WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Геополітичні дослідження в контексті становлення національної освіти - Реферат

Геополітичні дослідження в контексті становлення національної освіти - Реферат


Реферат
не тему:
Геополітичні дослідження в контексті становлення національної освіти
Україна - це унікальна геополітична просторова основа за своїми матеріальними та духовними можливостями для стратегічного впливу у світі.
Держави, які прагнули світової гегемонії: Річ Посполита, Московське царство, Російська імперія, СРСР сприймали територію України як головний об'єкт колоніальної експансії. Референдум 1 грудня 1991 р. визначив історичну волю української нації позбавитись бід багатовікового іноземного політичного та економічного поневолення.
Відновлення української держави є найважливішою політичною подією XX століття.
Україна з об'єкта геополітичних інтересів Радянського Союзу стала суб'єктом міжнародних відносин.
Понад 150 держав світу визнали право українців на утвердження державності, мови та культури.
Від 1991 р. до початку III тисячоліття Україна пройшла шлях від імперської провінції, об'єкта політики і права СРСР до рівноправного учасника світових геополітичних процесів.
Процес державотворення визначив об'єктивну необхідність державної ідеології розвитку як наукової теорії, що синтезувала б досвід минулого, аналіз проблем сучасності та прогнозування й проектування майбутнього України. Це обумовило становлення українознавства як ідеологічної програми розвитку українського суспільства, яка відображала національну ідею українців. Українознавчі наукові дослідження історичного розвитку української нації, здійснювані в Науково-дослідному інституті українознавства Міністерства освіти і науки України, формують в українців універсальне синтезуюче сприйняття української національної ідеї.
Провідними вченими-українознавцями, які досліджують і аналізують геополітичні проблеми та тенденції розвитку України та світового українства, є директор НДІУ МОН України професор Петро Кононенко, завідувач відділу геополітики та геостратегії, доктор географічних наук, професор Петро Масляк, завідувач відділу природи та екології етносу, кандидат біологічних наук Валерій Сніжко.
У наукових працях П.Кононенка "Свою Україну любіть", "Українознавство", "Освіта XXI ст. Філософія родинності", "XXI ст.: Ідея і воля єдності", "Українознавство Третього тисячоліття", "Акт 30 червня 1941 року в історії і сучасності", проаналізовано ґенезу українців, розвиток їх мови і культури, міжнародні зв'язки упродовж тисячоліть, ментальність, історичну місію, етапи випробувань та державної величі українців. При цьому досліджуються чинники не лише етнонаціональної та державної еволюції на рівні природних, суспільно-економічних, мовно-культурних процесів всередині українства; беруться до уваги
трансцендентні виміри, оскільки Петро Кононенко визначає українознавство як науку "пошуку й утвердження гегемонії між інтелектом і серцем людини, між людиною й природою, нацією і вселюдством". Основоположними завданнями українознавчої науки означені: синтез тисячолітнього процесу українського етно-, націє-, і державотворення; консолідація українознавчої діяльності фахівців різних галузей наук, розкриття цілісного образу України в її геополітичному просторі.
П.Кононенко сприймає розвиток українознавства як священний обов'язок кожного українця сприяти утвердженню істини та гуманістичних ідеалів в українському суспільстві, окресленню перспектив і планів грядущого. Відповідно протидія українознавству розглядається як перешкода в розвитку світового українства та здійснення його історичної місії.
Світове українство поєднує українців, що проживають в Україні та понад 20 млн. українців у 64 країнах світу. Тому українознавство в контексті поглядів П.Кононенка визначається як системно-аналітична та інтегруюча наукова система знань з історії, геополітики та геостратегії України, природознавства, філософії, мовознавства, психології та інших наук, яка формує цілісний образ України та українства в часо-просторових вимірах їх буття та перспектив. Для П.Кононенка українознавство - це не просто система знань, це наукове, інтелектуальне осмислення історичного досвіду, проблем сучасності, проектування тенденцій майбутнього, це наука "інтелекту й моралі, мужності й честі".
Українознавство з його точки зору у часо-просторовій ґенезі відбиває не лише синтез українознавчих наук у їх універсальній цілісності та системності, а й українознавчі сфери буття та життєдіяльності.
Аналізуючи сучасний час, як час здійснення багатовікових мрій та надій українців щодо торжества гуманістичних ідеалів української державності, свободи людини, соціальної справедливості, видатний вчений українознавець розкриває негативні наслідки поневолення України різнорідними, зокрема - російськими та радянсько-комуністичними окупантами, а саме: втрату українцями волі до самодостатнього життя у власній державі, пригасання здатності до здійснення визначеної природою історичної місії, денаціоналізація та деморалізація українців через втрату національних та етнічних традицій.
Це - безперечно зневажливе ставлення до рідної мови та культури, нерозуміння українцями фальшивості політичних та соціальних стереотипів, створених окупаційною комуністичною владою. Століття колоніального рабства, як зазначає П.Кононенко, спричинили загрозливу деформацію свідомості українців, духовну кризу кількох поколінь, пристосуванство, апатію, конформізм щодо пануючої російської чи радянської влади. Небезпечним для утвердження української держави П.Кононенко вважає те, що нинішня державна влада, орієнтуючись на тактичні інтереси у відносинах з Російською Федерацією, продовжує дотримуватись сформованих у Російській імперії та СРСР ідеологічних та політичних міфів і стереотипів. Зокрема, щодо Б.Хмельницького, І.Виговського, І.Мазепи, П.Орлика, Української Народної Республіки, Української Держави, Павла Скоропадського, голодомору 1932 - 1933 рр., Акту 30 червня 1941 року у Львові, ОУН-УПА, дивізії "Галичина", дисидентського руху 60 - 80 років та інших фактів, подій, діячів української історії. А головне - щодо української національної державної ідеї.
Вихід із політичної та духовної кризи вчений-українознавець вбачає в самопізнанні й усвідомленні українцями своєї історії, своєї долі й історичної місії, отже, в розвиткові українознавства як цілісної системи освіти, науки, філософії і політики. Погляд вченого-українознавця, керівника провідної наукової українознавчої установи сконцентрований на особливій місії України в державно-політичній та соціально-економічній стабільності в Європі, в утвердженні гуманістично-духовних засад у відносинах між територіями Європи і Азії, Європи й Америки. Це й визначає історичну місію українців у світі - поєднувати, накопичувати, розвивати матеріальні та духовні надбання українського етносу, всіх культур і етносів, які були на території України, для утвердження демократичної, правової держави.
На сучасному етапі в українському суспільстві відновлюються традиції козацько-гетьманської державності, започатковані в середині XVII ст., стосовно побудови держави на засадахрівності й справедливості, свободи для всіх українців, міжнародних контактів з Британією, Францією, Швецією, Польщею, Німеччиною, Туреччиною та іншими державами.
П.Кононенко зазначає, що "геополітична позиція" української держави на центральному перехресті міжнародних транспортних і торгівельних, освітніх,
Loading...

 
 

Цікаве