WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Геополітика як навчальна дисципліна і фактор національного виховання - Реферат

Геополітика як навчальна дисципліна і фактор національного виховання - Реферат

типи ґрунту разом із рослинністю, іригацією і, нарешті, співвідношення з іншими конгломератами земної поверхні, найперше, з прилягаючими морями і незаселеними землями... Сукупність всіх цих характеристик творить країну (Land). Але коли говорять про "нашу країну", до цього додають все те, що людина створила, і всі пов'язані із землею спогади. Так первісне чисто географічне поняття перетворюється в духовний та емоційний зв'язок мешканців країни і їх історії.
Держава є організмом не тільки тому, що вона артикулює життя народу на непорушному ґрунті, але тому, що цей зв'язок взаємозміцнюється, стає чимось єдиним, немислимим без одного із двох складових. Незаселений простір нездатний вигодувати державу, - це історичне поле під паром. Заселений простір, навпаки, сприяє розвиткові держави, а особливо, якщо цей простір оточений природними кордонами. Якщо народ відчуває себе на своїй території природно, він постійно буде відтворювати одні і ті ж характеристики, які, походячи з ґрунту, будуть вписані в нього," - писав у "Політичній географії" Ф.Ратцель.
"Таким чином, - підсумовує він, - держави виявляються просторовими явищами, що керуються і оживлюються цим простором;... держави вписуються в серію явищ експансії Життя, і є вищою точкою цих явищ." [4]
Отже, в основі виникнення держави лежить не якийсь суб'єктивний фактор, а цілком об'єктивна причина: неоднорідність земної поверхні, диференціація земного простору, окремі частини якого створюють відносно замкнені біогеографічні системи. Населення, яке заселяє ці землі, як правило, тяжіє до консолідації, згуртовуючись в окремі політичні організми.
Тому привнесення такого розуміння "територіального принципу" у свідомість молодих людей, що великою мірою політичне дезорієнтовані, роздроблені за мовними та етнічними ознаками, безсумнівно, матиме позитивний соціалізуючий ефект, виховуватиме у них територіальний патріотизм. Цей, безумовно, об'єднуючий фактор необхідно зробити другим після національного інтересу дидактичним інструментом формування національної свідомості.
Вагомим внеском у розроблення цієї теми стала праця Крисаченка В.С. і Мостяєва О.І. "Україна: природа і люди". [5]
Застосовуючи геополітичний метод аналізу щодо історичних описів держав, які протягом трьох тисячоліть існували на території України, послуговуючись авторитетними свідченнями Геродота, Страбона, Птолемея, Діонісія Периєгета, скандинавських і західноєвропейських хронік, вони вказують на одну їх спільність, - описи кордонів цих історичних держав співпадають із політичними кордонами сучасної України.
Залучаючи біогеографічні, антропологічні та історичні джерела, автори доводять, що це не випадковість, а закономірність, що саме просторова, біогеографічна окремішність цієї території (України) і була причиною виникнення тут самостійних політичних організмів у формі тодішніх історичних держав.
Дослідники констатують, що "саме територіальна (тобто геополітична) свідомість, а не племінно-культурно-національна, лягає в основу постання держав..." і формування згодом єдиного народу.
Вони наголошують: "і саме виходячи із цієї відповідності можна обґрунтувати межі існування тієї чи іншої людності, поза якими вона втрачає свою власну ідентичність. Для України ці природні межі за даними джерел, і за об'єктивними критеріями є чітко окреслені на заході - гирлом Дунаю та гірськими схилами Карпат, на сході - Доном, на півдні - узбережжям Азовського та Чорного морів, на півночі - лісовою смугою та болотами Полісся." [6]
