WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаУкраїнознавство → Виховання як цілісна система - Реферат

Виховання як цілісна система - Реферат

"програвання (уявне бачення) варіантів розвитку і прогнозування результатів". "Головне завдання школи - виховання вільних громадян, яке має складатися з системи цільових проектів" (О.В. Кільпатрик), і про це сказано в ХІХ столітті.
Освітня діяльність сучасного ліцею передбачає як найширшу проективну діяльність: індивідуальну, групову та колективну з одного боку; тематичну, предметну та профільну - з іншого.
Перетворювальною і синтезуючою в ліцеї є такі виховні моделі: "Моя стежина у світ широкий", "Духовний поступ у майбутнє торує стежка з давнини", "Позиція", "Вибір", "Київ мистецький", "Грані біорозмаїття", "У майбутнє - долі рушники", "Бережімо собори душ наших", "Україна і світ", "Моє довкілля", "Правознавець".
Аналізуючи процес управління через проектування виховних моделей бачимо, що найважливішим аспектом є зміцнення цілісності на кожному новому витку розвитку: від першого курсу до третього, створення дієвих зв'язків між компонентами виховної системи ліцею. Не можна окремо розробляти цілі, окреслювати системоутворюючі види діяльності, проектувати і розвивати творчі справи, гуманістичні засади і відносини незалежно один від одного.
У виховній системі ліцею загальна стратегія виховання, як бачимо, реалізується конкретним учителем (педагогом-куратором) з урахуванням особливостей кожного конкретного учня, середовища, ситуації, соціуму, власних можливостей, тому-то виховна модель групи завжди має індивідуалізований, авторський характер. Звідси виникає варіативне поле особистісно зорієнтованих стратегій виховання. Вихователь допомагає особистості прожити свою історію, наповнити її подіями, справами, переживаннями, творчістю. Завдяки вихованню, на життєвому шляху особистості переплітається суспільне й особисте, історичне й індивідуальне, необхідне і випадкове. Але життєвий шлях особистості - це не лише події, а й ставлення кожної особистості до них. Отже, виховний процес - це і є процес становлення усвідомленого ставлення особистості до всього, що з нею відбувається. Виходячи з цього, змінюються функції вчителя (вихователя). Він не інформатор, а фасилітатор, консультант. У традиційній педагогіці змістом навчально-виховної діяльності було моделювання особистості випускника школи (тобто формування особистості з відповідними, заданими типовими характеристиками). Такий орієнтир суперечить особистісно зорієнтованому освітньому процесу, мета якого - підтримка і розвиток індивідуальності, збереження варіативності, а не уніфікація. Тобто мова йде про визначальну роль вихователя у здійсненні педагогічної підтримки життєвого і професійного самовизначення ліцеїстів. Педагоги-куратори об'єднані у своїй діяльності й утворюють кафедру національного виховання. Кафедра розробляє структуру і зміст виховних моделей, тематику батьківських нарад, основні напрямки та технології розвитку обдарованості ліцеїстів (на основі програми "Обдарованість", журн. "Рідна шк.", №4, 1996 р.), проводить порівняльний аналіз навчальних досягнень академічної групи, курсу, а також визначає індивідуальну траєкторію успіху кожної дитини. У структурі управління виховним процесом ліцею кафедрі національного виховання, що взаємодіє з дорадчими структурами (схема №3) управління ліцею (Піклувальною радою, педагогічною радою, учнівським парламентом, батьківською радою та предметними кафедрами), відводиться центральна - синтезуюча, перетворювальна роль.
Кафедрою сформульовані: "10 правил життєвої мудрості куратора":
1. Пам'ятай: вищою ієрархічною цінністю твоєї роботи є цінність особистості.
2. Сприймай дитину передусім серцем.
3. Слово без діла інертне. Своїм власним прикладом учи дитину працювати.
4. Вивчивши дитину, допоможи їй набути внутрішньої свободи, здатності до об'єктивної самооцінки і саморегулювання поведінки.
