносу".
Цей компонент сформувався на основі геофізичних та геохімічних особливостей українського чорнозему, які витворили людність унікального землеробського психічного архетипу, з оригінальною екологічною психікою та образним світосприйняттям.
Вплив мав "не лише зовнішній вигляд регіону" та його клімат, а особливості харчування і лікування, які стимулювали відповідні фізіолого-біохімічні процеси в організмі людей, що впливали на мозкову діяльність. Тому коли в праукраїнську спільність входили представники інших психоетнічних спільнот, вони змушені були сприймати специфіку місцевого харчування для подолання певних природних регіональних ускладнень у нормальних життєвих умовах. Не приймаючи автохтонної системи харчування, прибульці нездатні були до адаптування в існуючому природному довкіллі. Або змушені були мігрувати, або поступово вимирали, не продовжуючи себе в життєстійких нащадках, залишивши по собі певні культурні, господарські чи світоглядні надбання, які засвоювалися автохтонним етносом.
Натерені України відбувалось формування унікального антропологічного типу з пріоритетністю протоєвропейського компонента. Завдяки специфічній системі харчування українці е генетичними спадкоємцями трипільських землеробів та інших давніх народів, які населяли територію України. Територія проживання та природний ландшафт формували господарські традиції землеробства, скотарства, виготовлення знарядь праці, будівництва жител, світоглядного розуміння світу, морально-етичних взаємовідносин між людьми.
Найбільш оригінальним і неповторним витвором людності, яка населяла Україну в прадавні часи, В.Сніжко визначає поховально-сакральний комплекс - Кам'яна Могила, що розташований між розкопаними археологами поселеннями культур Куряк та Трипілля.
Повага до предків, до пам'яток та традицій стародавньої української культури, відтворення автентичності національного природного ландшафту, усунення наслідків деградуючої діяльності комуністичної радянської влади є, на думку В.Сніжка, головними гарантуючими умовами відродження природної національної свідомості українців.
Еколого-психічна адаптованість українців до земельного терену, полегшила українську землеробську експансію у світі - освоєння великих земельних просторів у США, Австралії, Канаді (Манітоба), Бразилії (Парана), Аргентині, Росії (Малиновий та Зелений Клин), Казахстані (Старий Клин).
Українці здатні були освоїти землеробські терени у світі і здатні утвердити власну національну українську державу. Українці пережили багатовіковий імперський геноцид російської держави (Московське царство 1654 - 1700 рр., Російська імперія 1700 - 1917 рр., СРСР 1922 - 1991 рр.), але витримали завдяки глибинним українським духовним традиціям і цінностям. Утвердження української держави в III тисячолітті - це відтворення необхідного психогенетичного зв'язку між поколіннями українців.
Loading...

 
 

Цікаве