WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Вплив козацьких літописів на розвиток українознавства - Реферат

Вплив козацьких літописів на розвиток українознавства - Реферат


Реферат
не тему:
Вплив козацьких літописів на розвиток українознавства
Літописи козацької доби належать до найцінніших пам'яток української писемності та найважливіших історичних та українознавчих джерел ХVІІ-ХVІІІ ст. Вони мали величезний вплив на розвиток українознавства, всіх його концентрів, збагатили джерельну базу українознавчих досліджень. Звісно, що й наукових праць, присвячених цим пам'яткам, досить багато. Чимало вчених у різні часи досліджували ці твори, розглядаючи їх здебільшого як історичні, рідше - як літературні та лінгвістичні джерела. Однак автори наявних праць [1] майже не торкаються значення козацьких літописів для розвитку українознавства як комплексної системи знань про Україну та українців, її змістовної, джерельної та історіографічної бази.
Мета пропонованої статті - розглянути літописи козацької доби з погляду українознавства, привернувши особливу увагу як до їх джерельного значення, так і до збагачення знань про Україну, до їх ролі в подальших українознавчих студіях. Актуальність такого підходу зумовлюється тим, що в науці ще недостатньо висвітлений комплексний характер козацьких літописів, їх джерельно-інформаційний потенціал. Українознавча цінність літописів козацької доби полягає в тому, що вони досить повно відбивають особливості епохи і містять унікальні відомості про найважливіші події ХVІІ - початку ХVІІІ ст., виступають як пам'ятки усної та писемної мови і в такий спосіб дотичні до кожного з концентрів українознавства, включаючи етногенез українського народу, формування української нації, створення Козацько-гетьманської держави, розвиток культури, мови, ментальності українців, боротьбу за волю і незалежність. Незамінне значення козацьких літописів і для з'ясування процесу формування української національної ідеї, її конкретизації в умовах Національно-визвольної війни українського народу під проводом Богдана Хмельницького та в подальший період.
В арсеналі козацького, тобто українського літописання ХVІ - ХVІІІ ст., найважливіше місце посідають: "Літопис Самовидця", "Літопис Самійла Величка" та "Літопис Григорія Грабянки". Як справедливо зазначають дослідники [2, 114, 153-154], ці пам'ятки, з одного боку, стали логічним продовженням традицій українського літописання княжої доби, а з іншого - утвердили новий етап його розвитку. До літописних пам'яток козацької доби відносять також літописні записи родини Лизогубів, "Уманський літопис" у складі хроніки Ф.Сафоновича, "Літописець" Василя Дворецького та ін. Залишки літописної традиції характерні для творів Стефана Лукомського, Петра Симоновського та ін. Поглиблене дослідження козацьких літописів як першоджерел національної суспільно-політичної та історичної думки кінця ХVІІ - XVIII ст. створює додаткові можливості для осмислення витоків та безперервності українознавчих досліджень, а також передумови для інституціоналізації українознавства як науки у 2-ій половині ХІХ ст.
Як відомо, понад сто років на Лівобережній Україні існувала автономна козацька держава Гетьманщина, яка мала окреслену територію, власну управлінську адміністрацію, військо, судочинство, фінанси, проводила відносно незалежну економічну, соціальну і культурну політику, підтримувала міжнародні контакти. Незважаючи на ліквідацію російським царизмом Гетьманщини, її державницькі та культурні традиції значно впливали на українське національно-культурне пробудження кінця XVIII - 1-ої половини XIX ст., сприяли зародженню нового етапу українського літописання як важливого рубежу на шляху становлення наукової національної історіографії, а відтак - і українознавства як системи знань про Україну.