Проблема кордонів у геополітичній літературі одна з найпріоритетніших, вона ретельно розроблялася у класичний її період, актуальна і в сучасному "євразійсько" - українському дискурсі. "Євразійці", зокрема і популярний Л.Гумільов, кладуть в основу існування російської держави біогеографічну область "великий євразійський степ", стверджуючи, що його західні природні кордони проходять по схилах Карпат. Ці ідеї, трансформовані у конкретну геополітичну доктрину сучасної Росії, начисто заперечують саму можливість існування самостійної української держави.
Стисло окреслимо українські аргументи з цього питання. Так, наприклад, Крисаченко В.С. і Мостяєв 0.1. у вже цитованій нами праці цілком аргументовано звертають увагу на феномен "нечітких кордонів" і в інших державах: "Виявляється, своєрідні, геополітичні реальності можуть відтворювати і спільноти, терени проживання яких не мають (принаймні зовсібіч) подібних різких кордонів. Згадаймо хоча б Китай: десь три тисячоліття він з півночі "впирався" в Амур, але, по суті, не подолав його і не залюднив позаамурські землі, хоча видимих перешкод (політичних, агрокліматичних, людських) не було. Незважаючи на домагання імперської влади часів Цинь захопити ці землі, це їм так і не вдалося, і тому у XVIII - IX ст. уся ця величезна територія, у кілька разів більша за Китай, - ...впала до ніг експансивної Росії...
Саме до геополітичних феноменів останнього, третього чину, подібно до Китаю, належить і Україна". [7]
Підкреслимо, саме східні кордони України відображають цей феномен.
У цьому контексті нагадаємо про цікаву концепцію двох частин Європи, розроблену доктором географічних наук Масляком П.О., в основу якої покладено гідрокліматичний кордон, що перетинає Європу від Неви на півночі до Дону на півдні. Західна частина Європи - це географічний півострів Євразії, що утворює замкнену систему циркуляції води, річки і водойми якої, ніби кровоносними судинами пов'язані з басейном Атлантичного океану. Зокрема, усі річки України впадають у Чорне, Азовське та Балтійське моря і через Середземне та Балтійське моря поєднується з Атлантичним океаном. Ця обставина формує особливий біогеографічно-кліматичний комплекс, який, власне, і можна назвати традиційною Європою.
Цікаво, що стародавніелліни та римляни якраз по руслу Дону (Танаїсу) і проводили східний кордон Європи.
Другою частиною Європи, яку можна ще назвати західною "Євразією", на його думку, є величезний масив земель, що лежать на схід від цієї лінії. Річки "Євразії" за Уралом усі впадають у Північний Льодовитий океан, а більша частина європейської частини й євразійського степу створюють внутрішньоконтинентальний безстічний масив, води якого не мають зв'язку із Світовим океаном. Наприклад, річка Волга (в басейні якої розташована столиця Росії Москва) впадає у закрите внутрішньоконтинентальне озеро - Каспійське море. Більшій частині території "Євразії" притаманний різкоконтинентальний клімат. Ця територія, безсумнівно, утворює цілісну біогеографічну область, лише західні кордони ЇЇ проходять не по схилах Карпат, як "євразійці", а фактично співпадають із нинішніми кордонами Російської Федерації.
Отже, підсумовуючи, можемо сказати, що геополітика як наука і навчальна дисципліна повинна стати одним із вирішальних чинників державотворення в Україні; а найважливішим засобом його реалізації було б впровадження геополітики як обов'язкового навчального предмета для випускних класів середніх шкіл та вищих навчальних закладів.
Література
1. Ратцель Фридрих. Земля й Жизнь. Сравнительное землеведение. - С.-П.: Издание А.О.Брокгауз-Эфрон, 1905. - Т.2. - С.1 - 2.
2. Уайтхед А. Избранные работы по философии. - М. - Прогрессе, 1990. - С.52.
3. Маккиндер Х.Дж. Географическая ось истории/ "ПОЛИС", 1995. - №4. - С.123.
4. Тихонравов Ю.В. Геополитика. - М.: Инфра - М, 2000. - С.56.
5. Крисаченко В.С., Мостяєв О.І. Україна: природа і люди. - К.: Ін-тут філософії НАМ України, 2000. - 492с.
6. Там само. - С.61.
7. Там само. - С.60.
Loading...

 
 

Цікаве