5. Будь невтомним мислителем, шукачем знань. Не будь марнотратцем часу.
6. Не забувай, що твої вчинки, настрій відбиваються на душевному стані дитини.
7. Пам'ятай, що найбільше зло - байдужість.
8. Якщо ти не маєш рації - визнай це. Почуття провини - благородне почуття вихованої людини. Умій і вчись вибачати.
9. У чому досконалість? - Пошук досконалості в Любові, Красі і Дії. Пам'ятай: тільки любов і терпіння зумовлять успіх.
10. Ким є куратор для дитини? - Куратор - це усмішка, радість, спокій, підтримка, знання, приклад, ідеолог, учитель життя.
Таким чином, три сторони "виховного трикутника": соціальні об'єкти, родина, учителі - впливають на розвиток особистості учня. Ці три лінії, сторони перехрещуються, переплітаються і визначають індивідуальну траєкторію розвитку дитини - суб'єктавиховних впливів.
Отже, створюється виховне середовище. Взаємодія системи з виховуючим середовищем - її найважливіша характеристика. Проте це поняття значно ширше. Потреба в його осмисленні цілком очевидна: як би ми цілеспрямовано і розумно не вибудовували гуманістичну виховну систему в ліцеї, як би не намагалася держава за допомогою законів, указів, інструкцій підвищити вихованість дітей, як би не намагалась родина вберегти від впливу "вулиці", - суттєвих змін зовнішнього середовища не спостерігаємо. Ізолювати дітей ми не зможемо, змінити соціум нам не під силу. Лишається одне: самим створювати в ліцеї локальне "виховне середовище", адекватне цілям і завданням цілісної системи національного, демократичного, гуманістичного виховання.
На сучасному етапі розвитку ліцею створення активного виховуючого середовища йде у чотирьох напрямах: предметно-естетичне середовище (цілеспрямоване художнє оформлення кабінетів з урахуванням дидактичних, естетичних, гігієнічних, ергономічних та інших умов); емоційно-естетичного (комплексне використання різних видів мистецтва для створення емоційного фону: картинна галерея сучасного українського живопису, музей побуту ХІХ ст., персональні виставки малярства та скульптури (Івана Марчука, Олександра Дубовика, Бориса Плаксія, Любомира Медвідя, Ніни Скорої, Тетяни Денисової, Феодосія Гуменюка, Валерія Франчука, Олексія Малиха, Любові Міненко, Миколи Малишка тощо); предметно-технічного (застосування комп'ютерів, відео-, аудіо- та оргтехніки, ТЗН), які дають змогу оптимізувати, індивідуалізувати, диференціювати та інтенсифікувати виховний процес) та інтелектуального середовища (колективна творча проективна діяльність та прогнозування). Учителі, педагоги-куратори використовують різноваріантні елементи середовища. Але результат, як правило, один - високий рівень активності, життєтворчості особистості.
Специфіка взаємодії мікросередовища і людини полягає у привнесенні інформації від елементів середовища і сприйняття та використання її учнями. Інформацію несуть у собі не лише знаки, які мають певний смисл, - літери, цифри чи людська мова, а й усі відомості, що йдуть від зовнішнього світу за допомогою органів зору, слуху, дотику, нюху. З огляду на це - специфічність ліцейного середовища має як прямий, так і опосередкований характер впливу, з одного боку, та мимовільний і усвідомлений характер сприйняття її учнями, з другого боку. Специфічність впливу середовища полягає і в тому, що воно опосередковане наочним словом, думкою, свідомістю. Утворюється, отже, життєдіяльна атмосфера, яка впливає на психофізичний стан учнів, розвиток асоціативної пам'яті, прийомів інтелектуальної праці, реалізується зрештою принцип "художності" або "естетичності".
Отже, реалізація принципів національного виховання, як свідчить досвід ліцею, переконливо підтверджує слова великого українського педагога Костянтина Дмитровича Ушинського:
"Дух закладу не в стінах, не на папері,
А в характері більшості вихователів,
І від них переходить до вихованців".
І це наше завдання - Учителів, Родин, Громадськості - вважає колектив ліцею.
Loading...

 
 

Цікаве