Твори козацької старшини належать до унікальних пам'яток української історичної і політичної думки і проливають світло на найважливіші події української історії від найдавніших часів до початку XVIII ст. Проблематика козацького літописання тісно пов'язана з темою національно-визвольного руху, боротьби за відновлення козацьких вольностей та української державності. Червоною ниткою через усі літописи проходить ідея захисту автономних прав козацтва та всього українського народу. Їх автори мали за мету не тільки зафіксувати для потомків героїчні сторінки української минувшини, але й закласти в суспільній свідомості національну ідентичність, розуміння необхідності відродження української державності, розвитку національної культури і мови. Вони сприяли утвердженню в суспільному вжитку таких ключових понять, як "Україна", "український народ", "українська земля", "нація", "Вітчизна" та ін., їх цілісного розуміння стосовно всієї етнічної території України та її народу.
Літописи Г.Грабянки, С.Величка та ін. пройняті мазепинським духом автономізму, відстоювання демократичного полково-сотенного устрою Гетьманщини. Вони возвеличили справедливість Визвольної війни українського народу, патріотизм, військовий талант і мудрість її провідників, насамперед Б.Хмельницького. Козацькі літописці зробили важливий крок на шляху поступового переходу від систематизації фактів і описування подій до їх осмислення і пояснення. Звертаючи увагу на цю сторону їх спадщини, видатний фахівець у галузі генеалогії В.Модзалевський, котрий плідно досліджував біографії провідних представників української шляхти та козацької старшини, рекомендував історикам звернутися до свідомісної сфери історичного процесу середини XVII - XVIII ст.: "В українській історичній літературі є велика прогалина: майже зовсім не вивчена історія Гетьманщини з боку її ідеології... Переглядаючи галерею українських мучеників, стає ясним тільки одне, що їх карали "за зраду", за те, що вони мали сміливість йти проти централістичних змагань влади і були переконані в тім, що Україна й після договору 1654 року лишалася незалежною і автономною державою" [3, 10]. Подібну думку щодо взаємозв'язку між історичними подіями та їх сприйняттям у суспільній свідомості висловлював і М.Грушевський. "Я даю досить місця сьому матеріялові, - писав він у передмові до IX тому "Історії України-Руси", - бо історикові кінець кінцем не менше, а часом навіть і більше важно знати не тільки те, як саме проходили події (в деталях здебільшого їх і не можна відтворити), - а як вони були прийняті й відчуті сучасниками, як переломилися в їх свідомості і які враження й настрої серед них викликали" [4, 6].
Приклад всебічного і ґрунтовного аналізу літописних пам'яток показав видатний український історик-джерелознавець І.Крип'якевич, підкреслюючи, що не слід "обмежуватися розслідом зверхніх форм життя; не можна захоплюватися тільки деякими подіями, що знаходять відзвук в нашім серці; не вільно хвалити, ні критикувати, любити ні ненавидіти; треба зрозуміти минувшину. Беремо факт за фактом, подію за подією, розглядаємо їх з усіх сторін, відчищаємо з пороху неправди і тенденції, якими вкрив їх час; освітлюємо ряди людей, що йдуть з незвісних сторін і прямують до незвісних мет; входимо в вир страждань і утіх, стремлінь і бажань, антагонізмів і симпатій, якими жили люди перед віками; аналізуємочужі душі, досліджуємо краї і культури, переживаємо цілі епохи" [5, 48].
Сучасне українознавство ще не осмислило методологічного значення козацьких літописів з точки зору суспільно-політичних і культурно-духовних поглядів їх авторів. Г.Грабянка, наприклад, наголошував на значенні знань в освітньому розвитку людей, застерігав від забуття героїчних сторінок історії України козацької доби, яка, на його думку, за своїм значенням аж ніяк не поступається історії Єгипту, розгрому монголо-татарських орд, минувшини інших народів. Поставити український народ у рівень з іншими народами намагався і С.Величко, доводячи Богом дане йому право бути вільним і щасливим на своїй землі. Осягнення світоглядних орієнтирів літописців, мотивів їх історико-літературної творчості дозволяє повніше оцінити джерельну вартість їх спадщини як для історії та філології, так і для всього українознавства, для дослідження національно-визвольного руху та суспільно-політичного життя.
Loading...

 
 

Цікаве