WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Геополітика та геостратегія України: адекватна реакція на виклик часу - Реферат

Геополітика та геостратегія України: адекватна реакція на виклик часу - Реферат


Реферат
на тему:
Геополітика та геостратегія України: адекватна реакція на виклик часу
Такого інтелектуального, історичного, людського, географічного масштабу країна, якою є наша держава, з унікальним рубіжним географічним положенням, на межі епох і в час велетенських суспільно-географічних змін просто не може не мати власної геополітики і геостратегії.
Географічне положення України у ХХІ ст. з вкрай невигідного (впродовж багатьох сотень років) поступово змінюється на середньо- і дуже вигідне. В умовах історичної і геостратегічної приреченості Росії та Індії на розпад як єдиних держав, геополітична роль України в Євразії неминуче трансформується у третю після ЄС і Китаю. При цьому на схід від України утворюється величезний геостратегічний вакуум, який уже нині починає заповнювати Китай. До яких просторово-територіальних меж може рухатися експансія цієї країни на захід? Це у все зростаючій мірі буде залежати від України. І не дивно! Наша держава стає реальним хартлендом Євразії. Через неї проходить просторова вісь цього материка.
У той же час ці грандіозні зміни йдуть ніби самі по собі без участі України, яка своєю продуманою, зваженою політикою повинна коригувати на власну користь геополітичні процеси. Нині ж вона, образно кажучи, просто сидить у човні, опустивши весла і бурхлива вода геостратегічної тенденції несе чайку української державності у потрібному напрямку. Так, у потрібному, але якщо не керувати човном на перекатах, можна і не доплисти до мети, розбившись об каміння порогів.
Щоб цього не сталося, слід розробити і послідовно впроваджувати в життя власну геополітику і мати власну геостратегію. Вони ж ґрунтуються значною мірою на системній територіальній організації суспільства, його просторовій організації й єдності.
Нині в Україні немає виразно сформульованої і зрозумілої народові ні геополітики, ні геостратегії, ні територіальної організації суспільства. Тому вона може виявитися не готовою до виконання відведеної їй історією геополітичної ролі. Це пов'язано з великою внутрішньою дисперсністю, відсутністю єдності фактично в будь-якому аспекті внутрішньої геополітики. Такий стан речей свідомо підтримується ззовні з боку певних політичних кіл Росії та їх "п'ятої колони" в Україні.
Складається враження, що українські політики нинішнього часу чекають, коли розпадеться Росія і сам по собі зникне геополітичний тиск з боку останньої, щоб аж потім почати щось робити для просторової єдності і структуралізованості українського суспільства.
Українська влада, яка знаходиться в Києві, самоусувається від ролі внутрішнього геополітичного хартленду. В цих умовах може виникнути новий геополітичний центр. Зокрема, ним може стати Львів. На його базі починають вимальовуватися, з'являтися і відпрацьовуватися на практиці реальні геополітичні ідеї і моделі майбутнього внутрішнього устрою України. З геополітичним і особливо геостратегічним ослабленням Росії та її відступом у вирішення внутрішніх проблем на заході і зовнішніх на сході львівський хартленд почне розширювати сферу свого впливу спочатку на Центральну, а потім і на Східну Україну. Врешті-решт цей вплив може поширитися на всі етнічні українські землі.
У зв'язку з актуалізацією геополітичних і геостратегічних проблем для України на початку ХХІ ст. слід з площини теоретичних дискусій у площину розробки концептуальних підходів переводити геополітичні поняття "український простір", "сфера впливу України", "місце українських геополітичних концепцій у мондіалізмі", "геополітична дифузія і біфуркація", "геополітична парцеляція", "протодержави", "геополітична тенденція", "життєвий простір", "гомогенна територія", "українська національна ідея", "місія української нації" тощо.
Однією з найбільших загадок європейської історичної геополітики є: як поталанило українцям вижити в умовах найнестабільнішої у світі "коридорної" території. По ній за декілька тисячоліть пройшли із заходу на схід і в зворотному напрямку майже всі народи Євразії. При цьому сотні з них зникли, не залишивши по собі навіть сліду на землі. Від інших лише ці сліди і знаходять нині археологи. Українці ж не лише вижили, й зберегли незалежним свій давній генетичний і антропологічний тип.
