WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Г.С.Сковорода – приятель мудрості українського терену - Реферат

Г.С.Сковорода – приятель мудрості українського терену - Реферат


Реферат
не тему:
Г.С.Сковорода - приятель мудрості українського терену.
З грудня 2002 р. український світ відзначив поважну дату - 280 років з дня народження Г.С.Сковороди - постаті, чия людська істотність відлунює у розмислах інтелектуальних наступників практично всіх історичних епох. Відзначив символічно, згідно з камерним звучанням його заповіту - "Мір ловіл меня, но не поймал" (Григорій Сковорода. Твори у 2-х т. -К., 1961. - Т.2. - С.531). Офіційна світськість не спромоглася вловити історичну екзистенцію пам'яті про нього у тенета необхідних "заходів", бенкетів на "вшанування", засідань на "відзначення". І прикро, однак і сродно духу мислителя. Якого Г.Сковороду ми хочемо узнавати та знати? Яку натуру його воліємо вшановувати? Пепельну? - "Все бо єсть пепел, кроме вечності" (Григорій Сковорода. Твори у 2-х т. - К., 1961. - Т.1. - С.84). Чи нам ще треба віднайти ті форми, якими цей світ може вшановувати відроджену мислителем у самому собі справжню людину: "Сердце наше, узнавшеє себе, єсть вить голуб....Куда летит? Во вечності" (Григорій Сковорода. Твори у 2-х т. - К., 1961. -Т.1. - С.83-84).
У дослідженнях з історії античної літератури видатний знавець мов та давньої філософії Михайло Соневицький (Соневицький М. Історія грецької літератури. - Рим., 1970, Т.1., Рання доба, 663 с.) у власному перекладі українською поняття "філософ" прекрасно відтінив настанови певного роду життєвих спрямувань людини - бути філософом. Відтінив так, як це міг би зробити нащадок лише певної людності, української, оскільки саме таке сприйняття філософії ми генетичне будемо зустрічати у царині історії українського терену: від перших розмислів діячів Київської Русі до інтелектуальних знахідок, розсіяних у сучасному світі українців. М.Соневицький зазначає, що за визначенням Пітагора чи пітагорійців, які перші означили це поняття, філософія - це "любов до мудрості", "любомудріє"; філософ - "приятель мудрості" ( не "мудрець", бо мудрість має тільки божество ) ( М.С., С.549). Завданням філософії є приятелювання з мудрістю, а завдання філософа - зосередженими силами власної тлінної тілесності шукати у буттєвих мандрах цієї мудрості. Саме тому питання про філософічність Г.Сковороди не постає проблемою. Безперечно інше: саме Г.Сковорода стає одним з виразників нетлінного духу приятеля мудрості, шукача вічності і людини істинної натури. Над мудрістю неможливо владарювати, з нею можливо приятелювати, любити, зріднюватись. А це вже істотне завдання людини - у трудах повсякденності бути гідним свободи та вольності, не спокуситися оманами світськості, оманами тлінної зверхності.
Український світ вшановує народження Філософа, людини українського терену. І вже цим Г.Сковорода запишається українцем. Він зроджений з праху землі, якій Бог надав саме такої долі, а не іншої. Його думки та помисли зображуються у формах, притаманних людям лише певного світовідчуття та мислення. Через це осердя філософ торує шлях до приятелювання з мудрістю одвічною, витоками буття. Цим осердям стає серце людини. Зрощене в прабатьківському терені, це серце стає провідником до суті буття: "А тое, что любезное и потребное, єсть єдино везде й всегда. Но сіє єдино все горстию своєю й прах плоти твоея содержит" (Григорій Сковорода. Твори у 2-х томах. - К., 1961. -Т.1. - С.15).
Нам немає зараз потреби розгортати аналіз творчості Г.Сковороди. Типологізувати критику історичну та ідеологію сучасну. Хоча невпинне бажання близьких російських сусідів приватизувати шляхом банкрутства спадщину і пам'ять Філософа, розпочате ще з середини 19 ст. у російській філософії, спалахнуло з новою силою зараз. Залишимо ці суперечки про шляхи приватизації у дурному колі їх творців: "Природность Сковороды сделала его родоначальником русской философской мысли, духовным зачинателем и основоположником всех крупных последующих умственных течений в русском обществе" (В.Зрн. Григорий Саввич Сковорода. Жизнь и учение. - М.,1912); та інший зразок шани: "У нас сложился взгляд на Сковороду как на первого самобытного и оригинального русского философа. Мне трудно оспаривать это утверждение, так как собственно самой философии в сочинениях Сковороды я нахожу количество предельно минимальное. А те немногие напоминающие о философии мысли Сковороды, вокруг которых бродят его фантазия и поученья, не возвышаются над уровнем общих мест и ходячих представлений о философии" (Г.Г.Шпет. Очерк развития русской философии // Русская философия. Очерки истории. А.И.Введенский, А.Ф.Лосев, З.Л.Радлов, Г.Г.Шпет, - Урал, ун-т., 1991, С.292) А спирається російський філософ початку 20 ст. Г.Г.Шпет на твердження Іларіона Чистовича, надане в "Истории С.-Петербургской Духовной Академии" видання 1857 р., яке сміливо можна вважати ключовим для усвідомлення дійсного ставлення російських інтелектуалістів до культурних надбань України: "Задача и пределы этой науки истории философии точно определены и трудно уже, не подвергаясь опасности показаться несвоевременным, ввести в нее философов вроде Сковороды" (Г.Г.Шпет. Очерк развития русской философии // Русская философия. Очерки истории. А.И.Введенский, А.Ф.Лосев, З.Л.Радлов, Г.Г.Шпет. - Урал. Ун-т., 1991, С.293). І поготів!
Не знайдемо ми в цих історіях більшості з філософів українського терену. Нефілософічно укладаються у "точно визначені межі науки історії філософії", окрім Г.Сковороди, І.Котляревський, М.Гоголь, Т.Шевченко, Леся Українка, І.Франко та ін. А можливо, це і є промовистим свідченням існування культурної суверенності українського психоетнічного терену. Між цими діячами духовної справи існують такі містерійні взаємовпливи, які раз у раз світовидно постають у хронологічно віддалених зразках творчості. Філософія, найперше, не постає як відособлена від людини субстанція, котра визначає наперед усі власні властивості та вимоги. Приятелювання з мудрістю є настільки унікальним зразком, наскільки унікальною є людина. Тому і шляхи пошуку мудрості завжди постають як унікальне біографічне втілення. Саме Г.Сковорода виявив цей безумовний провідник до мудрості - у мандрах по терену ми шукаємо осередки прояву премудрості вічної. Лише у власному терені, з праху якого зростає людина та її серце, вона спроможна сродно відгукнутися на поклик мудрості. Вслухайтеся у себе, бачте себе, пізнавайте себе - через людину заговорить істина творця.
Питання формування історичності філософії українського терену не є пересічним. Відповідь на це питання дає нам впевненість у життєвій стійкості етносу, його спорідненості у всіх історичних видозмінах.
Loading...

 
 

Цікаве