Де ж знаходило порятунок ядро української нації, коли вижити на чудових, родючих і квітучих землях Поділля і Придніпров'я було практично неможливо? Де розміщується та досить значна за площею територія, на якій сама природа створила унікальний за своїми природними характеристиками і багатствами "схрон"? Вважаю, що нею є Українські або Східні Карпати.
Висунувши ідею ландшафтно-етнічного притулку нації в Карпатах, я базувався на тому, що ця гірська система в ландшафтному відношенні значно відрізняється від інших гір Європи, у тому числі й від Західних і Південних Карпат. Українські Карпати є середньовисотними горами з виположеними схилами. Вони майже позбавлені скелястих масивів. У минулому тут панували суцільні непрохідні для чужинців лісові нетрі. Немає в цих горах і льодовиків та постійної снігової лінії. Українські Карпати в давнину були надзвичайно багаті на звірів і птахів, цінну деревину, живицю, гриби, ягоди, а річки - на рибу.
Напевно, наявність такого тилу в нації й пояснює незрозумілу її пасивність до геополітичної експансії на схід. На користь цієї теорії говорить і те, що навіть нині густота сільського населення поступово зменшується від Карпат у східному напрямку. Це тим більше дивно, що комплекс природних умов для ведення сільського господарства якраз у цьому напрямку покращується, а не погіршується.
Періодично зростаючий тиск кочових народів призводив до неодноразової втечі українців до Карпат. Тому тут і утворилося декілька етнічних груп української нації - бойки, лемки і гуцули. Можливо, найбільша загроза виникла тоді, коли з'явилися в Карпатах гуцули. Не зрозуміло, чому вони поселилися в таких лісових нетрях і так високо в горах, де й жити майже неможливо. Є гіпотеза, що гуцули - ремісники зруйнованого монголо-татарами київського Подолу. Вони відступили на захід, сховалися в Карпатах. При цьому гуцули зберегли ремісничі навички, пронісши їх через віки.
Упродовж останніх століть Україна відчувала геополітичний тиск з північного заходу (Польща), північного сходу (Росія) і півдня (Туреччина). З часом геополітичний тиск з боку Польщі і Туреччини зійшов нанівець. У ХХ ст. вичерпується він і з боку Росії. Тому в третьому тисячолітті неминуче випростається "пружина" української експансії на схід, що була міцно стиснута життєвими обставинами протягом віків.
Геостратегія України в ХХІ ст. - це реалізація заманливих перспектив завоювання ринків сусідніх країн, організація політичної й економічної взаємодії з постросійськими країнами. За цих умов Україна об'єктивно зможе відігравати провідну роль у Східній, Центральній і Південно-Східній Європі. Вона створить альянс країн під власною політичною й економічною егідою. Однак слід пам'ятати, що геополітична тенденція не є щосьнаперед визначене до дрібниць. Це лише певний загальний напрямок розвитку людства і його регіональних підрозділів. Тому українці мають активніше втручатися в геополітичний процес, коригуючи його на свою користь, прискорюючи одні його напрямки і блокуючи або сповільнюючи інші.
Взагалі в наш час майже вичерпуються можливості подальшого хаотичного розвитку людства. Нині воно розвивається в напрямку встановлення єдиного світового порядку. Одним із регіональних його центрів і може стати Україна.
Вважаю, що геополітика як наука і навчальна дисципліна має зайняти належне їй місце не лише в українознавстві, а й у шкільних і особливо вузівських програмах. Об'єктивно цьому сприятиме перехід на 12-річне навчання в школі. В дванадцятому класі учні вже здатні свідомо розібратися з основними поняттями цієї науки. На мою думку, без запровадження в школі і вузах хоча б мінімального за часом курсу "Геополітика України" виховати щирих патріотів нашої держави практично неможливо. Лише осягнувши українську національну ідею й усвідомивши місію української нації на Землі і в Європі, нинішні школярі і студенти зможуть побудувати духовно й економічно багату Україну.
Loading...

 
 

Цікаве